Основні етичні норми та вимоги до особистості психолога

Особистісні якості спеціаліста-психолога мають першочергове значення для клієнтів. Чимало з них, які вважаються важливими у роботі, мають етичні та моральні компоненти і, відповідно, розглядаються як достоїнства особистості. Неприйнятно говорити, щоб всі спеціалісти володіли цими якостями, оскільки дуже важливо, щоб ці особистісні якості, які глибоко вкоренилися у людині, випливали та розвивалися з її особистих зобов’язань, а не з вимог зовнішніх авторитетів.

Виділяють такі особистісні якості, які рекомендується розвивати психологам: емпатія (з грецьк. empatheia – співпереживання) – феномен спілкування, виражений здатністю людини до мимовільного переживання тих емоцій, які виникають в іншої людини в процесі спілкування з нею [6, с.694]- чесність – особисті зобов’язання до відповідності між тим, що заявлено, і тим, що зроблено- цілісність – особистісна прямота, чесність та адекватність- стійкість – здатність мати справу зі скаргами клієнтів без того, щоб почувати себе особистісно приниженим- скромність – здатність точно оцінювати і визнавати свої сильні та слабкі сторони- компетентність – ефективне застосування навичок та знань, необхідних для того, щоб робити те, що вимагається- справедливість – послідовне застосування відповідних критеріїв для інформованих рішень та дій- мудрість – володіння вагомими судженнями, які збагачують практику- сміливість – здатність діяти, не дивлячись на відомі небезпеки, ризик та невизначеність [7].

І.В.Вачков виділяє такі особистісні риси, бажані для практичного психолога: концентрація на клієнті, бажання та можливість йому допомогти- відкритість до відмінних від своїх власних поглядів та суджень, гнучкість та терплячість- емпатійність, сприйнятливість, здатність створювати атмосферу емоційного комфорту- автентичність поведінки (здатність демонструвати справжні емоції та переживання)- ентузіазм та оптимізм, віра у здібності учасників групи/клієнта до зміни та розвитку- врівноваженість, терплячість до фрустрації та невизначеності, високий рівень саморегуляції- впевненість у собі, позитивне самоставлення, адекватна самооцінка, усвідомлення власних конфліктних областей, потреб, мотивів- багата уява та інтуїція- високий рівень інтелекту [3].

Вимоги до психолога-спеціаліста (професіонала): наявність теоретичної бази (систематизованих та узагальнених знань про психіку та психологію)- наявність документу про психологічну освіту, який служить знаком професіоналізму- опір на метод наукового пізнання, який дозволяє психологу не тільки орієнтуватися у різноманітних наукових проблемах, але й уміти знаходити їх для себе там, де пересічна особистість їх просто не здатна побачити- використання спеціально розроблених у психології засобів – методик. Методики дозволяють розширити можливості дослідника та практика. Спеціаліст у випадку необхідності компенсує можливу відсутність у себе таких талантів вдало вибраною методикою.

Для спеціаліста важливо:

- вибрати методики, які будуть адекватними до поставлених завдань (орієнтуватимуться на психолого-педагогічні засоби роботи з різними групами клієнтів)-

- особлива відповідальність (психолог-любитель бере всю відповідальність на себе (багатьом людям це подобається, оскільки знімається відповідальність з них самих), завдання ж психолога-професіонала – поступове формування почуття відповідальності у самих клієнтів, яких він консультує- не всім це подобається, що суттєво утруднює роботу психолога)-

- підтримка зв’язку зі своїми колегами, що дозволяє психологу бути в курсі всіх подій (своєчасно дізнаватися про новинки психології), обмінюватися досвідом завдяки діяльності професійних психологічних товариств і через неформальні контакти, отримувати морально-емоційну та змістовну професійну підтримку і допомогу у випадку невдач та труднощів. Всього цього позбавлений психолог-любитель-

- особливий професійний такт та слідування професійно-етичним нормам психолога-професіонала.

Завдання психолога:

- створити умови для самостійного вирішення клієнтом своїх життєвих труднощів, а в ідеалі – навчити його взагалі обходитися без психолога. «Важливо не просто нагодувати голодного рибою, важливо самого його навчити ловити рибу»-

- здатність до професійного розвитку та саморозвитку психолога-професіонала-

- розвинута професійна психогігієна праці у психолога-спеціаліста. Психолог іноді за одну півторагодинну консультацію може виснажитися так, що йому необхідно кілька годин для відновлення своїх сил. На жаль, у самій психології, як і в медицині, на сьогоднішній день мало уваги приділяється питанням збереження психічного здоров’я психологів, тому сам психолог-професіонал просто змушений бути психотерапевтом для самого себе, інакше ризик самому стати пацієнтом відповідних закладів дуже великий. Мова йде не тільки про психічне, але й фізичне здоров’я психолога. Підтримка хорошої фізичної форми робить психолога більш працездатним і стійким до різних стресових ситуацій, яких у його професійній діяльності трапляється чимало. Окрім того, часто для клієнта психолог виступає «моделлю оптимальної людини», на нього орієнтуються, відповідно він повинен відчувати відповідальність і в цьому плані-

- обережне та критичне ставлення до існуючих і таких, що тільки зароджуються, нових методів. Мова йде про астрологію, хіромантію, діанетику та ін. Знати основи цих підходів потрібно, але психолог повинен пам’ятати про предмет психології та наукові критерії аналізу.

Протипоказання для роботи психологом: відсутність відповідної освіти- ненависть до людей, прагнення «мстити» їм незрозуміло за що- відверте психічне нездоров’я. Зрозуміло, що психічно хворий «психолог» просто може виявитися небезпечним для своїх клієнтів, особливо, коли він працює з дітьми та підлітками- невміння спілкуватися, нездатність вибудовувати з людьми стосунки на основі взаємної поваги- для студентів майбутніх психологів – ледачість, безініціативність, пасивна установка на те, що викладачі повинні постійно інтригувати та розважати студентів на своїх заняттях- авторитарність, дидактичність (в основі – стереотипи професійного мислення та мовні шаблони), домінантність (в основі – нездатність до емпатії), індиферентність (ніби «вимушена» професійна байдужість), консерватизм, агресія, соціальне лицемірство (говорить ті речі, у які сам не вірить) та ін..

Видатний польський феноменолог Роман Інгарден, відомий науковому загалу як засновник феноменологічної естетики, формулює ряд необхідних умов, щоб яка-небудь дія або який-небудь факт могли мати моральну цінність:

1) суб’єктом діяльності повинна бути свідома особа. Для того, щоб виникла можливість існування моральної цінності, поведінка повинна бути позначена якою-небудь якістю (не обов’язково моральною)-

2) особа повинна усвідомлювати, що несе відповідальність за результат своєї діяльності-

3) прийняття рішення щодо діяльності або ж до її зречення, як і сам перебіг діяльності, повинні відбуватися в умовах, які забезпечують свободу вибору-

4) морально-ціннісна діяльність повинна випливати з душі (чистого суб’єкта)-

5) дискусійною справою є необхідність безкорисності морального вчинку (без сумніву, це позитивно для реалізації справедливості)-

6) вимагає дослідження і питання про носія цінності. Можливо, для одних цінностей необхідним носієм є акти волі, для інших – сам вчинок, ще для інших – суб’єкт діяльності. Не можна також відкидати можливість того, що існують такі цінності, спільним носієм яких повинна бути визначена комбінація вищезгаданих трьох носіїв [9- 10].

Діяльність практичного психолога розглядається з чотирьох позицій: допомоги, сприяння, підтримки чи супроводу. Виходячи з цих позицій, ми можемо говорити про 5 основних напрямів діяльності практичного психолога: психопрофілактика , психодіагностика , психокорекція , психоконсультування , психотерапія .

Г.С.Абрамова виділяє чотири типи завдань взаємодії клієнта з психологом (табл.1.1.). Робота практичного психолога полягає в тому, щоб переформулювати завдання перших трьох типів у завдання психологічні. Тільки тоді практичний психолог буде здатним надати реальну допомогу клієнту [3, c.152-153].

Таблиця 1.1.

Типи завдань у взаємодії «психолог-клієнт»

Видео: Calling All Cars: Highlights of 1934 / San Quentin Prison Break / Dr. Nitro

Слід зазначити, що ефективність психолога, консультанта визначається властивостями особистості, професійними знаннями та спеціальними навичками. Яким повинне бути сполучення властивостей особистості психолога, консультанта, щоб найбільшою мірою забезпечити успіх його роботи? Однозначної відповіді з цього питання, на жаль, немає. Національна асоціація професійної орієнтації США виділяє такі властивості особистості консультанта: прояв глибокого інтересу до людей і терпіння у спілкуванні з ними- чутливість до установок і поведінки інших людей- емоційна стабільність та об’єктивність- здатність викликати довіру інших людей- повага прав інших людей.

У 1964 році Комітет з нагляду та підготовки консультантів США встановив такі 6 якостей особистості, необхідних консультанту: довіра до людей- повага до цінностей іншої особистості- проникливість- відсутність упередженості- саморозуміння- усвідомлення професійного обов’язку.

У нашій країні акцентується увага на таких особливостях: чуйність, об’єктивність, гнучкість, емпатія, відсутність власних серйозних проблем. До шкідливих рис відносять авторитарність, пасивність, залежність, замкнутість, схильність використовувати клієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терплячими до різних суджень клієнтів, невротичну установку по відношенню до грошей та ін.

Аналізуючи компетентність і професіоналізм психологів, можна виділити такі рівні професійної майстерності: рецептурний – дії за готовими схемами в стандартних ситуаціях- алгоритмічний – вибір алгоритму розв’язання типової ситуації- стратегічний – відрив від готових рецептів і стандартних алгоритмів, вироблення творчої стратегії пошуку рішень у нестандартній ситуації.

Ідеальним психологом може бути симпатична людина, з відвертими та відкритими почуттями до інших, здатна ототожнювати себе із найрізноманітнішими людьми, тепла, але не сентиментальна, яка не прагне до самоствердження, має власну думку і здатна її захистити, вміє служити на благо своїм клієнтам. Однак, описана нами модель повинна бути «рухливою», «гнучкою»: кожен психолог має можливість її змінити, доповнити.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!