Зміст психологічної роботи в бойовій ситуації

Психологічна робота виступає як складова частина морально-психологічного забезпечення бойових дій і наповнює його конкретним змістом. Вона спрямована на формування, підтримання і відновлення моральних, психічних, психофізіологічних, фізичних якостей і станів військовослужбовців, які необхідні для ефективного вирішення ними бойових завдань.

На системному рівні психологічна робота в бойовій ситуації має включати аналіз, прогнозування, психологічний вплив. Вона здійснюється на всіх етапах бойових дій, на різних їх рівнях (діяльність окремого воїна, групи військовослужбовців, військового підрозділу, військової частини, групування військ тощо), з урахуванням специфіки функціонування як свідомої, так і несвідомої сфер функціонування психіки воїна.

Як спосіб діяльності психологічна робота включає взаємопов’язані методи – психологічне проектування і психологічну корекцію.

Психологічне проектування полягає в прогнозуванні психологічного змісту майбутньої бойової діяльності, передбаченні його психічних наслідків і закладанні оптимальних психологічних умов її здійснення. Смисл психологічного проектування полягає у передбаченні всієї сукупності факторів майбутнього бою, які будуть мати певний вплив на настанови, мотиви, мотивацію, духовні, психічні, психофізіологічні та фізичні стани, бойову активність воїнів і побудування адекватних їм психодіагностичних, психопрофілактичних і психокорекційних програм роботи з ними.

Виявлення психологічного змісту майбутньої бойової діяльності дозволяє передбачити:

а) які психічні та психофізіологічні властивості повинні мати воїни для її виконання-

б) які військово-професійні якості в них слід розвивати для виконання власне цього бойового завдання-

в) яким чином нейтралізувати чи оптимізувати умови цієї діяльності.

На основі цієї роботи здійснюється:

психологічний відбір військовослужбовців-

розподіл воїнів за підрозділами і спеціальностями, виходячи з їх сумісності-

цільова психологічна підготовка до виконання конкретного бойового завдання.

Психологічна корекція у бойовій обстановці передбачає виявлення, оцінку та зміну психологічних умов дій, які здійснюються в даний момент. Для цього командири, їх заступники, психологи повинні мати еталонну модель оптимальних психологічних умов для певних видів бойової діяльності військовослужбовців. Виявляючи відхилення у психічних і психофізіологічних станах військовослужбовців від цих еталонних норм, командири мають здійснити їх корекцію.

Психокорекції мають піддаватися:

система бойових настанов, мотивів і мотивацій воїнів-

психічні стани як окремих воїнів, так і цілих військових підрозділів-

стани психофізіологічного здоров’я військовослужбовців-

взаємини між військовослужбовцями-

поведінка як окремих військовослужбовців, так і групи воїнів тощо.

Така корекція відбувається у двох напрямах:

1) оптимізації зовнішніх умов бойової діяльності:

попередження, нейтралізація і ліквідування наслідків психологічних операцій противника-

оптимізація середовища бойової діяльності-

раціоналізація режиму діяльності тощо-

2) психологічна допомога військовослужбовцям подолати стрес-фактори сучасного бою:

психологічна підтримка-

психологічна реабілітація.

Оптимізація зовнішніх умов виконання бойового завдання здійснюється методами управлінської, інформаційно-пропагандистської, воєнно-соціальної, правової, культурно-виховної роботи, протидії інформаційно-психологічному впливу противника тощо.

Головна задача психологічної роботи тут полягає в:

отриманні об’єктивної зворотної інформації про ефективність заходів МПЗ бойових дій, про характер їх впливу на психічні стани військовослужбовців, мотивацію та загальний МПС у військових підрозділах і частинах-

упровадженні відповідного даній бойовій ситуації комплексу морально-психологічних заходів щодо підтримки високого МПС-у особового складу, збереженню його психофізіологічного здоров’я, наданню йому оперативної психічної, психологічної та соціально-психологічної допомоги.

Досвід сучасних воєнних конфліктів свідчить, що як би якісно не були підготовлені війська, яким би вмілим не було воєнне управління їх бойовими діями, психіка військовослужбовців не завжди витримує ті психічні перевантаження, які створює сучасний бій. Яскраві приклади – це бойові дії американських військ у Кореї, В’єтнамі, де психічні втрати на 1000 військовослужбовців становили 6-8 осіб. У сучасній війні наслідок дій психотропних засобів і психологічних операцій противника психічні втрати військ можуть перевищити фізичні. Підтвердженням даного положення є психічні втрати іракських військ від психологічних операцій США та їх союзників під час здійснення операції “Буря в пустелі” чи російських військ у Чечні. Сьогодні психологічна перемога над противником є головною умовою перемоги над ним у цілому.

Практично в сучасній війні всі військовослужбовці піддаються психологічному впливу противника, і тому їм усім у певному обсязі необхідна психологічна допомога. Цей обсяг визначається психічною стійкістю воїна до стрес-факторів сучасного бою і конкретно отриманими ним психічними та психофізіологічними травмами. Психологічна допомога – це комплекс психічних, психологічних, організаційних, медичних та інших заходів, спрямованих на забезпечення успішного подолання воїнами обставин сучасного бою, що травмують психіку, на збереження боєздатності та попередження розвитку в них посттравматичних психічних розладів. Вона включає психологічну підтримку і психологічну реабілітацію.

Психологічна підтримка спрямована на активізацію наявних психічних ресурсів та на створення додаткових, які забезпечують активні дії особового складу в умовах сучасного бою, переважно має профілактичний характер і направлена на попередження розвитку негативних психічних явищ у військовослужбовців. Психологічна допомога використовується цілеспрямовано щодо тих військовослужбовців, які схильні до непатологічних і патологічних психогенних реакцій.

Основними способами та засобами психологічної підтримки є комунікативні, організаційні, медикаментозні, аутогенні.

Комунікативні способи психологічної допомоги:

вербальні (у формі повідомлення певної інформації, переконань у вигляді висловлювань “Ми подолаємо ці труднощі!”, навіювання “Ти справишся з цим завданням”, “Ти мужик чи ні?”, підбадьорення “Герой”, “Богатир”, жартів, наказів, погроз тощо)-

візуальні – контакт очима, підбадьорення мімікою, пантомімікою тощо-

тактильні – дотик, потиск руки, плескання по плечу тощо-

емоційні – знаходження разом з підлеглим у важку хвилину, співпереживання, приязна усмішка тощо-

діяльні – особистий приклад командирів у активних і рішучих діях, підтримка вогнем і діями, пригощання сигаретою тощо.

Організаційні способи психологічної підтримки:

зупинення чи послаблення інтенсивності дій факторів, що травмують психіку воїнів у бойовій обстановці (виведення особового складу у небезпечне місце, ліквідація або усунення джерела травматизму тощо)-

попередження контактів військовослужбовців з деморалізованими особами-

тверде і постійне управління діями підлеглих, постановка конкретних задач на продовження виконання бойового завдання-

оптимальне чергування різних видів діяльності військовослужбовців, сну, відпочинку тощо.

Медикаментозні (фармакологічні) способи. Ці способи відомі із стародавності. Наприклад, воїни племені каяків для зняття надмірної психічної напруги та страху використовували наркотичний засіб, що був зроблений на основі мухомору, який має у своєму складі міцну речовину, що втамовує біль. Вона практично робить організм людини нечутливим до болю. Ще більш анестезуючий засіб вони отримували від мочі оленів, що годувалися мухоморами. Цей засіб сприяв значному збільшенню сили, витривалості, поліпшення сну, відпочинку воїнів. У різних племенах індіанців для боротьби зі страхом до сьогоднішнього дня широко використовують гашиш, алкоголь та інші наркотичні речовини.

У сучасних розвинених арміях широко застосовується медикаментозний спосіб допомоги воїнам, які отримали бойові психічні травми. Це вони пов’язують з тим, що в умовах дій довготривалих стрес-факторів на психіку військовослужбовців тільки 2% учасників бою, практично, не отримують психічні розлади. У цьому аспекті багатий досвід мають ізраїльські та американські збройні сили. Наприклад, в американський армії тісно поєднують поняття психічні травми та посттравматичні стресові реакції. Відповідно, ці реакції в американській армії поєднують з фактом ненадання оперативної психологічної допомоги воїнам, що отримали бойові психічні травми, у безпосередній близькості від району бойових дій. Тому що, на думку американських спеціалістів, факт евакуації таких воїнів у тил і звільнення від необхідності брати участь у бойових діях, по-перше, породжує явище масової симуляції психічного травмування, по-друге, сприяє переходу цього негативного психічного стану в хронічну форму. Тому в американській армії у В’єтнамі при наданні психіатричної допомоги керувалися двома основними принципами: “негайності” та “воєнних потреб”. У результаті були отримані найнижчі психіатричні втрати в історії армії США – 12 випадків на 1000 солдатів на рік. Для надання медикаментозної допомоги вони широко використовують рослинні препарати, вітаміни, психотропні засоби тощо. Наприклад, для цих цілей у В’єтнамі широко використовувалися такі психотропні засоби, як нейролептики (меллеріл, стелазін, проліксин, компазін)- транквілізатори (мільтаун, лібріум, валіум, атаракс)- антидепресанти (тофранил, дезимипрамин, авентіл) тощо.

Для надання такої кваліфікованої допомоги створені відповідні штатні структури. Наприклад, у медичній роті американської дивізії є психіатр, психолог і соціолог. До груп підвищеного ризику вони відносять воїнів, які вже отримували поранення, військовополонених, представників етнічних меншин, жінок, батьків маленьких дітей тощо. Наприклад, за дослідженнями Н.Спіда, у 29% військовополонених навіть після 40 років після звільнення з полону були виявлені посттравматичні психічні розлади. За даними П.Саткера та його колег по дослідженню, у ветеранів в’єтнамської війни, які були у полоні, після п’яти років посттравматичні психічні розлади виявляли у 86% обстежених.

Аутогенні способи психологічної підтримки (самодопомога). Як свідчить сучасний бойовий досвід, війна – це великі вимоги до психіки кожного воїна та надзвичайно важкі психічні, психофізіологічні й фізичні перевантаження. Тому наявність навичок і вмінь самоуправління протіканням психічних процесів, оптимального встановлення рівня самопочуття та самоуправління психічним станом є важливою передумовою як ефективного виконання завдань сучасного бою, так і збереження психічного здоров’я кожного окремого воїна. Бойова обстановка пред’являє жорсткі вимоги до прийомів і методів саморегуляції психіки. По-перше, вони мають бути простими та ефективними (за короткий строк, наприклад 3-5 хв, давати позитивний результат). По-друге, не повинні давати побічний результат (наприклад, розслабленості, в’ялості, зниження уваги, пам’яті, швидкості розумових операцій, а навпаки – підвищувати їх). Ці методи більш глибоко розглядаються у параграфі “Методи психологічної підготовки” цього посібника.

У разі отримання військовослужбовцями більш важких психічних розладів необхідно здійснити заходи психологічної реабілітації.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!