Вихід вірусних часток із клітини
Видео: How CRISPR lets us edit our DNA | Jennifer Doudna
Існує два способи виходу вірусного потомства з клітини: шляхом вибуху і шляхом брунькування. Вихід із клітини шляхом вибуху зв`язаний з деструкцією клітини, порушенням її цілісності, у результаті чого зрілі вірусні частки, що знаходилися усередині клітини, виявляються в навколишнім середовищі. Такий спосіб виходу з клітини належить вірусам, що не містять ліпопротеїдної оболонки (пікорна-, рео-, парво-, папова-, аденовіруси). Однак деякі із цих вірусів можуть транспортуватися на клітинну поверхню до загибелі клітини.Вихід із клітини шляхом брунькування є характерним для вірусів, що містять ліпопротеїдну мембрану, які є дериватом клітинних мембран (Рис. 19). При цьому способі клітина може тривалий час зберігати життєздатність і продукувати вірусне потомство, поки не відбудеться повне виснаження її ресурсів.
Вибухоподібний механізм звільнення віріонів пов`язаний з деструкцією (лізисом) зараженої клітини, в результаті чого вірусне потомство опиняється в позаклітинному просторі. Такий спосіб виходу властивий просто організованим вірусам, які дозрівають і набувають інфекційної активності в середині клітини. Пригнічення метаболізму макромолекул (зниження синтезу клітинних нуклеїнових кислот і білків) і наступна деструкція зараженої клітини здійснюється структурними білками цих вірусів.
Вихід з клітини шляхом брунькування через плазматичну мембрану властивий більшості складно організованих вірусів. Даний механізм поєднує формування зрілих віріонів з одночасним звільненням їх з клітини. Це
Видео: What will be the next big scientific breakthrough? | Eric Haseltine
Рис. 19. Схема виходу вірусу із клітини шляхом брунькування.
найбільш ефективний спосіб виходу, оскільки не залежить від деструкції заражених клітин. При цьому клітина може тривалий час зберігати життєздатність і продукувати вірусне потомство, доки не відбудеться повне виснаження її ресурсів. Включення вірусних глікопротеїдів у плазматичну мембрану надає клітині нової антигенної специфічності, і заражена клітина стає об`єктом дії імунних механізмів організму.
Деяким РНК - геномним вірусам, як вже зазначалося, властиве брунькування через мембрани ендоплазматичної сітки і комплексу Гольджі в середину цитоплазматичних вакуолей. Такі віруси як корона - і буньявіруси звільняються з зараженої клітини шляхом екзоцитозу: вакуолі зливаються з плазматичною мембраною, а віріони потомства опиняються в позаклітинному просторі. З допомогою екзоцитозу виходять з клітини ДНК - місткі герпесвіруси, котрі брунькуються через ядерну мембрану і транспортуються до поверхні клітини в мембранних везикулах. Звільнення з клітини механізмом екзоцитозу властиве також поксвірусам, які транспортуються в чохлах сформованих з мембран комплексу Гольджі.
У вірусу гепатиту В шляхом екзоцитозу виходить з клітини HBsAg, що призводить до антигенемії. Звільнення віріонів потомства зараженої клітини може відбуватися на будь - якому етапі складання серцевини, оскільки в крові хворих виявляють не лише зрілі віріони, але й неповні віріони, що містять тільки вірусну ДНК або гібридні молекули ДНК/РНК.
Деякі віруси здатні виходити з клітини та вражати сусідні, обминаючи позаклітинний простір, що дозволяє їм уникати дії специфічних антитіл. Наприклад, герпесвіруси можуть проникати з однієї клітини в іншу по цистернах цитоплазматичного ретикулуму які з`єднують ядерну оболонку з плазматичною мембраною. Параміксовіруси при брунькуванні спричиняють злиття сусідніх клітин з утворенням гігантських багатоядерних клітин - симпластів ( синцитіїв).
Тривалість циклу репродукції вірусів - від моменту адсорбції до виходу з клітини - різна. Так у пікорнавірусів вірусів цей процес продовжується 5 - 10 годин, ортоміксовірусів 6 - 8 годин, реовірусів - 8 - 10 годин, аденовірусів 14 - 24 години, а у деяких їх представників - 32 -36 годин, герпесвірусів від 12 годин( вірус хвороби Ауескі) до 70 годин і більше (цитомегаловірус людини). Швидкість розмноження вірусів колосальна. Наприклад, кількість інфекційного потомства одного віріону вірусу грипу через 8 годин досягає 103, а до кінця першої доби 1027. Урожай вірусу, тобто загальна кількість віріонів на одну заражену клітину, коливається в широких межах, зокрема, у пікорнавірусів - 25 - 100 тисяч, в аденовірусів - 10 000 - 1000000.
Поделиться в соцсетях:
Похожие
