Головний етичний орієнтир психолога

Можна приблизно так сформулювати головний етичний орієнтир не тільки для особистості, що самовизначається, але й для психолога, який прагне надати їй допомогу в цьому – це культивування права кожного на побудову свого неповторного образу щастя, але права, яке не обмежує таких самих прав інших людей [2, c.324-325].

Слід зазначити, що в багатьох етичних кодексах і статутах підкреслюється «первинність інтересів клієнта». Більшість психологів вважає, що до цього необхідно додати й інтереси тих людей, з якими даний клієнт вступає в реальні взаємостосунки та за рахунок інтересів і гідності яких «наш клієнт» міг би вирішити свої проблеми. В іншому випадку, психолог буде допомагати одним людям («нашим клієнтам») і обмежувати такі ж права інших людей, які з різних причин не стали «нашими клієнтами». При цьому важливо, щоб не постраждала совість самого психолога, щоб потім йому не було соромно за те, що він не стільки допомагав людині самовизначитися, скільки просто маніпулював нею.

При цьому одразу ж виділяються складні проблеми в реалізації цього орієнтиру:

1) багато людей, що самовизначаються, займають пасивну, споживацьку позицію і просто чекають, коли психолог підкаже їм як треба чинити в тих чи інших випадках-

2) чимало психологів із задоволенням приймають роль «мудрого порадника» і навіть не намагаються вирішувати складну задачу – активізувати творчий потенціал самої особистості, яка самовизначається-

3) усе це поглиблюється «ринковими відносинами», в які часто вступає психолог-консультант (продавець послуги) і клієнт (покупець послуги), який діє за принципом «оскільки, я вам заплатив, то ви просто зобов’язані вирішити мою проблему».

<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!