Поняття цінностей у психології

Видео: Adaptive value of behavioral traits | Behavior | MCAT | Khan Academy

Процес переходу до ринкової економіки призвів до появи нових динамічних цінностей, які далі вкорінюються і трансформуються у стабільні чи, не прижившись, зникають, та перегляду традиційних цінностей, їх трансформації чи девальвації.

Сьогоднішні цінності суперечать одні одним. Небажання жити по-старому поєднується з розчаруванням у нових ідеалах, які для багатьох людей виявилися або недосяжними, або фальшивими.

Проблемою цінностей замалися: Е.Шпрангер, В.Франкл, Е.Фромм, А.Маслоу, К.Роджерс, А.Мейнонг, М.Вебер, Дж.Крамбо, Д.О.Леонтьєв, Б.І.Додонов, А.І.Донцов, Є.Б.Фонталова, В.А.Скребець та інші.

Цінність – те, що має певну матеріальну або духовну вартість- важливість, значущість чого-небудь [7].

У широкому розумінні цінностями можуть виступати: абстрактні привабливі смисли, ситуативні та стабільно важливі для індивіда конкретні матеріальні блага. У більш вузькому значенні прийнято говорити про цінності як про духовні ідеї, які полягають у поняттях, що мають високу ступінь узагальнення- це феномен, який має для людини велике значення і відповідає її актуальним потребам та ідеалам- опосередковане культурою поняття, яке є еталоном належного у досягненні потреб.

Ціннісні орієнтації – спрямованість інтересів і потреб особистості на певну ієрархію життєвих цінностей, схильність надавати перевагу одним цінностям і заперечувати інші, спосіб диферентціації особистісних об’єктів і явищ за їх особистісною значущістю- вибіркове ставлення людини до матеріальних і духовних цінностей- система її настанов, переконань, переваг, виражена в поведінці [4].

Цінностей немає лише там, де людина байдужа, не цікавиться відмінностями між істиною та помилкою, прекрасним і потворним, добрим і злим.

Численні дефініції базових цінностей вкладаються у дві основні парадигми, які визначають два види цінностей: термінальні (цільові, дальні) та інструментальні (ближні, є засобами по відношенню до термінальних). У першому випадку мова йде або про достатньо абстрактно виражені концепції того, що є найбільш бажаним, емоційно привабливим, здатним описати ідеальний стан буття людей («свобода», «безпека», «достаток», «смисл життя»), або про модус поведінки чи дій, який настільки ж глибоко осягається («чесний», «логічний», «акуратний»). До інструментальних цінностей відносяться моральні цінності та цінності компетенції («відповідальний», «логічний», «розумний»). Вони активізуються як критерії (чи стандарти) при оцінці та виборі тільки модусу поведінки, дій, а термінальні – при оцінці та виборі як цілей діяльності, так і допустимих способів їх досягнення [2].

Цінності виконують три функції: орієнтувальну, регулятивну, спонукальну.

За своїм статусом і рівнем функціонування у людському бутті визначають такі групи цінностей: універсальні/традиційні (краса, добро, істина, свобода), ситуативні/динамічні- термінальні (дальні, цільові)/інструментальні (ближні, які є засобами по відношенню до термінальних)- інтегруючі/диференціюючі- наявні/ідеальні- матеріальні/соціальні/екологічні та ін.- загальноприйняті/домінуючі/опозиційні/судження меншості.

Найвищими з усіх цінностей є людина і людське життя, поза яким втрачають зміст усі інші цінності. Про це слід пам’ятати і психологу.

До окремої групи слід віднести базові цінності людського буття, які визначаються зовнішніми умовами існування індивіда та ціннісними орієнтаціями людини: людську діяльність, у процесі якої створюються усі інші цінності і формується сама людина як особистість, елементи матеріальної та духовної культури, необхідні для її життя, спілкування індивіда з іншими людьми, свобода, знання про зовнішній світ та внутрішній стан самої людини, різноманітні регулятивні норми як імперативи поведінки тощо.

Частину цінностей людина засвоює як спадок від тих традицій, у які вона потрапила після свого народження. Свідомість дозволяє їй виробляти і нові цінності. У цей процес людина включає своє мислення (я знаю ось це і ось це, між ними існує ось такий зв’язок, якщо вчинити так, то наслідки будуть такими), чуттєвість (це викличе у мене задоволення, а це навпаки), розум (ось те, чого я хочу насправді). Хоча, звісно, таку інтерпретацію можна розглядати як переплавлення старих цінностей у нові установки.

Система життєвих цінностей особистості виступає як орієнтувальна основа життєдіяльності, дозволяючи їй орієнтуватися у зовнішньому світі, визначати своє місце у життєвому просторі, напрями і способи своєї життєдіяльності, особливості індивідуального життєвого шляху.

Основний зміст ціннісних орієнтацій – це філософські, моральні переконання людини, глибока та постійна прив’язаність, моральні принципи поведінки. Через це у будь-якому суспільстві ціннісні орієнтації особистості є об’єктом виховання, цілеспрямованого впливу. Їх розвиток є показником зрілості особистості. Значення ціннісних орієнтацій переоцінити важко, оскільки вони впливають на стиль мислення і життя індивіда, перебіг емоційних і мотиваційних процесів, а також на формування інтересів особистості. Це призма сприйняття не тільки зовнішнього, але і внутрішнього світу індивіда, яка обумовлює зв’язок між свідомістю та самосвідомістю, психологічну основу для вирішення особистістю питання про смисл життя, завдяки якому відбувається інтеграція сукупності ціннісних орієнтацій у дещо цілісне, характерне тільки для даної особистості.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!