Бруцельоз

Видео: Об эффективных мерах борьбы с бруцеллезом

Бруцельоз (Brucelosis) — хронічне інфекційне захворювання усіх видів сільськогосподарських і диких ссавців, що характеризується абортами із затримкою посліду, розладом репродуктивної здатності тварин, ендометритами, орхітами, бурситами, гігромами та артритами. На бруцельоз хворіє людина.

Історична довідка. Симптоми бруцельозу у людей були описані ще Гіппократом. Бруцельозом цю хворобу почали називати лише з 1923 р., коли всі види бруцел були віднесені до одного роду Brucella. Раніше її описували в літературі під назвою «повального викидня тварин», «епізоотичного аборту корів», «інфекційного аборту великої рогатої худоби» тощо. Вперше бруцельоз був виявлений у 1861 р. Мерстоном на острові Мальта серед солдатів англійського гарнізону, які захворіли після споживання молока від інфікованих кіз. У той час цю хворобу у людей називали «середземноморською ремітивною лихоманкою» або «мальтійською лихоманкою». В 1887 р. англійський бактеріолог Д. Брюс знайшов збудника хвороби у людини, яка померла від мальтійської лихоманки, і назвав його Micrococcus melitensis.

У 1904 р. Замміт установив, що зараження людей пов’язано з вживанням сирого молока кіз. Данські ветеринарні лікарі Банг і Стрібольт у 1896 р. під час вивчення причини абортів у великої рогатої худоби описали бактерію, яку назвали Bact. abortus bovis. У 1909 р. Гутира в Угорщині, а в 1914 р. Траум в Америці виявили збудника масових абортів у свиней — Bact. abortus suis. У овець бруцельоз описали Федієн і Штокман (1913). В 1918 р. А. Івенс, вивчаючи культури бактерій, що були виділені від людей під час мальтійської лихоманки та при абортах у тварин, довела їх ідентичність. Ці дослідження стали підставою для того, щоб об’єднати виявлені мікроорганізми в одну групу, а збудника хвороби на честь Брюса назвати «бруцелою». Бруцельоз зустрічається в багатьох країнах світу, завдає значних економічних збитків у зв’язку з порушенням племінної роботи, репродуктивної здатності тварин, тривалим карантином та складністю ветеринарно- санітарних і господарських заходів щодо ліквідації хвороби.

Всебічне вивчення бруцельозу і розробку заходів боротьби в нашій країні проводили С. М. Вишелесський, М. К. Юсковець, П. М. Жованик, Б. Г. Петренко, А. Ф. Бабкін.

Збудник хвороби — бруцели, що належать до роду Brucella і представлені шістьма видами: Brucella abortus — спричинює захворювання великої рогатої худоби, а також верблюдів, буйволів, яків, коней- Br. suis — свиней, північних оленів- Br. melitensis — кіз, овець, буйволів- Br. canis — собак, Br. ovis — овець- Br. neotomaе — пацюків.

Доведено міграцію Br. melitensis від кіз та овець до великої рогатої худоби й свиней, а Br. suis — від свиней до кіз і овець. У людини бруцельозна інфекція спричинюється трьома видами збудника, частіше Br. melitensis, рідше — Br. abortus i Br. suis. За морфологічними властивостями бруцели різних видів та варіантів ідентичні і являють собою поліморфні коко- або паличкоподібні, дрібні — (0,62,5) ? (0,20,6) мкм, нерухомі грамнегативні бактерії. Не утво- рюють спор, деякі штами формують капсулу. Добре забарвлюються усіма аніліновими фарбами, грамнегативні. Для диференціювання від інших мікроорганізмів проводять забарвлення бруцел за мето- дом Є. В. Козловського — 2 %-м розчином сафраніну з наступним дофарбовуванням 1 %-м водним розчином зеленого брильянтового. Під час мікроскопічного дослідження мазків бруцели виявляються забарвленими в червоний, інші мікроорганізми і фон препарату — в зелений колір. Бруцели культивують в аеробних умовах при 37 °С, рН = 6,8 – 7,0, на спеціальних середовищах (особливо при виділенні первинних культур) — печінково-глюкозо-гліцериновому бульйоні та печінково-глюкозо-гліцериновому агарі, сироваткових середови- щах. Використовують також картопляний агар, середовище з генці- анвіолетом, середовище Кроля. Лабораторні штами бруцел добре ростуть на звичайних МПА і МПБ. Перші генерації Br. abortus i Br. ovis культивують в атмосфері з наявністю 10 – 15 % СО2. Ріст лабо- раторних штамів бруцел спостерігається через 24 – 48 год, у посівах з патологічного матеріалу первинний ріст бруцел з’являється лише на 5 – 30-ту добу після посіву. При цьому на поверхні агарових середовищ вірулентні штами бруцел утворюють маленькі (2 – 3 мм у діаметрі) округлі колонії з гладенькою поверхнею і рівними краями, блискучі й прозорі в прохідному світлі або опуклі сірувато-білого кольору з характерним блакитним відтінком. Із лабораторних тварин найчутливішими до бруцел є морські свинки, менш чутливими — білі миші. Бруцели відносно стійкі до дії фізико-хімічних факторів. Пряме сонячне проміння руйнує їх лише через 4 – 5 год. У ґрунті, гною, воді, кормах залишаються життєздатними до 4 міс, у гноївці, сечі — 4 – 5 діб, улітку на пасовищі — 40 діб, у калі корів узимку і восени — 160 діб, на одязі людей — 14 діб, на шерсті та овечих шкурах — 1,5 – 4 міс, у сирах, маслі, бринзі, засолених шкурах — 25 – 70 діб, у засоленому м’ясі — до 3 міс, у кислому молоці — 1 – 4 доби, в охолодженому молоці — 6 – 8 діб, у вершках — 10 діб. Бруцели швидко руйнуються під час гниття і миттєво — при кип’ятінні. Інактивуються при 60 °С через 30 хв, при 70 °С — через 5 – 10 хв, під дією 1 – 3 %-вої емульсії креоліну, 1 – 2 %-го розчину фенолу, формальдегіду — через 1 год, 5 %-го свіжогашеного вапна — через 1 – 3 год.

Епізоотологія хвороби. Найсприйнятливіші до бруцельозу велика рогата худоба, вівці, кози, свині, північні олені, менш чутливі — коні, верблюди, м’ясоїдні тварини. З диких тварин хворіють антилопи, лосі, дикі кабани, лисиці, гризуни. Джерелом збудника інфекції є хворі тварини, особливо в період аборту, коли бруцели у великій кількості виділяються з плодом, плодовими оболонками і водами та виділеннями зі статевих органів, періодично з молоком (у овець — 2 – 3 роки, у корів — 7 – 9 років), із сечею й калом (у кіз із сечею й вагінальними секретами — до 3 років). У разі захворювання статевих органів бики, а також барани й хряки виділяють бруцели із спермою. Факторами передавання збудника інфекції можуть бути забруднені виділеннями хворих тварин корми, вода, годівниці, гній, предмети догляду, одяг і руки обслуговуючого персоналу. В благополучному стаді хвороба може з’явитися після завезення нових тварин — прихованих носіїв бруцел, а також у разі спільного випасання та водопою здорових і заражених тварин, згодовування молодняку недостатньо знезараженого молока або відвійок із неблагополучних щодо бруцельозу господарств.

Не виключена можливість занесення збудника інфекції собаками (особливо у вівчарстві), гризунами, жалкими комахами, кліщами.

Збудник хвороби проникає в організм тварин головним чином аліментарно, а також через шкіру, в тому числі й неушкоджену, через слизові оболонки, кон’юнктиву очей. У овець і свиней переважає статевий шлях передавання збудника хвороби. У великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней бруцельоз має характер епізоотій, у інших видів тварин проявляється спорадично. Для бруцельозу великої та дрібної рогатої худоби характерним є тривалий (роками) латентний перебіг інфекції. Гострий перебіг хвороби спостерігається лише в разі первинної появи інфекції в стаді або введення в неблагополучне стадо нових статевозрілих тварин. Основним показником виникнення бруцельозу в благополучному стаді є аборти в другій половині вагітності, спочатку в окремих тварин, а потім масові — у 50 – 90 % маток. Надалі кількість абортів різко знижується і, якщо стадо не поповнюється новими статевозрілими тваринами, через 2 – 3 роки аборти можуть припинитися взагалі.

Залежно від епізоотичного стану поголів’я тварин ферму, господарство чи населений пункт вважають неблагополучними чи благополучними щодо бруцельозу. Благополучними визначають їх у тих межах, в яких при дослідженні на бруцельоз не виявлено жодної хворої тварини. У разі виникнення захворювання господарство оголошують неблагополучним щодо бруцельозу, на період оздоровлення визначають зону загрози та межі можливої міграції збудника.

Патогенез. У розвитку бруцельозної інфекції розрізняють три фази: первинну латенцію (регіонарна інфекція), генералізацію процесу і вторинну латенцію. Фаза регіонарної інфекції характеризується проникненням збудника в організм чутливих тварин, його розмноженням в регіонарних лімфовузлах з наступним занесенням лімфатичними й кровоносними шляхами в паренхіматозні органи та розвитком явищ ретикулоендотеліозу. Клінічні ознаки хвороби в цей період ще не проявляються, проте інфіковані тварини є бактеріоносіями і можуть виділяти бруцели з сечею і калом. Серологічні реакції на бруцельоз у цей період негативні, оскільки накопичення специфічних антитіл ще не досягло діагностичного рівня.

Фаза генералізації процесу розвивається під впливом різних несприятливих умов утримання й годівлі тварин, а також під час вагітності. Характеризується бактеріємією, генералізацією патологічного процесу, утворенням в уражених органах і тканинах специфічних бруцельозних гранульом, розвитком характерної клінічної картини хвороби. У разі проникнення і розмноження бруцел у слизових оболонках матки, плодових оболонках і плоді розвиваються запальні процеси, що призводить до порушення живлення плоду, його загибелі та аборту. Запальні некротичні явища можуть розвиватися і в інших органах і тканинах, спричинюючи орхіти, бурсити, абсцеси. В цей період можливе виділення культури бруцел у посівах з паренхіматозних органів, а також виявлення специфічних сироваткових антитіл.

Фаза вторинної латенції характеризується клінічним видужанням тварини, тривалим бактеріоносійством, чітко вираженою алергічною перебудовою організму.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 2 – 4 тижні, після чого в крові заражених тварин з’являються специфічні аглютиніни, а згодом і комплементзв’язувальні антитіла. У багатьох інфікованих тварин бруцельоз проходить безсимптомно, латентно. Виявити таких тварин, які є джерелом збудника хвороби, можна лише за допомогою серологічних або алергічних досліджень. У великої рогатої худоби перебіг захворювання латентний. Основною клінічною ознакою бруцельозу є аборт на 5 – 8-му місяці тільності, затримка посліду, гнійний ендометрит, які зумовлюють яловість і безпліддя. Повторні аборти бувають рідко. Характерними ознаками бруцельозу є гігроми, серозні бурсити передніх кінцівок, абсцеси задніх кінцівок. У биків можуть спостерігатися орхіти й епідидиміти.

У овець і кіз аборти спостерігаються на 3 – 5-му місяці кітності, рідко в більш ранні строки. У баранів часто вражаються сім’яники та їхні придатки. У свиноматок аборти виникають на 4 – 12-му тижні поросності, часто без затримки посліду. Можливі повторні аборти. У кнурів уражаються тестикули та їхні придатки. Хвороба може ускла- днюватись ураженням суглобів, кісток, утворенням абсцесів у підшкірній клітковині, м’язах і навіть у паренхіматозних органах.

У коней характерними є бурсити в ділянці холки й потилиці, некрози хрящів, остистих відростків, утворення свищів. Аборти бувають надзвичайно рідко.

У верблюдів аборти спостерігаються на 6 – 7-му місяці вагітності.

У собак і котів перебіг бруцельозу безсимптомний, інфікованість виявляється лише за допомогою серологічних й бактеріологічних досліджень.

Патологоанатомічні зміни. При бруцельозі у корів спостерігаються насамперед після аборту. Плодові оболонки та котиледони значною мірою інфільтровані, потовщені, пронизані крововиливами, часто вкриті пластівцями фібрину і гною. У корів виявляється кіста яєчників, мастити, бурсити, ураження суглобів, у биків — гнійно- некротичні ураження сім’яників та придатків. У свиней буває муміфікація плодів, множинні дрібні гранульоми в матці, абсцеси в підшкірній клітковині. У коней характерними є гнійно-некротичні процеси в ділянці потилиці й холки, можливі ендометрити, сальпінгіти, оофорити, піометрити. При розтині абортованих плодів виявляються інфільтрація підшкірної клітковини, набряк та потовщення пупкового канатика, крововиливи на серозних і слизових оболонках, гіперплазія лімфовузлів і селезінки, дрібні осередки некрозу в печінці.

Діагноз установлюють на підставі бактеріологічних, серологічних та алергічних (у овець і свиней) досліджень з урахуванням епізоотологічної ситуації та клінічної картини хвороби.

Бактеріологічне дослідження на бруцельоз. У лабораторію надсилають абортовані плоди з плодовими оболонками, навколоплідну рідину або шлунок плода з вмістом, шматочки печінки й селезінки, вміст гігром (бурс) уражених суглобів, а також проби молока. Для серологічного дослідження на бруцельоз за кільцевою реакцією направляють сироватку крові та молоко. На інфекційний епідидиміт баранів бактеріологічно досліджують сім’яники з придатками від клінічно хворих або серологічно позитивних баранів після діагностичного забою чи кастрації, а також абортовані плоди з плодовими оболонками, цервіко-вагінальні виділення у вівцематок у перші 5 днів після аборту.

Патологічний матеріал відбирають з дотриманням правил особистої безпеки (обов’язково в рукавичках), у чисту, непроникну для рідини тару, направляють нарочним.

Бактеріологічні дослідження включають мікроскопію мазків з патологічного матеріалу, виділення та ідентифікацію культури збудника, постановку біопроби на морських свинках. Під час мікроскопічного дослідження забарвлених за Козловським мазків бруцели спостерігаються у вигляді маленьких поліморфних паличок і коків яскраво-червоного кольору на зеленому фоні препарату або грамнегативних кокобактерій у разі фарбування за Грамом. Для виділення культури бруцел проводять посіви патологічного матеріалу на елективні живильні середовища та інкубацію впродовж 30 діб (при дослідженні патологічного матеріалу від великої рогатої худоби потрібна підвищена концентрація вуглекислого газу). Ідентифікацію виділеної культури здійснюють на підставі морфологічних і культуральнобіохімічних властивостей, а також за допомогою реакції аглютинації з бруцельозними моноспецифічними сироватками (абортус і мелітензіс), імунофлуоресценції, фаголізабельності й тестів з визначення видової належності збудника хвороби. Виділення з патологічного матеріалу культури бруцел є достовірним доказом етіології хвороби.

Біопробу проводять на морських свинках, яким підшкірно вводять патологічний матеріал в об’ємі 1 – 2 мл. Через 10, 20 і 30 діб сироватку їхньої крові, розбавлену 1 : 10 – 1 : 80, досліджують за допомогою реакції аглютинації. Біопроба вважається позитивною в разі виявлення специфічних аглютинінів у розведенні сироваток 1 : 10 і вище. Морських свинок, що позитивно реагують за РА, забивають, з органів та лімфовузлів проводять посіви на живильні середовища. При негативній РА тварин забивають через 6 – 8 тижнів після зараження, з відібраного від них патологічного матеріалу проводять посіви і культивування впродовж 30 діб.

Результати дослідження на бруцельоз вважаються позитивними в разі виділення культури збудника або позитивної РА в розведенні 1 : 10 і вище сироватки зараженої морської свинки, навіть якщо з вихідного патологічного матеріалу культуру бруцел не було виділено. Термін бактеріологічного дослідження — до 1 міс, біологічного — до 2 міс.

Серологічні та алергічні дослідження. Для дослідження на бруцельоз великої рогатої худоби, яків, зебу та буйволів використовують розбенгал пробу (РБП), реакцію аглютинації (РА), реакцію тривалого зв’язування комплементу (РТЗК), реакцію зв’язування комплементу (РЗК), кільцеву реакцію з молоком (КР), а також бруцельозний алерген- овець, кіз, оленів використовують серологічний (РБП, РЗК, РТЗК) і алергічний методи, свиней — серологічний (РЗК, РТЗК, РА, РБП) і алергічний методи, коней — серологічний метод (РА, РБП, РЗК)- верблюдів — серологічний метод (РБП, РА, РЗК)- собак та інших тварин — серологічний метод (РА, РЗК).

Під час планових профілактичних серологічних досліджень на бруцельоз бугаїв-плідників, корів, нетелей, телиць віком понад один рік, буйволів, баранів-плідників, вівцематок, кнурів-плідників та основних свиноматок один раз на рік досліджують за РБП. У разі виявлення позитивних показників за РБП діагноз уточнюють додатковими дослідженнями РЗК (РТЗК) і РА.

Обов’язковому комплексному дослідженню за РПБ (РА) і РЗК (РТЗК) на бруцельоз підлягають тварини всіх видів у період 30-денного профілактичного карантину при виведенні або введенні їх у господарство незалежно від форми власності, а також у разі їх продажу та купівлі.

У зоні можливого занесення бруцельозу планові серологічні дослідження маточного поголів’я проводять за РБП (РА) двічі на рік — навесні і восени. У разі виявлення позитивно реагуючих тварин повторне дослідження на бруцельоз усієї групи тварин проводять через 15 – 20 діб серологічними методами (РБП, РА, РТЗК) та алергічно. Корів (нетелей), буйволиць, верблюдиць досліджують незалежно від терміну вагітності- вівцематок і свиноматок — через 1 – 2 міс після окоту чи опоросу.

У разі виявлення клінічних ознак захворювання на бруцельоз великої рогатої худоби (аборти, мертвонароджені, орхіти, артрити тощо) хворих тварин ізолюють і обов’язково досліджують двічі за РБП (РА) і РЗК (РТЗК) з інтервалом 15 – 20 днів та алергічною пробою. Коней досліджують серологічно за РБП та РЗК на бруцельоз у разі виявлення клінічних ознак хвороби (бурсит, нагноєння холки, тендовагініт, артрит), а також у разі контакту з неблагополучним поголів’ям інших видів тварин у бруцельозному осередку. Диких тварин (лосі, кабани, козулі) досліджують на бруцельоз серологічно за РБП і РЗК та бактеріологічно після вибіркового діагностичного ліцензійного відстрілу. У звірівництві контроль щодо бруцельозу проводять на підставі бактеріологічних досліджень абортованих плодів.

Планові серологічні дослідження та клінічне обстеження на інфекційний епідидиміт баранів-плідників проводять один раз на рік до парувальної кампанії, а також перед формуванням отар для відгону на випасання та після повернення, а також під час профілактичного карантину в разі продажу племінних баранів (баранчиків) і вівцематок (ярок) чи міжгосподарчого обміну. Для дослідження використовують РТЗК з бруцеловмісним антигеном або РІД.

Діагноз на бруцельоз вважається установленим, якщо виділено культуру бруцел з патологічного матеріалу або одержано позитивні результати біопроби на морських свинках- виявлено позитивні серологічні й алергічні реакції у тварин з клінічними ознаками бруцельозу- виявлено зростання титрів антитіл за РА і РЗК у повторних пробах сироваток, відібраних з інтервалом 15 – 20 діб, а також при позитивній алергічній реакції та збільшенні загальної чисельності позитивно реагуючих тварин.

Діагноз на інфекційний епідидиміт баранів вважається установленим, якщо виділено культуру збудника хвороби — Br. ovis або виявлено позитивну РТЗК або РІД з бруцеловмісним антигеном.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність виключення у великої рогатої худоби трихомонозу, хламідіозу та кампілобактеріозу- у свиней — сальмонельозу, лептоспірозу- у овець і кіз — лістеріозу, кампілобактеріозу, хламідіозу. З цією метою проводять посіви на живильні середовища для виділення культури відповідного збудника з абортованих плодів, а також серологічні дослідження для визначення наявності специфічних антитіл у крові інфікованих матерів.

Лікування. При бруцельозі не проводиться. У неблагополучних щодо бруцельозу господарствах та в загрозливій зоні тварин, які позитивно реагують під час серологічних та алергічних досліджень, вважають хворими і піддають забою.

Імунітет. При бруцельозі нестерильний. Самовидужання зі звільненням організму від збудника хвороби буває дуже рідко. Для активної імунізації проти бруцельозу запропоновано кілька вакцин.

Кращою вважають живу суху вакцину зі штаму Br. abortus 19, яка в неблагополучних господарствах сприяє припиненню подальшого поширення інфекції в стаді, профілактиці абортів, одержанню від щеплених тварин здорового молодняку. Недоліком цієї вакцини є тривале збереження в крові щеплених тварин протибруцельозних післявакцинальних антитіл, що перешкоджає виявленню хворих, диференціюванню післявакцинальних серологічних показників від інфекційних, визначенню ступеня неблагополуччя стада щодо бруцельозу. В неблагополучних та загрозливих щодо бруцельозу господарствах для щеплення корів рекомендується також вакцина зі слабоаглютиногенного штаму Br. abortus 82, а для імунізації овець і кіз — суха жива вакцина зі штаму Br. melitensis Rev-1.

Профілактика та заходи боротьби. Мають бути спрямовані на охорону території країни від занесення збудника бруцельозу з неблагополучних держав, а в разі виникнення хвороби в стаді — на її ліквідацію та проведення заходів щодо оздоровлення тварин від бруцельозу і захисту людей від зараження бруцельозом.

Профілактика бруцельозу в різних видів тварин та інфекційного епідидиміту баранів. З метою запобігання занесенню в Україну збудника бруцельозу не дозволяється завозити поголів’я великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней або сперму, зиготи, ембріони з неблагополучних щодо бруцельозу господарств, а також тварин, щеплених протибруцельозними вакцинами. Імпортні племінні тварини утримуються після карантину відокремлено від свого стада не менш як 12 міс, до одержання благополучного отелення (окоту, опоросу), а також негативних результатів серологічних досліджень.

Організація протибруцельозних, карантинних та ветеринарно-санітарних заходів. У разі встановлення захворювання на бруцельоз окремі ферми, господарства, населені пункти оголошуються неблагополучними щодо бруцельозу, в них з подання головного інспектора державної ветеринарної медицини та за розпорядженням органу самоврядування негайно запроваджуються ветеринарні обмеження та розробляється план оздоровчих протибруцельозних заходів. При в’їзді на неблагополучну ферму (господарство) вивішується сповіщувальний знак «КАРАНТИН! В’ЇЗД ЗАБОРОНЕНО», обладнуються спецпропускник, дезбар’єр, установлюється пост, на якому забезпечується цілодобове чергування. Відповідно до обмеження забороняються провезення чи переганяння через територію ферм, виведення чи вивезення з ферми сприйнятливих до бруцельозу тварин, крім вивезення на м’ясокомбінат- перегрупування тварин без відома головного лікаря ветеринарної медицини господарства- заготівля на карантинній території кормів для вивезення в інші господарства- проведення ярмарків, аукціонів, виставок тварин- використання хворих тварин, які позитивно реагують на бруцельоз, або підозрюваних у захворюванні тварин та їх приплід для відтворення стада- продаж населенню тварин з неблагополучної ферми для вирощування та відгодівлі- випасання або перегін неблагополучного щодо бруцельозу поголів’я. Тварин усіх видів, які позитивно реагують на бруцельоз або у яких з’явилися клінічні ознаки захворювання, негайно ізолюють і здають на м’ясокомбінат. Категорично забороняється організація ферм-ізоляторів чи пунктів концентрації хворих на бруцельоз тварин. Худобу, закуплену населенням у господарствах, неблагополучних щодо бруцельозу, упродовж 6 міс до встановлення діагнозу та введення карантинних обмежень на господарство негайно здають на забій. Абортовані плоди та посліди негайно засипають хлорним вапном і захоронюють на скотомогильнику або спалюють. Пасовища, на яких перебувало неблагополучне поголів’я худоби, або зібране з таких угідь сіно дозволяється використовувати не раніше як через 3 міс в цьому самому господарстві. На неблагополучній фермі забороняється доїння овець і кіз, обробка незнезаражених смушкових шкурок, а також заготівля бринзи, тушок, сичугів.

Забороняється забій у господарстві хворих на бруцельоз тварин, їх перевозять на м’ясокомбінат в автомашинах з водонепроникним кузовом під наглядом спеціаліста ветеринарної медицини.

Від тварин з неблагополучних щодо бруцельозу господарств і тих, що серологічно реагують у благополучних господарствах, забороняється використовувати м’ясо та продукти забою в незнезараженому вигляді, зокрема для годівлі звірів і птиці.

Корів з клінічними ознаками бруцельозу забороняється доїти.

Молоко від корів, які позитивно реагують на бруцельоз, знезаражують кип’ятінням упродовж 30 хв і використовують для годівлі тварин у межах господарства. Молоко, вершки, відвійки, одержані від тварин неблагополучного гурту, які негативно реагують на бруцельоз, знезаражують у господарстві шляхом пастеризації при 70 °С упродовж 30 хв або при 85 – 90 °С упродовж 20 хв чи кип’ятінням.

Використання незнезараженого молока і молочних продуктів від неблагополучного поголів’я для годівлі тварин забороняється.

У тваринницьких приміщеннях, а також на прилеглих територіях регулярно здійснюють поточну дезінфекцію (перед зняттям карантинних обмежень також остаточну дезінфекцію), дезінсекцію та дератизацію. Для дезінфекції застосовують 20 %-й розчин свіжогашеного вапна або просвітлений розчин хлорного вапна не менш як з 2 % активного хлору, гарячий 2 %-й розчин їдкого лугу, гарячий 5 %-й розчин кальцинованої соди, 2 %-й розчин формальдегіду, 3 %-й розчин каустичної содо-поташної суміші, розчин нейтрального гіпохлориту кальцію або тексаніту з вмістом активного хлору 3 %. Для аерозольної дезінфекції герметично закритих приміщень у відсутності тварин і людей застосовують 2 %-й водний розчин формальдегіду. Поверхню ґрунту вигульних дворів обробляють 3 %-м розчином формальдегіду.

Гній, підстилку і залишки кормів від годівлі тварин на неблагополучних фермах знищують або знезаражують біологічним, хімічним чи фізичним методом. Господарське використання гною дозволяється не раніше як через 24 міс після біотермічного знезараження.

Тваринницьку ферму, господарство, населений пункт визнають оздоровленими від бруцельозу після забою всіх хворих і підозрюваних у захворюванні тварин разом з приплодом від цих тварин та після проведення всього комплексу організаційно-господарських, санітарно- протиепідемічних і ветеринарних заходів. У господарстві після його оздоровлення і зняття карантинних обмежень зберігаються обмеження стосовно продажу або показу тварин на виставках для великої рогатої худоби (впродовж 24 міс, для овець, кіз, свиней — 12 міс.

Оздоровлення господарств, неблагополучних щодо бруцельозу великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней. У разі встановлення захворювання на бруцельоз вперше в неблагополучному пункті припиняються відтворення стада і здійснюються оздоровлення методом повної заміни всього поголів’я ферм з приплодом у термін 30 діб. В першу чергу на забій здають тих тварин, які мають клінічні ознаки, і тих, які серологічно (алергічно) реагують на бруцельоз. Решта поголів’я (всіх видів тварин) неблагополучної ферми не досліджується і також здається на забій разом з приплодом. На благополучних фермах цього господарства все поголів’я худоби досліджується на бруцельоз серологічно за РБП (РА) та РЗК двічі з інтервалом 30 діб до отримання двічі підряд негативних результатів у всіх стадах. У подальший 6-місячний контрольний період серологічні дослідження проводяться двічі з інтервалом 3 міс. У господарствах загрозливої тзони (територіально суміжні або такі, що придбали худобу у виявленому неблагополучному господарстві), проводяться дослідження того виду тварин, які хворіють на бруцельоз у неблагополучному господарстві. Щеплення тварин протибруцельозними вакцинами забороняється.

У разі встановлення захворювання на бруцельоз у свиней терміново забивають усіх тварин, а технологічний цикл відтворювання свиней продовжують лише після ретельної санації приміщень та прилеглої території. Якщо захворювання на бруцельоз установлене в сільськогосподарських тварин, що знаходяться в користуванні населення, хворих разом з іншими тваринами приватного господарства забивають, а поголів’я населеного пункту досліджуються за РБП (РА) і РЗК з інтервалом 30 діб до отримання двічі підряд негативних результатів щодо всього стада. Надалі в межах 6-місячного контрольного періоду серологічні дослідження проводяться двічі з інтервалом 3 міс.

Оздоровлення господарств, неблагополучних щодо інфекційного епідидиміту баранів. У разі встановлення захворювання на інфекційний епідидиміт вівчарське господарство (ферму, племінну станцію, окрему отару) оголошується неблагополучним щодо цього захворювання і встановлюються обмеження. Відповідно до цих обмежень забороняється реалізація племінної продукції за межі господарства та використання баранів-плідників з неблагополучної отари для запліднення вівцематок або ярок. Оздоровлення неблагополучних отар проводять шляхом виявлення і забою клінічно хворих тварин, а також тварин, які позитивно реагують за РТЗК або РІД з бруцеловмісним антигеном.

У разі встановлення захворювання серед племінних баранівплідників або племінного молодняку додатково серологічно досліджують вівцематок, які мали контакт з цими баранами або від яких було одержано позитивно реагуючий племінний молодняк. Оздоровлення неблагополучних отар проводять шляхом діагностичних досліджень за РТЗК.

Бруцельоз у людини. Найчастіше на бруцельоз хворіють спеціалісти ветеринарної медицини, які заражаються від хворих тварин під час надання лікарської допомоги або проведення діагностичних досліджень патологічного матеріалу. Хворіють на бруцельоз також працівники, які безпосередньо обслуговують тварин неблагополучних щодо бруцельозу ферм, або особи, що вживають молочні продукти від інфікованих овець і кіз. Зараження людини на бруцельоз відбувається через слизові оболонки ротової й носової порожнин, шкіру, а також через травний канал при вживанні контамінованих збудником молочних продуктів (молоко, масло, сири, бринза). Інкубаційний період триває 1 – 3 тижні. У хворої на бруцельоз людини спостерігається ремітивна лихоманка, озноб, утворення на шкірі специфічного висипання, стійкі головні болі, болючість у суглобах і м’язах, ослаблення пам’яті та зору. У чоловіків бувають орхіти й епідидиміти, у жінок — оофорити, мастити, можливі аборти.

З метою запобігання зараженню на бруцельоз необхідно суворо додержуватися правил особистої гігієни за рекомендаціями медичних працівників та спеціалістів ветеринарної медицини. Увесь обслуговуючий персонал неблагополучної щодо бруцельозу ферми має перебувати під постійним медичним наглядом. Обслуговування неблагополучних щодо бруцельозу отар овець і кіз дозволяється тільки вакцинованим проти бруцельозу особам. Не слід допускати до обслуговування хворих тварин підлітків віком до 18 років, вагітних жінок, матерів-годувальниць і осіб, які не пройшли інструктаж про заходи безпеки та медичне обстеження на бруцельоз.

Керівники господарств різних форм власності зобов’язані забезпечити всіх працівників тваринництва спеціальним одягом і взуттям, устаткувати робочі місця рукомийниками, дезінфектантами (0,5 %-й розчин хлораміну або кальцинованої соди), милом, рушниками, аптечкою першої допомоги, контролювати своєчасне проходження тваринниками медичних обстежень, організувати на фермі прання, зберігання та знезараження спеціального одягу.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!