Підходи до розуміння загальнолюдських цінностей

При здійсненні життєвих виборів і вчинків людина може опиратися на свої уявлення про «справедливе» і «необхідне», але якщо вона не впевнена у своїх уявленнях, то вона неминуче звертається до подібних уявлень, які склалися в культурі, тобто до загальнолюдських цінностей.

Однозначного трактування загальнолюдських цінностей у сучасній науці немає. Виділяють 5 підходів до їх розуміння [2, c.322-324]:

1) релігійний підхід: християнські заповіді – основа загальнолюдських цінностей. Ніхто не заперечує ролі християнства у становленні сучасної європейсько-американської культури, але: мало хто знає ці заповіді- і як бути з представниками інших релігійних конфесій, атеїстами?

2) правовий підхід ґрунтується на прийнятих і підписаних багатьма країнами документах: «Всезагальна декларація прав людини», «Конвенція про права дитини» та ін. Але й ці документи мало хто знає.

Наприклад, «Всезагальна декларація прав людини», ст.23, п.2: «Кожній людині, без будь-якої дискримінації, гарантується рівна оплата за рівну працю...» [3].

На жаль, багато прав у таких документах залишаються чистою декларацією, тобто не можуть співіснувати з реальними загальнолюдськими цінностями.

3) виділення різних рівнів людських потреб. Наприклад, варіант, запропонований А.Маслоу. Але часто вищі рівні потреб, пов’язані з ідеалами добра, краси, істини, справедливості та самоактуалізації зовсім байдужі для більшості людей. Їх більше хвилюють прості, зрозумілі й корисні для життя речі, а вищі потреби – це тільки для обраних.

4) виділення первинного блага – це почуття власної гідності- воно багато в чому визначає життєвий «успіх» і відчуття «життя, яке склалося».

В основі цього почуття лежить принцип мотивації (чи «Аристотелівський принцип», відображений ним в «Нікомаховій етиці», кн.7 та 10), коли при інших рівних умовах людські істоти отримують задоволення від реалізації своїх здібностей (вроджених і набутих) і це задоволення зростає по мірі росту цих здібностей чи їх складності).

Почуття власної гідності, самоповаги включає два аспекти:

- відчуття людиною своєї власної значимості, її тверде переконання в тому, що її концепція власного блага, життєвого плану заслуговує реалізації (це припускає володіння раціональним життєвим планом, який задовольняв би «Аристотелівський принцип», переконання в тому, що наша особистість і наші справи оцінені та схвалюються іншими людьми, яких також поважають та асоціація з якими приносить задоволення)-

- впевненість у власних здібностях (хоча люди володіють різними здібностями, в упорядкованому суспільстві для кожної людини повинна знайтися хоча б одна асоціація, де вона могла б реалізувати свої здібності та бути гідно оціненою, тому в суспільному житті необхідно уникати оцінок того, чиє життя є більш цінним, інакше завжди буде обмежуватися гідність яких-небудь груп населення чи окремих особистостей).

Усього цього досягається шляхом суспільного договору, який ґрунтується не на ідеї «всезагального братства та любові», а на ідеї погодження різноспрямованих інтересів людей і неминучих компромісів.

5) виділення загальнолюдських цінностей на основі ідеї професійного та особистісного самовизначення і пошуку головного смислу своєї праці й усього життя.

Є.О.Клімов виділив такі загальнолюдські цінності: постійне покращання, репродукування собі подібних (включаючи і турботу про здоров’я, материнство, дитинство, охорону природи)- покращання предметного світу, створення нових засобів виробництва, розширення асортименту товарів та послуг, постійне підвищення їх якості- поважне ставлення до індивідуальних особливостей кожного, удосконалення суспільства на основі ідеї соціальної справедливості, розвиток правових систем і наближення їх до інтересів та потреб людей- взаємозбагачення, взаємообмін набутим досвідом і почуттями, які переживаються, розвиток засобів комунікації між людьми, удосконалення засобів заохочення людини до культури.

На жаль, багато людей далекі від цих цілей і цінностей.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!