Гострий гайморит

Якщо процес однобічний, що зустрічається частіше, характерним симптомом є однобічна нежить: виділення гною з ураженої половини носа, утруднене носове дихання з цього боку. У випадку ураження обох пазух нежить двобічна.

Характерними є головний біль та біль, що відповідає локалізації верхньощелепної пазухи. Біль може віддавати у орбіту, зуби, чоло, скроні, поширюватись на відповідну половину обличча. Така іррадиація пов"язана із загальною інервацією цієї ділянки трійчастим нервом. Виникнення болів пояснюється звуженням або закриттям вивідного отвору пазухи, внаслідок набряку слизової оболонки. Це призводить до затримки евакуації секрету. Секрет тисне на стінки пазухи, внаслідок чого виникає головний біль та відчуття тиску у ділянці верхньощелепної пазухи.

Можлива поява набряклості у ділянці лицевої стінки верхньощелепної пазухи, набряк може поширюватись на нижнє повіко.

Іноді виникає сльозотеча, що спричинена закупорюванням нососль-озного каналу, внаслідок набряку слизової оболонки.

Нюх у більшості випадків знижений, але прояви попередніх симптомів турбують хворих настільки, що на порушення нюху хворі не звертають уваги.

При передній риноскопії визначають гіперемію та набряк слизової оболонки носа на боці ураження. У середньому носовому ході наявний гнійний вміст, оскільки передня група приносових пазух (до якої належить верхньощелепна пазуха) відкривається у середній носовий хід. Якщо набряк слизової оболонки порожнини носа значний, носові ходи оглянути важко. У зв`язку з цим необхідно провести ішемізацію слизової оболонки порожнини носа шляхом введення в ніс тампонів з судинозвужуючою речовиною. Після ішемізації знов виконують передню риноскопію.

Окремо слід зупинитись на кліниці одонтогенного гаймориту. Ото-риноларингологи не завжди вчасно діагностують одонтогенний характер процесу, що призводить до припущення помилок при виборі тактики лікування. Одонтогенний гайморит виникає внаслідок розповсюдження інфекції з вогнищ гострого та хронічного запалення у ділянці молярів та премолярів (головним чином 4, 5 та 6 верхні зуби): періо-донтіти, періостіти, остеомієліти, нагнійні радикулярні кісти, розкриття верхньощелепної пазухи та проштовхування кореня зуба в неї під час видалення зуба. Виникнення одонтогенного гаймориту залежить від двох факторів: 1) товщини кісткового прошарку, що відділяє верхівку корня від слизової оболонки верхньощелепної пазухи- 2) важкості перебігу одонтогенного запалення.

Одонтогенний гайморит завжди є однобічним, хворіють дорослі. У дітей такий процес виникає рідко, оскільки молочні зуби не контактують із верхньощелепною пазухою.

Клінічна картина гострого одонтогенного гайморита може маскуватись симптомами основного захворювання. Больовий симптом незначний. Це дозволяє припустити, що при одонтогенному гаймориті процес має первинно хронічний перебіг.

Одонтогенний гайморит супроводжується утворенням гною з неприємним запахом, що свідчить про своєрідність бактеріальної флори, яка викликає запальний процес в зубах. Можливе утворення нориць, що відкриваються у присінок ротової порожнини. Запальний процес у пазусі може бути відмежованим, при цьому здебільше уражується слизова оболонка її нижньої стінки.

Підсумовуючи викладення клініки одонтогенного гаймориту, можна перелічити такі ознаки, що притаманні цьому процесу :

1) наявність причинного зуба-

2) процес частіш виникає у дорослих-

3) однобічне ураження-

4) невираженість больового симптома-

5) первинно хронічний перебіг захворювання-

6) гній у пазусі з неприємним запахом.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!