Отогенні абсцеси великих півкуль мозку та мозочку

Абсцеси мозку вушного походження зустрічаються частіше абсцесів мозку будь-якої іншої етіології.

Абсцеси великих півкуль мозку найбільш часто локалізуються у скроневій долі, поблизу від tegmen tympany або tegmen antri. Основний шлях інфікування при цьому контактний.

Абсцеси мозочку звичайно мають проміжну ланку — лабіринтит або синус-тромбоз.

Абсцеси у віддалених від первинного вогнища ділянках мозку утворюються як метастази, шляхом переносу інфекції через кров.

Патологічна анатомія. При проникненні мікроорганізмів у мозок спочатку виникає вогнищевий енцефаліт, потім гнійне розплавлення мозкової тканини. Ця ділянка розплавлення обмежується піогенною капсулою з розвитком абсцесу. Для утворення міцної капсули необхідно 3—6 тижнів. Абсцес може бути відокремлений від довколишньої мозкової речовини сполучнотканною капсулою, але часто капсула зовсім відсутня і абсцес оточений запально розм`якшеною речовиною мозку.

Клініка. Клінічна картина отогенного абсцесу визначається локалізацією абсцесу, його величиною, реакцією навколишніх тканин і стадією процесу. Виділяють чотири стадії клінічного прояву абсцесу: початкова, латентна, явна,термінальна.

Початкова стадія відповідна формуванню вогнищевого енцефаліту і звичайно продовжується 1—2 тижні. Тут на перший план виступають ознаки запального процесу, що характеризується легкими менінгеаль-ними симптомами: головний біль, млявість, підвищення температури тіла, нудота і блювота.

Латентна стадія (прихована) відповідна періоду відмежування запального процесу і продовжується 2—3 тижні. В цій стадії симптоми чи взагалі зникають, чи проявляються в дуже послабленому вигляді.

Явна стадія відповідна періоду сформованого абсцесу, її тривалість декілька тижнів. Клініка отогенного абсцесу мозку визначається двома складовими факторами: об`ємний процес плюс гнійне запалення. Явна стадія характерізується великою різноманітністю симптомів, які зручно поділити на чотири групи.

1 група — симптоми, властиві гнійним процесам взагалі: слабкість, відсутність апетиту, виснаження, підвищена температура тіла, зміни в крові, які характерні для запального процесу. Але ці прояви виражені значно менше, ніж при менінгіті і тромбозі сигмовидного синуса.

2 група — загальномозкові симптоми, що розвиваються внаслідок підвищення внутрішньочерепного тиску (гіпертензійний синдром). Ці симптоми характерізують наявність об`ємного процесу. Гіпертензійний синдром складають наступні симптоми:

а) головний біль, який звичайно посилюється при постукуванні пальцем по ділянкам черепа, що відповідні локалізації абсцесу-

б) нудота і блювота центрального генезу-

в) брадікардія до 45 ударів в 1 хвилину і менше-

г) зміни очного дна у вигляді застійного соску, зустрічаються приблизно у 50% хворих.

Проявом гіпертензійного синдрому може бути поява ригідності потиличних м`язів і симптома Керніга. Але ці симптоми виражені не різко порівнюючи з менінгітом.

3 група — вогнищеві (гніздові) симптоми, які є найбільш цінними для вияснення локалізації абсцесу. У зв`язку з цим ми окремо розберемо вогнищеві симптоми, характерні для ураження скроневої долі і для ураження мозочка.

Вогнищеві симптоми при ураженні скроневої долі

Загальними симптомами для уражень обох скроневих долей є:

1) геміпарези і геміпаралічі на протилежній абсцесу скроневої долі стороні, паралич лицьового нерву за центральним типом (згладженість носогубної складки на протилежній стороні), судомні напади, пірамідні симптоми Бабінського, Россолімо, Жуковського, Гордона, Оппенгейма-

2) скронева атаксія (ураження tractus cortico-ponto-cerebellaris, що зв`язує скроневу долю з протилежною півкулею мозочку, в зв`язку з чим хворий падає в протилежний ураженій скроневій долі бік, може бути запаморочення — уражується коркове вестибулярне представництво)-

3) нюхові та смакові порушення-

4) гомонімна геміанопсія-

5) нюхові, смакові, зорові і слухові галюцинації.

При ураженні домінантної півкулі (частіше зліва) на перший план виступають афатичні порушення у вигляді сенсорної і амнестичної афазії. При локалізації абсцесу у лівій скроневій долі у праворуких характерна афазія (порушення мовлення). При цьому спостерігається сенсорна афазія (уражується центр Верніке — задній відділ верхньої скроневої звивини) і ам-нестична афазія. Остання залежить від ураження заднього відділу скроневої долі і межуючого з ним заднього відділу тім`яної долі, тобто місця фіксації сполучень зорових і слухових імпульсів. При амнестичній афазії губиться здатність називати предмети своїми іменами: замість назви предмету хворий описує його призначення. Наприклад, при показуванні олівця, хворий заявляє, що це те, чим пишуть. Сенсорна афазія виражається у тому, що хворий не розуміє сказаного, хоча слух у нього не порушений. Мова хворого стає незрозумілою, набором беззмістовних слів. При ураженні центру Верніке часто страждає зв`язана з ним функція читання і письма: виникає алексія і аграфія (хворий "розучується" читати і писати). У ліворуких (шульга) афазія сенсорно-амнестичного характеру має місце при правобічних абсцесах скроневої долі мозку.

Вогнищеві симптоми при абсцесах мозочка

Мозочок функціонально пов`язаний з корою, лабіринтом і спинним мозком, звідки він отримує відцентрові сигнали. Це визначає вогнищеву симптоматику ураження мозочка.

Звичайно виявляється мозочкова гіпотонія на стороні знаходження абсцесу — рука слабо опирається при розгинанні. Одним з найбільш ведучих симптомів ураження мозочка є атаксія. У позі Ромберга і при ходьбі вперед і назад хворий відхиляється в бік ураження мозочка. Характерними для ураження мозочка є неможливість здійснення флангової ходи в бік ураження. При лабіринтиті хворий відхиляється у бік повільного компоненту ністагма, так само відхиляються і обидві руки (гармонічне відхилення).

При абсцесах мозочка спостерігаються атактичні розлади тільки з боку ураження — спонтанне промахування, адіадохокінез. При виконанні вказівної проби і проби Фішера рука хворого на боці ураження відхиляється в хвору сторону. При виконанні пальце-носової і п`яточно-колінної проб рука і нога на боці ураження рухаються з перевищенням необхідного об`єму і заносяться далі, ніж це потрібно.

Специфічною для виявлення ураження мозочка є проба на діадо-хокінез. Досліджуваний проводить обома, витягнутими вперед руками, супінацію і пронацію. При ураженні мозочка спостерігається різке відставання руки на хворому боці — адіадохокінез.

При абсцесах мозочка часто спостерігається велико- або середньо-розмашистий горизонтально-ротаторний спонтанний ністагм, спрямований у хворий бік. Зі збільшенням розмірів абсцесу ністагм посилюється. Лабіринтний ністагм при збільшенні збуджуваності лабірінту направлений в бік хворого вуха, а при виключенні лабіринту — в здоровий, через 3—4 тижні відбувається компенсація і ністагм зникає.

4 група симптомів при явній стадії абсцесу мозку — дислокаційний синдром. Початкові дислокаційні впливи абсцесу скроневої долі на стовбурові відділи проявляються дрібнорозмашистим спонтанним ністагмом. При вираженій дислокації з`являються окорухові порушення, порушення свідомості, дихання і серцевої діяльності.

Термінальна стадія абсцесу мозку звичайно триває декілька днів і закінчується смертю при проявах нарощування набряку мозку, паралічу життєвоважливих центрів або прориву абсцесу в шлуночки мозку. У випадку прориву абсцесів в лікворну систему (субарахноїдальний простір, шлуночки мозку) стан хворого різко погіршується, збільшується вираженість проявів інтоксикації, менінгоенцефаліту, вентрикуліту.

Нерідко фіналом абсцесу мозку є нарощування дислокаційного синдрому. Прм абсцесі скроневої долі розвивається скронево-тенторіальне вклинення. При абсцесах мозочку може відбутися зміщення мигдаликів мозочка у потилично-шийно-дуральну воронку, рідше — спостерігається мозочково-тенторіальне вклинення. Будь-яка з перерахованих різновидностей вклинення мозку призводить до зупинки дихання, серцевої діяльності і смерті.

Дані досліджень крові та спинномозкової рідини. У крові визначається прискорена ШОЕ, нейтрофільний лейкоцитоз, які помірно виражені порівнюючи з менінгітом і сепсисом.

Ліквор при неускладнених абсцесах частіше світлий, витікає під великим тиском, виявляється підвищена кількість білку і, як правило, помірний лімфоцитарний плеоцитоз. При прориві абсцесу в субарах-ноїдальний простір ліквор набуває гнійного характеру.

Потрібно відмітити, що люмбальна пункція при підозрі на абсцес мозку (особливо мозочка) повинна проводитись дуже обережно, під контролем мандрена з мінімільним виведенням ліквору, оскільки швидке виведення ліквору може викликати зміщення мигдаликів мозочку і зупинку дихання.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!