Діагностика

Діагноз на отруєння слід ставити виходячи з комплексу даних, що грунтуються на: анамнезі, клінічних симптомах, результатах патолого-анатомічного розтину та хіміко-токсикологічного дослідження кормів, води, органів і тканин загиблих або вимушено забитих тварин.

Важливе значення при встановленні діагнозу мають анамнестичні дані. При зборі анамнезу необхідно обов`язково вияснити клінічний стан тварин до захворювання, масовість хвороби, зв`язок хвороби з введенням до складу раціону нових кормів.

Отруєння тварин, на відміну від інших захворювань, мають деякі характерні особливості: раптовість захворювання з гострим перебігом та порівняно швидкою загибеллю тварин, масовість при однакових клінічних симптомах та патолого-анатомічних змінах- початок хвороби збігається у часі із змінами в годівлі.

Клінічні симптоми отруєнь досить різноманітні. Слід розпізнавати первинні симптоми, які є результатом дії токсичних речовин на окремі системи, і вторинні, що виникають як наслідок порушення функцій інших систем. Прояв клінічних симптомів отруєння залежить від кількості токсичної речовини, яка потрапила в організм, та фізіологічного стану тварин. Отруєння може проявлятися блискавично, гостро і хронічно.

Блискавичний перебіг характеризується ураженням життєво важливих центрів нервової системи. При цьому спостерігають судоми, порушення координації рухів та загибель тварини через кілька годин.

Гострий перебіг отруєння характеризується послабленням та згасанням зорових і слухових рефлексів, судомами, синдромом колік, посиленим потовиділенням, багаторазовим блюванням, парезами і паралічами, серцево-судинною та дихальною недостатністю. Смерть тварин настає протягом 24-48год при явищах клоніко-тонічних судом, коматозного стану та асфіксії.

При несмертельному отруєнні відмічають парези і паралічі кінцівок, загальне виснаження тварини внаслідок анорексії, діареї, ослаблення серцевої діяльності, порушення дихання та зниження тонусу м`язів кінцівок. У таких випадках видужання тварини настає повільно.

Основним при діагностиці отруєнь є хіміко-токсикологічне дослідження корму і вмістимого шлунку, при якому визначають позитивну реакцію на алкалоїди (протовератрин).

У лабораторію надсилають матеріал, взятий від трупів загиблих тварин, проби всіх кормів (по 1кг кожного виду), які згодовували тваринам, та їх залишків із годівниці. В окремих банках або поліетиленових пакетах надсилають частину стравоходу та уражену частину шлунка з вмістом (в кількості 0,5кг) – у моногастричних тварин, частину стравоходу і сичуга, а також вміст рубця – у жуйних.

Вміст шлунка відбирають наступним чином. Лігатурою перев`язують стравохід і дванадцятипалу кишку біля пілоруса. Шлунок витягують і кладуть у чистий скляний посуд (шлунок від великих тварин – на чисте місце), потім роблять розтин його по передній стінці. Вміст не вибирають із шлунка, перемішують, після чого обережно відбирають частину його для дослідження (для перемішування не можна використовувати металеві предмети). Потім відбирають найбільш уражену частину тонких і товстих кишок завдовжки 0,4-0,5м разом з вмістом (до 0,5кг)- частину печінки (0,5кг) з жовчним міхуром, а від дрібних тварин – усю печінку- одну нирку, скелетні м`язи (0,5кг).

Для ботанічного аналізу відбирають проби у наступному порядку: на площі 1м кв. У місцях випасу худоби зрізають під корінь усі рослини. Якщо травостій однотипний, пробу з 1га пасовища відбирають у 3-5 місцях, а якщо травостій різнотипний, то кількість проб збільшують з метою більш повного охоплення різних рослин і надсилають середню пробу. Якщо проби трави можна доставити в лабораторію протягом кількох годин, то їх відсилають у сирому вигляді, при тривалій пересилці траву висушують. (11, 12)<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!