Культура спілкування та етикет психолога

Видео: Етикет. Правила та норми. | Настав час

Спілкування – це мистецтво взаємодії людей.

Культуру спілкування можна визначити як наявні в суспільстві та житті людини форми плекання спілкування як такого, форми його структурування й ціннісно-смислової організації, а також їхню реалізацію безпосередньо в стосунках між людьми [10, c.358].

Етика спілкування – сукупність моральних норм, правил та уявлень, що регулюють поведінку та стосунки людей в процесі їх взаємодії.

Етикет – сукупність формальних правил, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (поводження з людьми, формули звертання, вітання, вибачення, подяки, поведінки в місцях загального користування, манери, одяг тощо) [10, c.361].

Етикет – своєрідно встановлений порядок поведінки, обохдження [14]. Прийшовши до нас з історії, він включає в себе елементи, цілком прийнятні для сучасності і, більш того, обов’язкові для дотримання у суспільстві. Пронизуючи конкретні норми культури взаємостосунків, правила етикету роблять їх демократичними, оскільки мають на увазі істинну повагу гідності людини, надають їм розумності та доцільності.

У культурі взаємостосунків «психолог-клієнт/досліджуваний» слід, насамперед, назвати: обов’язковість, ввічливість, тактовність, скромність, точність, совісність.

Обов’язковість – це точність виконання дорученого, єдність слова та діла.

Ввічливість, доброзичливість, тактовність необхідні і в розмові, і в особистих, і у службових відносинах. Це виховання почуття міри, щоб нашими словами чи діями не образити клієнта.

Тактовність вимагає усестороннього врахування всіх обставин. Вона включає в себе вміння не помітити який-небудь огріх. Бувають обставини, коли вказати на нього – значить покласти людину у незручне становище.

Скромність – невід’ємна риса культури взаємостосунків, це вміння людини бути самій собою, не грати яку-небудь не властиву їй роль. Скромність означає нештучність поведінки, відсутність надуманості, але, разом з тим, вона не повинна бути джерелом скутості в поведінці.

Скромність тісно пов’язана з простотою, яка зовсім не пов’язана з відмовою від прийнятих у суспільстві норм етикету.

Важливою вимогою культури взаємовідносин між психологом та клієнтом є точність. А.С.Макаренко говорив: «Точність в нашому житті – це моральна норма, це велика справа в боротьбі за наше багатство». Точність означає перш за все вміння цінувати своє слово, не кидати його на вітер. Наприклад, тренер, який спізнюється на роботу Т-групи кладе під загрозу її продуктивність, оскільки, на наступний раз так можуть себе повести і її учасники. Дотримуючись вимог точності, людина переважно підтягнута, зібрана, і це проявляється в її рухах, манері поведінки та вмінні тривати себе.

Совісність виступає важливою регулятивною силою у взаємостосунках людей.

Психологу слід пам’ятати, що без уваги до людини не можна нічого досягнути.

Варто пам’ятати про «ціну часу», оскільки той, хто вміє розумно його розподілити, багато що встигає.

Не втрачають свого значення і стародавні істини, які психологу слід зробити для себе правилами:

«Перш за все позбався від звички говорити про себе і не займай своїх співбесідників власними хвилюваннями чи якими-небудь особистими справами, вони не цікаві для тебе, інших їх вислуховування втомлює, вони є нудними (феномен «гарячої картоплі» – коли клієнт прийшов зі своєю проблемою, а психолог почав розповідати чи скаржитись на таку ж саму чи подібну свою). Якої б ти сам не був думки про свої достоїнства, не виставляй їх напоказ, не слідуй прикладу тих хвальковитих людей, які намагаються повернути розмову саме так, щоб їм випала –можливість їх продемонструвати. Якщо це справжні достоїнства, люди про них неминуче дізнаються і без вас і вам це набагато вигідніше. Ніколи не доказуйте своєї думки гучно і з жаром, навіть якщо в душі ви переконані в своїй правоті і твердо знаєте, що по-іншому бути не може, – висловіть її скромно і спокійно, оскільки це єдиний спосіб переконати: якщо вам це не вдасться, спробуйте перевести розмову на іншу тему і весело скажіть: «Навряд чи нам вдасться переконати один одного».

Засвоєння психологом правил етикету та виховання в собі культури поведінки – складний процес, який вимагає роботи розуму та волі, систематичного самотренування та самодисципліни, але ця праця винагороджується хорошим ставленням клієнтів, добрими результатами роботи та почуттям власної гідності.

Психологові варто пам’ятати про техніку взаємин з клієнтом, тобто дотримуватися основних правил спілкування [14].

1. Правило комунікативного етикету: порядок звертання молодшого до старшого, чоловіка до жінки, гостей до господаря, засоби звернення («ти», «Ви») і т.д.

2. Правила узгодження комунікативної взаємодії зумовлюють тип спілкування: ділове, світське, ритуальне, інтимно-особистісне та ін.

Різні типи спілкування мають свої неписані закони. Наприклад, ділове спілкування має свій кодекс, створений у межах кодексу кооперативності, партнерства. В ньому існує 4 правила: правило необхідності та достатності інформації («Говори не більше і не менше, ніж потрібно у цей момент»)- правило якості інформації («Намагайся узгоджувати свої вислови з істиною»)- правило відповідності («Не відхиляйся від теми»)- правило стилю («Висловлюйся зрозуміло»).

3. Самопредставлення. Специфіка цих правили в тому, що вони не є обов’язковими. Їх виконання чи невиконання, пов’язане з особистими успіхами і становищем учасників спілкування. Такі правила часто індивідуалізовані.

Для етичних норм спілкування розроблено ряд мовних стереотипів: початок розмови- стимулювання розмови- корекція- оцінка висловлювання- припинення розмови- узагальнення розмови, підсумки.

Етика спілкування визначається наявністю співрозмовника, а вже потім від обох комунікантів вимагається взаєморозуміння і взаємоповага, уважний і коректний відбір слів Для того, щоб стати хорошим співрозмовником, слід бути уважним слухачем від початку й до кінця розмови- приєднатися до думок і поглядів партнера по спілкуванню.

Перш ніж почати говорити, треба подумки сформулювати речення, висловити його чітко та ясно, в той момент, коли це доречно. Кожен діалог, як правило, повинен закінчитися позитивними результатами.

К.Роджерс визначив такі принципи гуманістичного спілкування, на яких можу будуватися справжній діалог [2, c.81-84]: 1) конгруентність (відповідність досвіду, його усвідомлення і засобів спілкування одного партнера досвіду, його усвідомленню та засобам спілкування іншого). Конгруентність дозволяє людині поводити себе адекватно до своїх переживань- 2) безоцінкове сприйняття особистості партнера, апріорна довіра до його намірів (сприйняття іншого цілісно, без поділу на потрібні/непотрібні функції, важливі/неважливі якості)- 3) сприйняття партнера як рівного, як такого, котрий має право на власну думку і власне рішення- 4) проблемний, дискусійний характер спілкування, розмова на рівні точок зору та позицій, а не на рівні аксіом і вічних істин (авторитети, народна мудрість, вікові спостереження підточують діалог зсередини, за ними людина ховає власний погляд на проблему)- 5) персоніфікований характер спілкування, розмова від імені власного «Я»: «Я вважаю», «Я думаю». Безособові форми («усім відомо», «давно встановлено») виконують захисну функцію.

Для прикладу, зупинимося на техніці психологічного консультування:

Зустріч клієнта в психологічній консультації:

В межах загальної процедури зустрічі клієнта (І етап психологічного консультування) психологу-консультанту рекомендується застосувати такий технічний прийом: вибрати місце свого розташування при зустрічі з клієнтом таким чином, щоб на момент зустрічі опинитися обличчям до обличчя з клієнтом та провести його на місце. Якщо, увійшовши у приміщення психологічної консультації, клієнт там нікого не зустріне, він може образитися, розгудитися, його психологічний настрій може змінитися не в кращий бік.

Допускається, щоб клієнт сам проходив на місце проведення консультації, але в цьому випадку повинна бути забезпечена повна гарантія того, що при пошуку свого місця в консультації у клієнта не виникнуть проблеми.

Якщо клієнт уже ввійшов у приміщення, де буде проводитися консультація, а ті люди, які в цей час знаходились в приміщенні, зустрічають його сидячи, особливо коли це роблять психолог чи його помічник, то клієнт майже напевне сприйме це як прояв неуваги і особистої неповаги до нього. Встановити нормальний психологічний контакт з таким клієнтом буде нелегко.

Психологу-консультанту чи його помічнику бажано, вказавши клієнту місце, де він буде сидіти протягом консультації, пропустити його вперед і дати можливість першому зайняти своє місце. Це рекомендується робити тому, що дана дія може попередити виникнення у клієнта почуття розгубленості і психологічно визначити для нього ситуацію, не ставлячи в незручне становище, надавши йому можливість вести себе розкуто і цілком самостійно. Крім того, вже в цей момент, спостерігаючи за тим, як клієнт йде до свого місця, як він сідає і яку при цьому займає позу, психолог-консультант може зробити про нього чимало корисних висновків для подальшого успішного проведення консультації.

Жодних спеціальних розмов з клієнтом не рекомендується починати до тих пір, поки він не займе свого місця і не розміститься на ньому достатньо зручно. Клієнту необхідний час для того, щоб заспокоїтися і психологічно налаштуватися на серйозну розмову з консультантом.

У момент появи клієнта у приміщенні психологічної консультації там повинно бути тихо, чисто, затишно і бажано, щоб ніхто, крім психолога-консультанта і, можливо, його помічника, в приміщенні не знаходився.

Яким би досвідченим спеціалістом не був психолог-консультант, він навряд чи досягне високого результату в психологічному консультуванні, яке буде проводитися в несприятливих умовах, оскільки під час консультації настрій квінта під впливом некомфортної обстановки постійно буде поганим.

Наявність у приміщенні зайвих, незрозуміло для чого тут розміщених речей, теж може викликати стурбованість, тривожність і клієнта, особливо, якщо він виявить, що деякі з цих речей можуть нести для нього потенційну загрозу (наприклад, відеокамера, мікрофон, магнітофон і т.д.). У цьому випадку навряд чи можна розраховувати на прояв відкритості та відвертості зі сторони клієнта, особливо на стадії проведення сповіді.

Щодо одягу, то краще, щоб психолог-консультант був одягнений не яскраво, але зі смаком, не святково, але й не дуже буденно. Йому не рекомендується використовувати спецодяг, наприклад, халат лікаря, оскільки це може викликати тривожність у клієнта і непотрібні для психологічної консультації асоціації з медичним закладом.

Наприклад, надто яскравий одяг психолога-консультанта говорить про його екстравагантність і нерідко – про наявність у нього самого проблем психологічного характеру. Це може неправильно бути сприйняте клієнтом і породити в нього недовіру до психолога-консультанта.

Зустрівшись обличчям до обличчя з клієнтом після того, як він зайняв своє місце і зручно розмістився, психолог-консультант, з уважним та доброзичливим виразом обличчя (можливо, посміхнувшись клієнту), може звернутися до нього з такими словами:

«Я радий бачити вас тут. Добре, що ви звернулися до нас. Я сподіваюся, що наша розмова, наша спільна робота буде приємною та корисною справою як для вас, так і для мене. Перш за все, давайте познайомимося ближче»

Далі психолог-консультант представляється клієнту, називаючи своє ім’я по батькові і просить клієнта розповісти про себе («А вас як звати?», «Що вас до нас привело?», «Які проблеми вас хвилюють?»)

Після цього психолог-консультант переважно робить паузу в бесіді з клієнтом, необхідну для того, щоб останній зібрався з думками і відповів на поставлені перед ним питання.

Якщо пауза затягується і клієнту важко відповісти на задані йому питання, він хвилюється чи, почавши розмову, раптом перериває її, то психологу-консультанту не рекомендується одразу ж втручатися в ситуацію, яка склалася. Йому краще терпляче і доброзичливо чекати, поки клієнт сам не продовжить розмову.

Якщо ж пауза затягнулася надовго і стає зрозуміло, що клієнт потрапив у скрутне положення, не знає, що говорити далі, то психологу рекомендується самому звернутися до клієнта, скориставшись такими репліками: «Я вас уважно слухаю, продовжуйте, будь ласка», «Для нашої з вами плідної роботи мені особисто дуже цікаво все те, що ви говорили, продовжуйте, будь ласка».

Якщо і після цього клієнт буде мовчати, то психолог-консультант може його спитати: «Поясність, будь ласка, чому ви мовчите? Можливо щось заважає вам говорити? Давайте обговоримо це, і я спробую вам допомогти».

При достатньому вмінні та досвіді психолога через систему навідних, додаткових питань він зможе «розговорити» клієнта, знявши у нього психологічний бар’єр, і отримати від нього необхідну інформацію.

Дуже важливо, щоб починаючи розмову з клієнтом, психолог-консультант сам міг легко і вільно спілкуватися з ним, не відчуваючи труднощів. У іншому разі його власні хвилювання, напруга і невпевненість можуть передатися клієнту.

Для вдосконалення власних комунікативних умінь і навичок психологу-консультанту рекомендується засвоїти такі короткі форми мовного етикету, які при зустрічі з клієнтами в психологічній консультації можуть виявитися йому корисними:

Форми привітання людини і форми запрошення увійти в приміщення:

- Доброго дня. Проходьте, будь ласка.

- Вітаю. Заходьте, будь ласка.

- Радий вас вітати.

- Прошу вас...

- Ласкаво просимо...

Форми вираження радості при зустрічі:

- Яка приємна зустріч!

- Радий вас бачити!

- Нарешті ви прийшли, дуже радий!

- Дуже радий вас бачити!

Форми знайомства:

- Я хочу (хотів би) с вами познайомитися.

- Давайте познайомимося.

- Будемо знайомі.

- Дозвольте представитись. Мене звуть

- А як вас звати? Представтесь, будь ласка.

Форми звернення до людини з питанням:

- Скажіть, будь ласка...

- Вам не складно сказати...

- Вибачте, чи не могли б ви сказати

- Чи можна вас запитати

- Будьте добрі (будьте люб’язні) сказати мені...

- Чи не могли б ви сказати

Для заспокоєння клієнта, нейтралізації його комплексів, зняття психологічний бар’єрів у спілкуванні можна використати такі технічні прийоми: дати можливість клієнту побути 2-3 хвилини на самоті, включити в приміщенні консультації негучну і приємну музику, дати в руки приємний, привабливий предмет під час бесіди і т.д.

На стадії сповіді зняття психологічної напруги у клієнта і активізації його розповіді відбувається таким чином [11]:

1) створення сприятливої психологічної атмосфери для сповіді клієнта-

2) вербальна підтримка того, що говорить і що робить клієнт під час сповіді. Звичайно, є ситуації, коли клієнт під час сповіді горить те, з чим психолог не згідний (наприклад, не цілком обґрунтовані претензії до психолога-консультанта, к консультації, яка проводиться, до обстановки і т.д.). У цьому випадку психолог-консультант не повинен відкрито перечити клієнту, тим більше – починати з ним сперечатися. Краще визнати прямо чи опосередковано, відкрито чи мовчки право клієнта на критику, запропонувати йому відкласти спірні питання і обговорити їх в кінці консультації.

У цьому випадку до клієнта можна звернутися з такими словами: «Цілком можливо, що ви, по суті, праві, і я готовий з вами обговорити те, що вас хвилює. Але давайте разом подумаємо, як це краще зробити. Якщо ми зараз перервемо консультацію і перейдемо до обговорення спірних питань, то не зможемо знайти спосіб рішення основної проблеми, яка вас хвилює. У цьому випадку я навряд чи зможу вам реально допомогти, оскільки наш час обмежений і буде витрачений на дискусію, яка не має прямого відношення до вашої проблеми. Я пропоную зробити по-іншому на час відкласти обговорення спірних моментів, пов’язаних з проведенням консультації, і продовжити роботу по заздалегідь наміченому плану. Потім ми знайдемо додатковий час і домовимось, коли і де ми обговоримо і вирішимо всі питання, які вас хвилюють».

Якщо ж клієнт наполягає на негайному обговоренні питань і, більше того, вимагає, щоб поставлені ним питання були вирішені тут і тепер, то консультант-психолог може поступити одним із наступних способів:

- перервати на час консультування і постаратися якнайшвидше вирішити спірні питання-

- відкласти психологічну консультацію і перенести її на інший, більш підходящий, час, коли всі спірні питання будуть вирішені-

- взагалі відмовитися від подальшого проведення психологічної консультації, ввічливо вибачитись перед клієнтом, пояснивши йому, чому консультацію довелося перервати і чому поставлені ним питання не можуть бути вирішені, а претензії – задоволені.

У тому випадку, якщо клієнт говорить психологу дещо таке, що прямо не стосується до умов проведення консультації, але пов’язане з суттю проблеми, яка обговорюється, консультант може переключитися на розмову з питання, піднятого клієнтом, якщо йому, звичайно, є що сказати з цього приводу.

У процесі сповіді не бажано, щоб психолог-консультант виражав свою незгоду з клієнтом у чому-небудь. Краще не перечити клієнту, а вчинити таким чином: відмітивши про себе і для себе той пункт в діях та висловлюваннях клієнта, який вимагає обговорення і заперечення, продовжувати далі уважно і доброзичливо слухати до кінця сповідь клієнта. До обговорення спірних питань краще повернутися після того, як консультація буде завершена і прийняте рішення з основної проблеми, яка хвилює клієнта.

3) «дзеркалізація» – прийом полягає у помітному для клієнта повторенні його висловлювань і рухів- «дзеркалізувати», зокрема, можна жести, міміку, пантоміміку, інтонацію, наголос, паузи в мовленні клієнта і т.д.

Дзеркалізація особливо важлива в ті моменти проведення сповіді, коли клієнт кидає миттєві погляди на консультанта, розповідаючи про себе і про свою проблему.

4) «перифраза» – коротка, поточна репліка психолога-консультанта, яку він промовляє під час сповіді клієнта і яка призначена для пояснення, уточнення смислу того, що говорить клієнт.

У випадку застосування перифрази психолог, слухаючи клієнта, під час природних пауз, які виникають у мові клієнта, коротко, своїми словами, у вигляді тверджень чи питань повторює те, що сказав клієнт, і, в свою чергу, чекаю від клієнта підтердження чи спростування правильності його розуміння.

Перифразу можна починати, наприклад, словами: «Отже,...», «Ви сказали...», «Чи правильно я вас зрозумів, ви сказали...».

Можна просто повторити останні слова, вимовлені клієнтом, але у питальній формі, очікуючи, відповідно, від нього підтвердження чи спростування правильності сказаних слів.

5) «узагальнення» – прийом, який зовнішньо нагадує перифраззу, але відноситься не до того останнього, що сказав клієнт, а до цілого висловлення, яке складається з кількох суджень чи речень. На відміну від перифрази, яка буквально повторює останню думку клієнта, узагальнення – вільна, але достатньо точна передача його думки в узагальненій формі.

Узагальнення можна починати з таких слів: «Отже, якщо узагальнити і в короткій формі висловити те, що ви сказали, то чи можна це зробити так?», «Якщо зробити короткий висновок тому, що ви сказали, то чи можна це передати так...?», «Якщо я вас правильно зрозумів, то смисл сказаного вами зводиться до наступного Чи так це?»

6) прийом емоційної підтримки клієнта, коли психолог-консультант уважно вислуховує клієнта, слідкує за його думкою, намагаючись в потрібні моменти сповіді, в той час, коли клієнт звертає на нього увагу, зовнішню виражати підтримку того, що говорить клієнт, в тому числі демонструвати позитивні емоції, які підкріплюють слова та дії клієнта. Наприклад, вираження клієнту співчуття, співпереживання, задоволення тим, що він говорить.

7) прийом постановки перед клієнтом стимулюючих його мислення питань типу «Що?» «Як?» «Яким чином?» «Навіщо?» «Чому?». Він переважно використовується тоді, коли консультанту необхідно що-небудь прояснить для себе в думках клієнта, а також тоді, коли сам клієнт відчуває певні труднощі в тому, що і як говорити далі.

8) оволодіння і використання в розмові з клієнтом особливостей його мови – прийом психологічного консультування, який полягає в тому, що консультант уважно слухаючи клієнта, намагається уловити особливості стилю його мови, звертаючи увагу на слова, фрази, вирази і звороти, які часто використовує клієнт. Визначивши та засвоївши це, психолог-консультант через деякий час сам починає свідомо користуватися тими ж мовними прийомами у спілкуванні з клієнтом, тобто непомітно для клієнта починає відтворювати особливості його мови.

В результаті між психологом та клієнтом виникає психологічна спільність і більше взаєморозуміння, ніж було спочатку.

Важливо не переборщити у використанні цього прийому, щоб у клієнта не виникло враження, що психолог-консультант передражнює його.

У процесі інтерпретації сповіді психолог-консультант повинен дотримуватися таких правил:

- не спішити з висновками. Бажано після закінчення сповіді клієнта зробити паузу в спілкуванні з ним на 10-15 хвилин, заповнивши її якою-небудь справою, яка дозволяє відволіктися від слухання, поміркувати, зробити висновки (наприклад, чаювавння). Така перерва необхідна не тільки психологу, але й клієнтку (він зможе відійти від сповіді, заспокоїтися, психологічно налаштуватися на вислуховування консультанта і на конструктивний діалог з ним). Перерва може дати можливість психологу зібратися з думками і задати, якщо потрібно, додаткові питання клієнту-

- прослідкувати за тим, щоб при інтерпретації сповіді клієнта не були упущені які-небудь суттєві деталі та подробиці, щоб серед тих фактів, на осевої яких будуть зроблені висновки про проблему клієнта і про спосіб її рішення, не виявилося таких, які суперечать, не узгоджуються один з одним-

- слідкувати за тим, щоб інтерпретація фактів, яка пропонується, не виявилася односторонньою, тобто щоб у ній не було явної переваги якої-небудь одної теорії чи інтерпретації перед іншими-

- будь-яка сповідь, якою б вона не була по змісту, не може мати одну, єдино можливу інтерпретацію. Разом з тим, інтерпретацій, які пропонуються, не повинно бути занадто багато, оскільки їх складно буде узгодити одну з одною і в них можна буде просто заплутатися-

- пропонуючи клієнту свою інтерпретацію проблеми, психолог-консультант повинен все-таки в кінці дати одне, але не єдине (у теоретичному плані) трактування даної проблеми-

- повідомляти висновки (а не теорію, на якій вони ґрунтуються) слід у простій, доступній, а не наукоподібній формі.

При формулюванні порад та рекомендацій психологу-консультанту слід дотримуватися таких правил [11]:

Правило 1. При формулюванні порад і рекомендацій щодо практичного вирішення проблеми клієнта слід пропонувати йому не один-єдиний варіант, а одразу кілька (дві-три), по можливості – різних порад та рекомендацій.

Наприклад, порада психолога-консультанта клієнту може припускати наявність у останнього багато вільного часу, якого насправді у клієнта може і не виявитися.

Усі способи, поради повинні враховувати реальні умови життя клієнта, його можливості, індивідуальні психологічні особливості. Кількість запропонованих варіантів рішення проблеми повинно бути таким, щоб клієнт був спроможний вибрати з них те, що цілком влаштовує і повністю йому підходить. Тому психологу слід ще до того як почати пропонувати практичні рекомендації, добре пізнати клієнта як особистість.

Правило 2. Психологу-консультанту слід пропонувати клієнту не тільки поради як такі, але й власні оцінки цих порад з точки зору легкості чи складності їх виконані при вирішенні проблем, що виникли.

Приймаючи кінцеве самостійне рішення, клієнт повинен усвідомлювати, що якщо він надасть перевагу одному зі способів поведінки, то в результаті отримає яку-небудь вигоду і щось точно упустить.

Правило 3. Клієнту необхідно надати можливість самостійно вибрати той спосіб поведінки, який він вважає для себе найкращим.

Психолог-консультант, надаючи клієнту можливість здійснити самостійний вибір, повинен висловити і свою точку зору.

Правило 4. По закінченню консультації дуже важливо забезпечити клієнта дієвими способами самостійного контролю успішності практичний дій, які він використовує, по вирішенню проблеми.

Правило 5. Надання клієнту додаткової можливості отримання від психолога-консультанта необхідних порад і рекомендацій уже в процесі практичного рішення проблеми.

Правило 6. Перш ніж закінчити роботу і надати клієнту можливість діяти самостійно, психолог-консультант зобов’язаний переконатися в тому що клієнт дійсно все зрозумів правильно, прийняв і без сумнівів і коливань готовий діяти у потрібному напрямі.

Для цього психолог-консультант пропонує клієнту таку серію питань:

- Чи все для вас зрозуміло і переконливо?

- Розкажіть про те, як ви збираєтесь діяти далі.

Для того, щоб виключити помилки у процесі психологічного консультування, психологу слід дотримуватися таких правил:

- не будувати жодних гіпотез про суть проблеми до тих пір, поки психолог достатньо не буде знати про особистість та життя клієнта-

- не слід давати клієнту жодних практичних рекомендацій до тих пір, поки не будуть оцінені його індивідуальні поведінкові особливості і поки достовірно не буде встановлена можливість практичної реалізації клієнтом рекомендацій консультанта-

- психолог-консультант не повинен розглядати клієнта як об’єкт вивчення чи якимсь чином намагатися маніпулювати чи експериментувати з ним-

- психолог-консультант не повинен розглядати клієнта так, як, наприклад, слідчий розглядає свого підслідного, тобто намагається його «розколоти» чи «переграти»-

- у психологічному консультуванні за рідким винятком не повинно бути місця особистим спогадам і власній сповіді психолога-консультанта перед клієнтом, тобто психолог-консультант і клієнт у процесі консультування не повинні мінятися своїми ролями-

- психологу-консультанту не слід прагнути розуміти клієнта тільки по аналогії з собою. Його завдання – намагатися зрозуміти клієнта зсередини, як своєрідну, унікальну особистість, яка відрізняється від нього самого-

- свої судження про клієнта та його проблему психологу слід давати у вигляді гіпотез, припущень, а не в безапеляційно-стверджувальній формі. Клієнт повинен мати змогу їх підтвердити чи заперечити-

- чим менше професійного досвіду у психолога-консультанта, тим більше часу він повинен приділяти уважному вислуховуванню сповіді клієнта і тим уважніше формулювати свої висновки-

- навіть достатньо досвідченому консультанту корисно під час бесіди з клієнтом робити записи/відеозаписи, щоб потім повернутися до них і спокійно, не поспішаючи, поро змірковувати над ними.

Слід запам’ятати, що психолог-консультант – це не порадник. Його головне завдання – допомогти клієнту навчитися приймати відповідальні рішення самостійно.

Завершальний етап психологічного консультування включає в себе такі моменти: підведення підсумків консультації (коротке повторення її результатів, суті проблеми, її інтерпретації і вироблених рекомендацій по її вирішенню) та розставання з клієнтом. За бажанням клієнта ці рекомендації можуть бути запропоновані йому не тільки в усній, але й у письмовій формі.

При розставанні консультант переважно просить клієнта, щоб він регулярно повідомляв його пор те, як йому вдається виконувати отримані рекомендації і яким є результат їх практичного виконання.

Важливо, щоб клієнт покинув консультацію в хорошому настрої, з впевненістю в тому, що його проблема в результаті реалізації отриманих рекомендацій буде успішно вирішена.

Безумовно, впевненість в цьому, прощаючись з клієнтом перш за все повинен продемонструвати сам психолог. Йому, крім цього, слід провести клієнта до виходу з приміщення психологічної консультації. Хороше завершальне враження на клієнта переважно справляє ситуація, в якій психолог-консультант, прощаючись з ним, дарить що-небудь напам’ять, наприклад, свою візитку чи який-небудь сувенір, який нагадуватиме про спільну роботу в психологічній консультації.

Дуже важливими є останні слова, які вимовляє психолог-консультант в той момент, коли прощається з клієнтом. У цій ситуації варто використовувати такі фрази:

- Я цілком задоволений нашою зустріччю.

- Ми з вами приємно провели час.

- Мені було цікаво з вами спілкуватися.

- Добре, що ми про все домовились.

- Чудово, що ми знайшли спільну мову.

- Я задоволений тим, що ми з вами досягли взаєморозуміння.

- Дякую, що ви прислухались до моїх порад.

- Дякую за те, що ви погодились зустрітися та поговорити зі мною.

- Дякую за отримане задоволення від спілкування з вами.

- Не можу більше вас затримувати.

- До побачення.

- До зустрічі!

- Всього доброго!

- Всього хорошого!

- Будьте здорові!

- Щасливо!

- Всього!

- Ми ще з вами побачимось!

- Я з вами не прощаюсь!

- Не забувайте нас!

- Приходьте!

- Заходьте!

- Не зникайте, дайте про себе знати! [11].

Отже, мовний етикет психолога є важливим інструментом його професійної діяльності, а культура спілкування психолога передбачає вміння використовувати різноманітні засоби й методи впливу на клієнта, адекватно сприймати та розуміти його, налагоджувати ефективну взаємодію, орієнтуватися на партнера як на рівноправного суб’єкта спілкування.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!