Сутність паніки та причини її виникнення
Видео: Эксклюзив. Кернес: Садовой перестал быть городским главой и хозяином 21.03.17
У військовій психології під панікою розуміють певний емоційний стан (емоційне потрясіння, збентеження, жах тощо, які виникають у масі воїнів або в окремого воїна), різновид поведінки натовпу внаслідок дефіциту або надлишку інформації. Сам термін «паніка» походить від імені грецького бога Папа, покровителя пастухів, пасовищ і стад, який викликав своїм гнівом «шаленство» останніх, що під його впливом кидалися у вогонь або у прірву. Безпосереднім приводом до паніки стає певна ситуація, шокувальний стимул, що перериває звичні форми поведінки. Ця ситуація може бути реальною або уявною.Щоб виникла паніка, ситуація має бути дуже інтенсивною або зовсім невідомою — тобто такою, щоб притягнути до себе увагу. Перша реакція на такий стимул — потрясіння і сприйняття ситуації як кризової. У такій ситуації індивід вдається до неврівноважених і поквапливих спроб інтерпретувати подію в межах власного досвіду або пригадує аналогічні ситуації з досвіду інших.
Відчуття гостроти, необхідності швидкого прийняття рішення заважає логічному осмисленню кризової ситуації і викликає страх. Якщо перший страх не придушено, реакція загострюється. Переляк одних позначається на інших, що підсилює загальну паніку. Отже, паніка виникає і виявляється як індивідуально-психічне явище у формі страху, а в критичній бойовій обстановці — відразу у формі панічного жаху і як масового, групово-психічного. При цьому індивідуальний страх первинний, він є передумовою, грунтом для групового потрясіння та паніки. У свою чергу, панічний стан пригнічує, діє на більш стійких членів підрозділу. Таку ситуацію описує Л .М. Толстой у романі «Війна і мир», аналізуючи виникнення паніки в битві під Аустерліцем [118].
Паніка належить до таких явищ, які важко вивчити, тому складно охарактеризувати природу цього явища. Це пов`язано з тим, що її не можна безпосередньо фіксувати, оскільки: по-перше, на війні дії ворога ніколи завчасно невідомі і, як наслідок, невідомий час виникнення паніки- по-друге, у ситуації паніки складно залишатися спостерігачем (її грізна сила полягає в тому, що будь-яка людина, потрапивши за бойових обставин у ситуацію паніки, так чи інакше піддається їй).
Під час паніки починають одночасно діяти кілька соціально-психологічних механізмів впливу на поведінку людини. Спрацьовують механізми комунікативного, перцептивного та інтерактивного впливів. Ситуація паніки завжди супроводжується зараженням і навіюванням. Вона може виникати як у малих військових підрозділах, так і у великих військових з`єднаннях і об`єднаннях.
Наприклад, український психолог Валентин Моляко, розглядаючи психологічні наслідки чорнобильської катастрофи, указує на такі умови виникнення будь-якої паніки:
— наявність шокувального стимулу-
— дефіцит інформації про подію (особливо інформації достовірної) і, водночас, надлишок неперевіреної інформації з неофіційних джерел.
Люди, які були охоплені панікою, виявляли такі особливості поведінки:
— неадекватну оцінку ситуації (перебільшення небезпеки), прагнення врятуватися втечею-
— посилену метушливість, хаотизм поведінки або, навпаки, її загальмованість-
— погіршення дисципліни, працездатності-
— пошук заспокійливих засобів (наприклад, алкоголю)-
— прагнення одержати інформацію.
Реагування воїнів на різні бойові ситуації, якщо вони психологічно непідготовлені, може закінчуватися панікою. Тому дуже важливою є відповідь на запитання: як запобігти й покласти край паніці, якщо вона розпочалася?
1. Слід добре знати сутність, причини виникнення та посилення паніки, їх можна об`єднати у три групи:
— фізіологічні-
— психічні-
— соціально-психологічні.
До фізіологічних причин належать явища, які спричинюють виникнення умов, що фізично ослаблюють воїнів. Це, зокрема, втома, депресія, тривале безсоння, психічне потрясіння внаслідок тривалого перебування в небезпечній ситуації, гнітючого чекання супротивника тощо. Кожна з цих причин серйозно ослаблює емоційно-вольову сферу військовослужбовця, його здатність швидко і правильно оцінювати бойову ситуацію.
До психічних причин належать такі психічні явища, як раптовість, сильне здивування, невпевненість, почуття ізоляції, усвідомлення безсилля перед безпекою, недостатнє знання військової справи, незадовільне володіння зброєю і бойовою технікою, неспроможність вміло діяти на полі бою, незнання супротивника (його тактики дій та характеристик бойової техніки) тощо.
До соціально-психологічних причин належать:
— відсутність згуртованості військового підрозділу-
— втрата довіри воїнів до командирів-
— дефіцит або надлишок інформації, що посилює напруження-
— бездіяльність-
— відсутність організованості та порядку, втрата управління в бою-
— наявність негативних тенденцій у морально-психологічному кліматі та психології військового колективу тощо.
Це також спричинює зменшення можливостей раціонально та правильно оцінити бойову ситуацію.
2. Ще в мирний час необхідно провадити цілеспрямовану психологічну підготовку особового складу щодо подолання труднощів сучасної війни та ефективних дій на полі бою. Характер труднощів, що долає воїн в умовах сучасного бою, зміст конкретної військової спеціальності та коло службових обов`язків у бою мають визначити зміст цієї підготовки.
Психологічна підготовка — це цілеспрямована наукова підготовка психіки військовослужбовців до стійкої практичної діяльності у складі підрозділу на полі бою в умовах сучасної війни. Вона має формувати психічну стійкість і психологічну готовність особового складу до діяльності в екстремальних умовах сучасного швидкоплинного бою.
3. Один із головних попереджувальних прийомів — це організація ефективного управління підрозділом в бою з одночасним формуванням у особового складу довіри до командирів. Не менш важливі для запобігання паніці такі фактори: знання воїнами своїх функціональних обов`язків, обставин, причин бойової ситуації, можливість одержання достовірної інформації про них- знання супротивника, його дій і тактики- вміння управляти своєю поведінкою в екстремальних ситуаціях тощо.
4. Коли паніка виникла, покласти їй край може лише рішуча й інтенсивна дія командирів, яка виведе воїнів із ситуації шоку або потрясіння. При цьому слід мати на увазі, що панічна маса за психічним станом і діями воїнів неоднорідна.
Досліджуючи різні випадки, які мали місце в мирних і воєнних умовах, психологи дійшли висновку, що в натовпі, охопленому панікою, є три різнорідні групи людей. До першої, найменшої, належать ті, які перебувають у стані вкрай тяжкого афекту. Для них характерна втрата орієнтації, несвідоме прагнення до втечі. Другу групу складають воїни, які не втратили здатності орієнтуватися, але ситуацію сприймають поверхнево. У разі рішучих та наполегливих дій командирів вони здатні підкорятися наказу й виконувати цілеспрямовані дії. Третя група — це ті, самовладання яких не похитнулось і які здатні діяти цілеспрямовано і свідомо.
Загальні заходи щодо попередження та припинення паніки в бою такі:
— усунення впливу причин паніки-
— ізоляція джерела паніки-
— недопущення передумов виникнення паніки.
5. У підрозділах, де воїни пережили паніку, необхідно вести цілеспрямовану роботу з ліквідації її наслідків. Вона має розпочинатися відразу ж після інциденту, оскільки паніка є своєрідною кризою в психології військового колективу, що залишає нездоровий слід, ослаблює психічну стійкість підрозділу в наступних бойових діях. У зв`язку з цим такий підрозділ доцільно використовувати лише після відповідної «оздоровчої роботи», яку провадять За такими напрямами:
— виявлення осіб, які показали психічну нестійкість і усунення їх з підрозділу-
— часткове або повне переформування підрозділу-
— влиття в підрозділ нового поповнення-
— допомога особовому складу щодо усвідомлення випадку паніки та подолання її наслідків-
— цілеспрямована виховна робота з оздоровленням морально-психологічної атмосфери у підрозділі-
— змістовна бойова підготовка тощо.
Поделиться в соцсетях:
Похожие
