Внутрішньочерепні риногенні ускладнення
До внутрішньочерепних риногенних ускладнень відносять слідуючі захворювання.1. Екстрадуральний абсцес.
2. Субдуральний абсцес.
3. Абсцес мозку.
4. Менінгіт.
5. Тромбоз печеристого та верхнього поздовжного синусів, риногенний сепсіс.
Екстрадуральний абсцес. При цьому відбувається скупчення гною між твердою мозковою оболонкою та кісткою. Абсцес локалізований при фронтиті та етмоїдиті у передній черепній ямці, при сфеноїдиті — у середній. Екстрадуральний абсцес нерідко є випадковою знахідкою під час операції. Найбільш характерними клінічними проявами є головний біль, може з`являтися блювота.
Субдуральний абсцес. Симптоми більш виражені, приєднуються ознаки ураження мозкових оболонок та речовини мозку. Субдуральний абсцес при порушенні грануляційного бар`єру переходить у гнійний менінгіт.
Абсцес лобної долі мозку. Розрізняють чотири стадії: 1) початкова- 2) прихована- 3) явна- 4) термінальна. В явній стадії всі симптоми можна розділити на чотири групи.
1. Загальні симптоми, що притаманні будь-якому гнійному процесу: слабкість, відсутність апетиту, обкладений язик, підвищення температури тіла, запальний зсув у крові.
2. Загальномозкові симптоми, що залежать від підвищення внутрішньочерепного тиску (гіпертензіонний синдром): головний біль, блювота, брадикардія, зміни на очнім дні.
3. Мозкові явища, що обумовлені реакцією більш або менш віддалених від абсцеса частин мозку (дислокаційні симптоми): парези, паралічі, розлади мовлення.
4. Локальні (вогнищеві) ознаки, що залежать від порушення функцій ураженої ділянки мозку. Спостерігається лобна атаксія у вигляді розладів стояння (астазія) та ходи (абазія). Ці статокінетичні порушення викликані ураженням шляхів, що пов`язують півкулю лобної долі із протилежною півкулею мозочку (tractus fronto-ponto-cerebellaris). Інший яскравий вогнищевий симптом — лобна апраксія (порушення поведінки): хворий стає неохайним, частіш ейфоричним, балакучим, схильним до недоречних жартів.
Розлитий гнійний менінгіт. Для нього характерними є симптоми, що обумовлені підвищенням внутрішньочерепного тиску: головний біль, нудота, блювота.
Захворювання є дуже важким гнійним запаленням, що проявляється високою температурою тіла та значним запальним зсувом у крові.
Патогномонічними для цього захворювання є менінгеальні симптоми: ригідність потиличних м`язів, симптом Керніга, симптоми Бруд-зинського верхній та нижній. Може спостерігатися поза рушничного курка або лягавого собаки.
Заключний діагноз встановлюється на основі дослідження спино-мозкової рідини: ліквор під час люмбальної пункції витікає під підви-щенним тиском, мутний, плеоцитоз, збільшений вміст білку, позитивні глобулінові реакції Панді та Нонне-Апельта, концентрація цукру та хлоридів знижується.
Тромбоз кавернозного та верхнього поздовжного синусів. Це найбільш часте риногенне внутрішньочерепне ускладнення. Печериста пазуха є колектором для багатьох вен та венозних сплетінь, в неї впадають: верхня та нижня орбітальні, кутова, лобна, надорбітальна, лицева, задня вушна та потилична вени, вени мозку, криловидне, ґратчасті, крилопіднебінні, глоткові сплетіння.
У клиничній картині цього захворювання розрізняють дві групи симптомів.
1. Загальні симптоми, що є характерними для сепсису: гектична температура, підвищення якої супроводжується ознобом, а падіння — профузним потом- метастатичні гнійники.
2. Місцеві симптоми, що обумовлені порушенням кровотоку.
Для тромбозу кавернозного синусу характерні слідуючі місцеві симптоми, що спричинені порушенням відтоку крові по орбітальним венам: екзофтальм, обмеження рухів очного яблука, набряк повік та кон`юнктиви, хемоз, крововиливи у сітківку, застійний диск та неврит зорового нерва.
Для тромбозу (тромбофлебіту) верхнього поздовжного синусу характерними є такі місцеві симптоми: набряк тканин та гіперемія шкіри у ділянці перенісся та лоба, які поширюються на волосисту частину голови, займаючи переважно серединне положення, набряк повік, незначний екзофтальм. Захворювання може ускладнюватись ос-томієлітом лобної кістки та субперіостальним абсцесом.
Лікування риногенних внутрішньочерепних ускладнень
Лікування хворих з внутрішньочерепними риногенними ускладненнями залежить від форми ускладнення та характера ураження прино-сових пазух. Комплексна терапія таких хворих складається із слідуючих компонентів: своєчасного широкого розтину основних гнійних вогнищ інфекції (гайморотомія, етмоїдотомія, фронтотомія), адекватної антибактеріальної, дегідратаційної і дезінтоксикаційної терапії, призначення вазоактивних препаратів.
Абсцеси лобної долі, що прилежать до лобної пазухи, можуть бути розкриті через мозкову стінку пазухи.
В патогенезі тромбозу кавернозного та верхнього поздовжного синусів лежить фактор тромбоутворення, тому комплексне лікування повинне включати в себе антикоагулянти. У випадках вираженого тромбоутворення використовують масивні дози гепарину, фібрінолізін. Використовують також антикоагулянти непрямої дії (синкумар по 0,004 2 рази на добу, дикумарин або нєодикумарин по 0,5 2 рази на добу, ацетилсаліцилова кислота по 0,5 3 рази на добу).
Прогноз риногенних внутрішньочерепних ускладнень залишається важким. Широке використання масивних доз антибіотиків певною мірою знизило смертність, але вона всеж залишається високою і становить від 14 до 33%. Абсцеси лобної долі головного мозку характеризуються найбільш високою летальністю, порівняно із іншими внутрішньочерепними риногенними ускладненнями. Але за нашими даними, вона значно нижча і становить 10%. Особливо важким стає прогноз при поєднанні абсцесу лобної долі головного мозку та менінгоенцефаліту. У цих випадках дуже важко встановити діагноз та провести диференційну діагностику. В наш час прогноз при тромбозі кавернозного синусу та риногенному сепсисі у більшості випадків сприятливий, а летальність дорівнює 2—4%.
Поделиться в соцсетях:
Похожие
