Зміст психологічної роботи в бойовій обстановці

Видео: Національна гвардія України: Виховна робота в службово-бойовій обстановці

Як спосіб діяльності психологічна робота включає взаємозв`язані методи — психологічне проектування і психологічну корекцію.

Психологічне проектування полягає в прогнозуванні психологічного змісту майбутньої бойової діяльності, передбаченні її психічних наслідків і закладанні оптимальних психологічних умов здійснення. Смисл психологічного проектування полягає у передбаченні всієї сукупності факторів майбутнього бою, які матимуть вплив на настанови, мотиви, мотивацію, духовні, психічні, психофізіологічні та фізичні стани, бойову активність воїнів і побудування адекватних їм психодіагностичних, психопрофілактичних і психокорекційних програм роботи з ними.

Виявлення психологічного змісту майбутньої бойової діяльності дає змогу передбачити:

а) які психічні та психофізіологічні властивості мусять мати воїни для її виконання-

б) які військово-професійні якості слід в них розвивати для виконання власне цього бойового завдання-

в) яким чином нейтралізувати або оптимізувати умови цієї діяльності.

На основі цієї роботи здійснюється:

— психологічний відбір особового складу-

— розподіл воїнів за підрозділами і спеціальностями, виходячи з їхньої сумісності-

— цільова психологічна підготовка до виконання конкретного бойового завдання.

Психологічна корекція у бойовій обстановці передбачає виявлення, оцінку та зміну психологічних умов дій, які здійснюються в цей момент. Для цього командири, їхні заступники, психологи мусять мати еталонну модель оптимальних психологічних умов для певних видів бойової діяльності. Виявляючи відхилення у психічних і психофізіологічних станах військовослужбовців від цих еталонних норм, командири мають їх коригувати.

Психокорекції мають піддаватися:

— система бойових настанов, мотивів І мотивацій воїнів-

— психічні стани як окремих воїнів, так і цілих військових підрозділів-

— стани психофізіологічного здоров`я військовослужбовців-

— взаємини між військовослужбовцями-

— поведінка як окремих військовослужбовців, так і групи воїнів тощо.

Така корекція відбувається у двох напрямах:

1) оптимізації зовнішніх умов бойової діяльності:

— попередження, нейтралізація І ліквідація наслідків пси- хологічних операцій супротивника-

— оптимізація середовища бойової діяльності-

— раціоналізація режиму діяльності тощо-

2) психологічної допомоги воїнам у подоланні стрес-факторів сучасного бою:

— психологічна підтримка-

— психологічна реабілітація.

Оптимізація зовнішніх умов виконання бойового завдання здійснюється методами управлінської, інформаційно-пропагандивної, воєнно-соціальної, правової, культурно-виховної роботи, протидії інформаційно-психологічному впливу супротивника тощо.

Головне завдання психологічної роботи тут полягає в:

— отриманні об`єктивної зворотної інформації про ефективність заходів МПЗ бойових дій, про характер їх впливу на психічні стани військовослужбовців, мотивацію та загальний морально-психічний стан (МПС) у військових підрозділах і частинах-

— впровадженні відповідного бойовій ситуації комплексу психологічних заходів щодо підтримки високого МПС особового складу, збереженню його психофізіологічного здоров’я, наданню йому оперативної психічної, психологічної та соціально-психологічної допомоги.

Досвід сучасних воєнних конфліктів свідчить, що як би якісно не були підготовлені війська, яким би вмілим не було воєнне управління їхніми бойовими діями, психіка воїнів не завжди витримує ті психічні перевантаження, які створює сучасний бій. Яскравий приклад— бойові дії американських військ у Кореї і В`єтнамі, де психічні втрати на І 000 військовослужбовців становили 6-8 осіб.

У сучасній війні внаслідок дій психотропних засобів і психологічних операцій супротивника психічні втрати військ можуть перевищити фізичні. Підтвердженням цього положення є психічні втрати іракських військ від психологічних операцій США та їхніх союзників під час здійснення операції «Буря в пустелі» або російських військ у Чечні. Сьогодні психологічна перемога над супротивником є головною умовою перемоги над ним у цілому.

В сучасній війні практично всі категорії особового складу піддаються психологічному впливу супротивника, і тому їм усім необхідна певна психологічна допомога. Цей обсяг визначається психічною стійкістю воїна до стрес-факторів сучасного бою І конкретно отриманими ним психічними та психофізіологічними травмами.

Психологічна допомога — це комплекс психологічних, організаційних, медичних та інших заходів, спрямованих на забезпечення успішного подолання воїнами обставин сучасного бою, що травмують психіку задля збереження боєздатності та попередження розвитку в них посттравматичних психічних розладів. Вона включає психологічну підтримку і психологічну реабілітацію.

Психологічна підтримка спрямована на активізацію наявних психічних ресурсів та на створення додаткових, які забезпечують активні дії особового складу в умовах сучасного бою. Здебільшого вона має профілактичний характер і скерована на попередження у воїнів розвитку негативних психічних явищ. Психологічна допомога використовується цілеспрямовано щодо тих військовослужбовців, які схильні до непатологічних і патологічних психогенних реакцій.

Основними способами та засобами психологічної підтримки є комунікативні, організаційні, медикаментозні,, аутогенні.

Комунікативні способи психологічної підтримки:

— вербальні (у формі повідомлення певної інформації, переконань у вигляді висловлювань «Ми подолаємо ці труднощі!», навіювання «Ти впораєшся з цим завданням», «Ти чоловік чи ні?», підбадьорення «Герой», «Богатир», жартів, наказів, погроз тощо)-

— візуальні — контакт очима, підбадьорення мімікою, пантомімікою тощо-

— тактильні — дотик, потиск руки, плескання по плечу тощо-

— емоційні — перебування у важку хвилину разом з підлеглим, співпереживання, приязна усмішка тощо-

— діяльні -— особистий приклад командирів у активних і рішучих діях, підтримка вогнем і діями, пригощання цигаркою тощо.

Організаційні способи психологічної підтримки:

— зупинення чи послаблення інтенсивності дій факторів, що травмують психіку воїнів у бойовій обстановці (виведення особового складу у безпечне місце, ліквідація або усунення джерела травматизму тощо)-

— недопущення контактів воїнів з деморалізованими особами-

— тверде і постійне управління діями підлеглих, постановка конкретних завдань на продовження виконання бойового завдання-

— оптимальне чергування різних видів діяльності воїнів, сну, відпочинку тощо.

Медикаментозні (фармакологічні) способи відомі із стародавності.

Наприклад, воїни племені каяків для зняття надмірної психічної напруги та страху використовували наркотичний засіб, що був зроблений на основі мухомора, який має у своєму складі міцну речовину, що гамує біль. - Вона робить організм людини практично нечутливим до болю. Ще більш анестезувальний засіб вони отримували від сечі оленів, котрі поїдали мухомори. Цей засіб сприяв значному збільшенню сили, витривалості, поліпшенню сну, відпочинку воїнів. У різних племенах Індіанців для боротьби зі страхом і дотепер широко використовують гашиш, алкоголь та інші наркотичні речовини.

У сучасних розвинених арміях широко застосовується медикаментозний спосіб допомоги воїнам, які отримали бойові психічні травми. Це вони пов`язують з тим, що в умовах дій довготривалих стрес-факторів на психіку військовослужбовців тільки у 2 % учасників бою практично не виявили психічних розладів. У цьому аспекті багатий досвід мають Ізраїльські та американські збройні сили.

Наприклад, в американській армії тісно поєднують поняття психічні травми та посттравматичні стресові реакції. Ці реакції поєднують з фактом надання оперативної психологічної допомоги воїнам, що отримали бонові психічні травми, у безпосередній близькості від району бойових дій. Бо, на думку американських спеціалістів, факт евакуації таких воїнів у тил і звільнення від необхідності брати участь у бойових діях, по-перше, породжує явище масової симуляції психічного травмування, по-друге, сприяє переходу цього негативного психічного стану в хронічну форму. Тому в американській армії у В`єтнамі при наданні психіатричної допомоги керувалися двома основними принципами: «негайності» та «воєнних потреб». У результаті були отримані найнижчі психіатричні втрати в історії армії США — 12 випадків на 1 000 солдатів на рік. Для надання медикаментозної допомоги вони широко використовують рослинні препарати, вітаміни, психотропні засоби тощо. Наприклад, для цих цілей у В`єтнамі широко використовувалися такі психотропні засоби, як нейролептики (мелерил, стелазин, пролікенн, компазин)- транквілізатори (мільтаун, лібрнум, валіум, атаракс)- антидепресанти (тофранил, дезиміпрамін, авентил) тощо.

Для надання такої кваліфікованої допомоги створені відповідні штатні структури. У медичній роті американської дивізії є психіатр, психолог і соціолог. До груп підвищеного ризику вони відносять воїнів, які вже отримували поранення, військовополонених, представників етнічних меншин, жінок, батьків маленьких дітей тощо. Наприклад, за дослідженнями Н. Спіда, у 29 % військовополонених навіть після 40 років після звільнення з полону були виявлені посттравматичні психічні розлади. За даними П. Саткера та його колег по дослідженню, у ветеранів В`єтнамської війни, які були у полоні, після п`яти років звільнення з полону посттравматичні психічні розлади виявляли у 86 % обстежених.



Автогенні способи психологічної підтримки (самодопомога). Як свідчить сучасний бойовий досвід, війна — це великі вимоги до психіки кожного воїна та надзвичайно важкі психічні, психофізіологічні й фізичні перевантаження. Тому наявність навичок і вмінь самоуправління перебігом психічних процесів, оптимального встановлення рівня самопочуття та самоуправління психічним станом є важливою передумовою як ефективного виконання завдань сучасного бою, так і збереження психічного здоров`я кожного окремого воїна. Бойова обстановка пред`являє жорсткі вимоги до засобів і методів саморегуляції психіки. По-перше, вони мають бути простими та ефективними (за короткий строк, наприклад 3-5 хв., давати позитивний результат). По-друге, не повинні давати побічного результату (наприклад, розслабленості, в’ялості, зниження уваги, пам`яті, швидкості розумових операцій, а навпаки — підвищувати їх). Ці методи розглянуті детальніше у підрозділі «Методи психологічної підготовки» цього підручника.

У разі отримання військовослужбовцями більш важких психічних розладів необхідно здійснити заходи психологічної реабілітації.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!