Злоякісні пухлини глотки
За частотою ураження глотки злоякісними пухлинами перше місце посідає рак, друге — тонзілярні пухлини. Рідко зустрічаються саркома та нейроектодермальні пухлини.Всі ці новоутворення розвиваються частіш за все у носоглотці — 53%, рідше у ротоглотці — 30%, ще рідше в гортаноглотці — 17% спостережень.
Рак спостерігається переважно у віковій групі старше 40 років, тонзилярні пухлини розвиваються також у молодому і, навіть, ранньому дитячому віці.
У глотці частіше виникає ендофітна форма росту раку — горбкуватий, щільний інфільтрат з виразками, рідше екзофітна форма — утворення на широкій основі, що має вигляд цвітної капусти. Зустрічається також змішана форма.
При локалізації пухлини у носоглотці до ранніх симптомів відносяться утруднення носового дихання, головний біль, шум у вухах, зниження слуху. При утворенні виразок на поверхні новоутворення з`являються слизово-кров`яністі або кров`яністо-гнійні виділення з носа.
Пізніше, якщо пухлина заповнює порожнину носоглотки, змінюється тембр голоса, з"являється закрита гугнявість.Симптоми ураження черепних нервів свідчать про значну поширеність пухлинного процесу.
Для раку ротоглотки на ранніх етапах характерними є відчуття стороннього тіла, біль при ковтанні, що нерідко ірадіюєу вухо. У подальшому приєднуються симптоми, що обумовлені проростанням пухлини у жувальні м`язи, корінь язика, а також колатеральним набряком гортані. Розпад пухлини веде до кровохаркання. Поступово розвивається кахексія.
Рак гортаноглотки звичайно розвивається у грушовидному синусі, рідше на задній стінці та в позаперсневидній ділянці. На початку захворювання хворих турбує відчуття дискомфорту при ковтанні та періодичне виникнення болів в горлі. У випадках великої вираженості процесу з`являються симптоми ураження гортані — захриплість та утруднення дихання. Відмічається звуження грушовидного синусу, скопичення у ньому слини. При посткрікоідкарциномі з`являється набряк черпакуватого хряща і нерідко розворот гортані навкруг вертикальної осі.
Рак глотки часто дає метастази в регіонарні лімфатичні вузли, що розташовані у защелепній ділянці та на шиї. Віддалені метастази локалізуються у кістках, легенях, печінці та інших органах.
Діагноз встановлюється на підставі анамнезу, даних фаринго- та ларингоскопії та рентгенологічного дослідження, біопсії.
Диференційний діагноз проводять з туберкульозом, сифілісом та склеромою.
Для туберкульоза характерною є вторинність процесу у глотці. Первинне вогнище звичайно локалізується в легенях. Утворюються виразки туберкульозних інфільтратів, відмічається різкий біль при ковтанні.
Проявом третинного сифілісу є гума на задній стінці глотки — мало болісний, чітко обмежений, щільний інфільтрат, при його розпаді утворюється глибока виразка. Діагноз встановлюється на підставі серологічних досліджень.
Для склероми характерною є ендемічність (Беларусія, Західна Україна), повільний перебіг, утворення рубцевих інфільтратів у типових місцях (вхід у порожнину носа, хоани, підскладковий простір), відсутність виразок та метастазів, позитивні серологічні реакції зі скле-ромним антигеном, типова гістологічна картина інфільтратів.
Лікування раку носоглотки є комплексним: опромінення та хіміотерапія. При раку ротоглотки та гортаноглотки основним методом лікування є комбінований — променевий та хірургічний.
Поделиться в соцсетях:
Похожие
