Вессельсбронська хвороба

Весельсбронська хвороба (Morbus Wesselsbron) — гостра трансмісивна хвороба овець, що характеризується лихоманкою, абортами у кітних вівцематок та високою летальністю новонароджених ягнят. Хворіє людина.

Історична довідка. Хворобу вперше встановив К. Вайс на одній із ферм округу Вессельсброна Південно-Африканської Республіки в 1954 р. Подальші дослідження показали, що захворювання трапляється переважно в країнах Південної та Центральної Африки — Малаві, Зімбабве, Мозамбіку, Камеруні, Ботсвані, Кенії, Нігерії, Замбії. Збудник виявлений також у Південно-Східній Азії, зокрема в Таїланді, Океанії та Новій Гвінеї. Встановлено подібність епізоотологічних, клінічних та патологоанатомічних характеристик вессельсбронської хвороби і лихоманки долини Ріфт. Економічні збитки при вессельсбронській хворобі зумовлюються масовими абортами кітних вівцематок та майже 100 %-ю летальністю ягнят.

Збудник хвороби — РНК-геномний вірус із родини Togaviridae. Віріони сферичної форми, діаметром 30 – 35 нм, вкриті зовнішньою двошаровою ліпопротеїновою оболонкою, на поверхні якої розміщені виступи завдовжки 6 – 10 нм, що зумовлюють гемаглютинувальну активність збудника. Вірус репродукується у 8-денних курячих ембріонах при зараженні в жовтковий мішок та в первинних культурах клітин нирок ягняти. Вірус інактивується ефіром, хлороформом, трипсином, швидко гине при 56 °С, однак стабільний при рН = 3,0 – 9,0.

Епізоотологічні дані. У природних умовах хворіють вівці, особливо кітні матки та новонароджені ягнята. Чутливі також велика рогата худоба, коні, свині, лабораторні тварини (білі миші, морські свинки, кролі) і людина. Резервуаром вірусу в природі є дикі ссавці, джерелом збудника хвороби — інфіковані вівці. Переносниками вірусу можуть бути кровосисні комарі видів Aedes circumlateolus та Aedes caballum, в організмі яких збудник зберігається впродовж 22 діб. Особливістю вессельсбронської хвороби є епізоотичний перебіг її серед овець, природна осередковість та виражена сезонність. Найбільшого поширення захворювання набуває влітку, що збігається з періодом максимальної активності жалких комах. У неблагополучних районах Африки в сироватці крові 43 – 75 % овець, великої рогатої худоби, коней та диких копитних виявляються віруснейтралізуючі антитіла проти вессельсбронської хвороби, що свідчить про можливість інапарантної інфекції та латентного перехворювання тварин.

Патогенез майже не вивчений. Вважається, що через 24 год після проникнення збудника в кров’яне русло настає вірусемія. Потім кров’ю та лімфою вірус розноситься по всьому організму, уражає плаценту й ембріональні тканини плода.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 1 – 4 доби. Перебіг хвороби гострий, підгострий і латентний. За г о с т р о г о перебігу спостерігаються пропасниця (40,5 – 41,7 °С), відмова від корму, депресія, загальна слабкість, діарея, аборти. Більш тяжкий прояв захворювання спостерігається у ягнят, у яких виявляють слабкість, летаргію, ознаки енцефаліту. Хвороба триває 3 – 4 доби і майже в 100 % випадків закінчується летально.

П і д г о с т р и й перебіг характеризується гарячкою, відсутністю апетиту, сильним пригніченням, іноді жовтяничністю. Кітні вівцематки абортують через 19 – 20 діб від початку захворювання, у невагітних маток виявляється лише пропасниця. Летальність у разі підгострого перебігу становить 20 – 30 %.

Л а т е н т н и й перебіг характеризується періодичним підвищенням температури тіла, іноді безплідністю баранів.

Патологоанатомічні зміни. У овець виявляються численні петехіальні крововиливи на серозних оболонках грудної й черевної порожнин, а також у паренхіматозних органах. На поверхні печінки спостерігається нерівномірне плямисте забарвлення — від жовто- золотистого до оранжево-коричневого кольору. Паренхіма пухкої або, навпаки, щільної консистенції, виявляються жирова інфільтрація, осередки некрозу. Селезінка та нирки збільшені, набряклі, в кірковому шарі спостерігаються численні крапчасті крововиливи, у головному мозку — гіперемія, набряк, крововиливи. Слизові оболонки кишок, особливо клубової та порожньої, вкриті крапчастими крововиливами, їх вміст має вигляд дьогтю. Поверхневі та вісцеральні лімфовузли набряклі, гіперемійовані. Жовчний міхур розтягнутий і переповнений желатиноподібною жовчю. Під час гістологічного дослідження знаходять численні некротичні осередки в печінці, жирове переродження гепатоцитів, значну проліферацію клітин Купфера. У нирках спостерігають гіперемію, крововиливи, осередковий некроз епітелію звивистих канальців. У головному мозку виявляють слабкий набряк нейронів.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних і результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає виділення вірусу з патологічного матеріалу хворих ягнят та його ідентифікацію за РЗК і РН. Для виділення вірусу проводять зараження первинних культур клітин нирок ягнят чи ембріона овець кров’ю, яку відбирають у ягнят у перші 1 – 3 доби хвороби, або 10 %-ю суспензією печінки, взятої від хворих чи загиблих овець. Для серологічної діагностики проби крові відбирають не раніше ніж через 10 діб від початку хвороби і досліджують за РЗК. У разі необхідності підтвердження первинного діагнозу ставлять біопробу на чутливих лабораторних тваринах.

Диференціальна діагностика. Передбачає виключення лихоманки долини Ріфт, хвороби Найробі, катаральної гарячки овець, гідроперикардиту. Під час лихом а нк и долини Рі ф т спостерігається наявність постійних осередків некрозу в печінці, а також дифузного некротичного гепатиту, майже тотального. Проліферативні процеси клітин РЕС у печінці виражені дуже слабко. Для вессельсбронської хвороби характерні невеликі осередки окремих некротизованих гепатоцитів, що розміщені на всіх часточках печінки, тотального некрозу гепатоцитів не буває. Хвороба Найробі супроводжується геморагічним гастроентеритом і численними смугастими крововиливами на верхівках складок слизової оболонки товстого відділу кишок.

При катаральній гарячці овець спостерігаються дегенеративно-некротичні ураження скелетних м’язів і серця. На гідроперикардит хворіють не тільки жуйні, а й всеїдні тварини. Характерною ознакою цієї хвороби є серозно-фібринозний перикардит.

Лікування не проводять. Хворих тварин знищують.

Імунітет недостатньо вивчений. Перехворілі тварини набувають тривалого імунітету. Специфічних засобів профілактики хвороби не розроблено.

Профілактика та заходи боротьби полягають у виконанні ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання занесенню збудника інфекції в країну. У разі виявлення вессельсбронської хвороби серед завезених овець передбачається негайний забій усієї неблагополучної групи тварин з наступним ретельним очищенням приміщень та місць їх тимчасового утримання, дезінфекцією та дезінсекцією. Для дезінфекції застосовують просвітлений розчин хлорного вапна, що містить 5 % активного хлору, 3 %-й розчин формальдегіду, 3 %-й розчин їдкого натру, 20 %-ву суспензію свіжогашеного вапна.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!