Субодиничні (молекулярні) вакцини

Видео: В Киеве изобрели вакцину против рака

Відомі три методи створення субодиничних вакцин. Перший складається в одержанні великої кількості вірусу, його очищенню і виділенні імуногенних субодиниць (“спліт-вакцини”), однак цей спосіб досить дорогий і навряд чи знайде коли-небудь, промислове застосування. Другий метод - хімічний синтез специфічного імуногену, що вимагає знання структури й амінокислотного складу антигенних детермінант. Детермінантні ділянки, що містять у собі тільки кілька амінокислот, можуть бути синтезовані хімічно і з`єднані з білком-носієм, таким, як бичачий, сироватковий альбумін, а потім зчеплений білок використовують як вакцину. На жаль, це вимагає технологічно складного пептидного синтезу. Третій спосіб одержання субодиничних вакцин — генно-інженерний. Це мікробіологічний синтез продуктів, аналогічних протективним антигенним детермінантам (епітопам). Мікробну клітину можна змусити синтезувати субодиничну чи молекулярну вакцину, таку ж, яку одержують по другому методі. Видимо, у найближчі роки субодиничні вакцини, отримані генно-інженерним методом, доповнять чи замінять вакцини, отримані з цільного вірусу.

Синтетичні вакцини. Другий напрямок пошуку субодиничних вакцин — це біоорганічний синтез протективних антигенів (синтетичних поліпептидів). Синтетичні вакцини мають ряд переваг перед класичними і генно-інженерними. Виробництво їх безпечне із-за відсутності живого вірусу, не потрібно проводити очищення, препарати добре зберігаються. Створення синтетичних вакцин можливо при повній розшифровці антигенних детермінант на поверхні вірусу. Наприклад, імуногенність вірусу ящуру залежить від його білка VP3, причому від відповідних його ділянок. Коли встановлені епітопи поліпептиду, відповідальні за індукцію імунітету, то ці пептиди синтезують з окремих амінокислот. Для підвищення імуногенності отриманих пептидів їх з`єднують з неспецифічними імуномодуляторами — сироватковим альбуміном, правцевим токсоїдом та деякими іншими.Причому, один носій можна піддавати кон’югації з пептидами декількох збудників. Як ад’ювант використовують гідроокис алюмінію, ад’ювант Фрейнда, ліпосоми. Вже отримані синтетичні пептиди, що індукують антитіла проти вірусу ящуру, поліомієліту, гепатиту А, грипу, простого герпесу, сказу.

Субодиничні вакцини мають значні переваги в порівнянні з традиційними препаратами: вони безпечні, тому що не містять вірусу, здатного викликати зараження, вільні від шкідливих домішок, стабільні і не вимагають збереження в рефрижераторах. Однак сьогодні ще головним недоліком субодиничних синтетичних вакцин є їх слабкі імуногенні властивості. Для подолання цього недоліку ведеться пошук нових ад’ювантів і імуностимуляторів (імуномодуляторів), а також конструювання противірусних вакцин у виді віросом, що складаються з оболонкового білка вірусів ньюкаслської хвороби чи хвороби Ауескі, включеного в ліпосоми. Такі віросоми індукують у тварин синтез антитіл, які по титру і тривалості імунітету перевищують антитіла, що продукуються інактивованими цільновіріонними вакцинами чи очищеними вірусними білками.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!