Психологічна деонтологія та її основні напрямки

Етичний кодекс сьогодні є основою, на яку слід нарощувати відповідні статті та нові положення. Він нерозривно пов’язаний з деонтологією – наукою, яка вивчає етичні засади професійної діяльності в певній сфері.

Психологічна деонтологія – вивчає етичні засади професійної діяльності психологів [6].

Ці питання досить актуальні та проблемні: далеко не всі психологи дотримуються вимог і норм етичного кодексу, дехто з них навіть не знає, що існують такі етичні кодекси. Тому виділення окремої дисципліни «Етичний кодекс психолога» чи «Психологічна деонтологія» є актуальним і необхідним.

На жаль, на сьогодні в Україні не відомо жодної кандидатської чи докторської, присвячених саме аспекту професійної деонтології [6].

Етика професійної діяльності стосується кількох напрямків, які обов’язково необхідно знати практичному психологу.

І – взаємодія «клієнт-психолог» – стосується етичних проблем, які виникають в роботі психолога при використанні тих чи інших методик, у процесі консультування. На Заході таких проблем набагато менше. Та й етичний кодекс, наприклад, Американської психологічної асоціації вдесятеро більший, ніж той, яким користуються в Україні.

Застосування певних методик, методів і технологій є великою етичною проблемою, що породжує цілу низку інших:

1) застосування невалідизованих , неадаптованих методів і методик-

2) психологи часто використовують методи та методики, з якими вони погано ознайомлені. Світова практика свідчить, що спочатку людина має навчитися користуватися методикою (діагностичною або тренінговою). Потім дістати дозвіл на її застосування в практичній роботі (сертифікат чи свідоцтво), і тільки після цього впроваджувати чи застосовувати цю методику. В Україні є чимало людей, які називають себе психологами, пройшовши один клієнтський тренінг і старанно занотувавши його перебіг. Як тренери, вони самі проводять тренінги, хоча розуміють, що такого робити не можна, але, на жаль, свідомо порушують етичні засади-

3) інформування клієнта про результати проведеної роботи: а) у багатьох випадках цього взагалі не роблять-

б) клієнту подають інформацію недоступно, він не уявляє, що з нею робити-

в) часто цю інформацію надають не тільки клієнту, а й людям, яких ця проблема не стосується.

Так відбувається витік інформації і фактично порушуються права та свободи людини.

Хоча слід пам’ятати, що в законодавстві України існують статті про відшкодування моральних збитків, яких було завдано клієнту. Останній може подати позов до суду через невиконання психологом своїх обов’язків і попросити відшкодувати моральні збитки.

ІІ – взаємодія психолога з замовниками, керівництвом, державними органами влади, правоохоронними органами...

Звичайно, існують ситуації, коли психолог порушує права і свободи клієнта. Але в нашому законодавстві існують статті, які не передбачають презумпції психологічної таємниці чи анонімності. І психолог зобов’язаний повідомляти про певні типи злочинів відповідні правоохоронні органи. Часто психолог не є експертом чи людиною, яка проводить діагностику, а суддею чи особою, яка фактично формує адміністративне рішення. Це неприпустимо, це грубе порушення етичних вимог діяльності психолога.

ІІІ – проблема професійного спілкування (взаємодії).

Ця проблема часто виникає у співтоваристві психологів. Сьогодні немає корпоративної солідарності, єдності, – це однозначно погано. Це погіршує імідж психології і психологів зокрема. До того ж, дуже часто один професіонал принижує перед клієнтом гідність і професіоналізм іншого фахівця. Проблему професійної деонтології варто розпочинати вирішувати саме з останньої проблеми.

Кожен спеціаліст-психолог обов’язково має оволодіти всім арсеналом знань про етичні умови, етичні засади своєї професійної діяльності.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!