Аспергільоз бджіл

Видео: Бджільництво. Дутка В.І. - віруси.

Аспергільоз бджіл (Aspergilosis apis, аспергіломікоз, кам’яний розплід) — мікозна хвороба личинок, лялечок і дорослих бджіл, що характеризується проростанням тіла пліснявою і вкриванням його жовтувато-зеленим або чорним нальотом гриба з наступною їх загибеллю, засиханням на тверді грудочки та створенням закам’янілих мумій.

Історична довідка. У 1855 р. Френзеніус вперше виявив у легенях дрофи гриб, який назвав Aspergillus fumigatus, а хвороба дістала назву «аспергільоз». Пізніше Меєр (1915) знайшов такі самі гриби в бронхах інших видів тварин.

Аспергільоз бджіл реєструється в багатьох країнах світу, однак не набуває значного поширення і не завдає великих збитків. Аспергільоз небезпечний для людини.

Збудник хвороби — плісеневий гриб Aspergillus flavus. В окремих випадках виявляються інші види грибів — Aspergillus niger або Aspergillus fumigatus, що належать до групи Fungi imperfecti, родини Aspergillaceae, роду Aspergillus. Збудник хвороби дуже поширений у природі. Може зберігатись і розмножуватись у землі, гною, гниючих та живих рослинах, на тичинках і нектарниках квітів. На рослинах і в ґрунті існує як сапрофіт, в організмі тварин і людини викликає різні захворювання. Гриб являє собою міцелій з гіфів, що підіймаються на 0,4 – 0,7 мм над поверхнею живильного середовища і несуть на собі булавоподібні прозорі потовщення — плодові тіла діаметром 30 – 40 мкм. На поверхні плодових тіл радіально розміщені стеригми розміром 6 ? 20 мкм, які утворюють ланцюжки з конідій або спор завбільшки 5 ? 5 мкм.

У лабораторних умовах аспергіли культивують на агарі Сабуро або Чапека при 20 – 25 °С, рН = 5 – 6,5. Гриб Aspergillus flavus на агарі Чапека утворює жовто-зелені колонії, Aspergillus niger — темно-коричневі колонії, Aspergillus fumigatus — білі пухнасті колонії, які згодом набувають зеленого або жовтого забарвлення. Під час розмноження в організмі аспергіли виділяють протеолітичні ферменти та сильний ендотоксин. Спори аспергіл надзвичайно стійкі у зовнішньому середовищі. Звичайні дезінфектанти (прояснений розчин хлорного вапна, що містить 2 % активного хлору, 1,5 %-й розчин креоліну, 2,5 %-й розчин фенолу) інактивують аспергіли не раніше ніж через 3 год.

Епізоотологія хвороби. Аспергільоз уражає відкритий і закритий розплід бджіл, лялечок, а також дорослих бджіл. Спори гриба заносяться у вулики бджолами з нектаром та пилком, розмножуються в перзі, на комірках, личинках та лялечках, на дорослих бджолах, особливо за високої вологості. У межах пасіки збудник хвороби може поширюватись зараженими блукаючими комахами, а також, як і в разі інших захворювань, неохайними бджолярами. Виникненню та поширенню хвороби сприяють висока вологість повітря, сирість у вуликах, дощова погода, розташування пасіки в низинних, затемнених місцях чи поблизу боліт. Аспергільоз виникає наприкінці зимівлі та навесні, у дощову, вогку погоду, на пасіках, розміщених у низинних місцевостях. Має спорадичний характер, спостерігається в окремих сім’ях. На інші вулики хвороба зазвичай не поширюється. Інтенсивність ураження бджолиної сім’ї визначається резистентністю бджіл і вологістю повітря. У разі відсутності допомоги сім’я не спроможна сама впоратися з хворобою і гине або залишає гніздо.

Патогенез. Аспергіли проникають в організм личинки та бджоли із зараженим медом чи пергою, рідко — крізь зовнішній покрив. Уражені пліснявою личинки і лялечки наскрізь проростають гіфами гриба, вкриваючись буро-зеленим або чорним нальотом. Дорослі бджоли стають пухнастими, їхнє черевце дубіє. Під дією сильного токсину гриба настає швидка загибель (через 2 – 4 год) і руйнування тіла бджоли, перетворення трупиків личинок і бджіл на тверді, схожі на камінці грудочки.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Захворювання проявляється в типовій формі з чітко вираженими клінічними ознаками або в прихованій латентній формі. При т и п о в і й формі хвороби спостерігається загибель усіх личинок і лялечок, рідше — дорослих бджіл. На початку захворювання в головній частині тільця ураженої личинки, особливо на самій голівці, з’являється жовта, буро-зелена або чорна пліснява, яка поступово пронизує все тіло личинки і заповнює всі отвори комірки. Загиблі личинки спочатку м’які й білі, пізніше тверднуть, набуваючи жовтуватого або чорного кольору. Міцелій, поширюючись по всій поверхні трупа, сплітається і утворює ніби другу оболонку личинки, через що вона нагадує мумію. Дорослі бджоли після зараження стають надто збудженими, активно рухаються, однак швидко слабнуть, падають зі стінок ву- лика й гинуть. Трупики вкриваються пухнастою пліснявою, черевце стає твердим. В умовах підвищеної вологості гриб починає розмножуватися на поверхні трупиків і утворювати спори.

Вп р и х о в а н і йформі аспергільоз протікає в здорових сім’ях, гинуть лише личинки та лялечки, дорослі інфіковані бджоли можуть стати джерелом зараження інших бджолиних сімей.

Діагноз установлюють на підставі характерних клінічних ознак хвороби, результатів мікроскопічних та мікологічних досліджень. У лабораторію для дослідження надсилають шматочки стільника розміром 10 ? 15 см з ураженим розплодом, а також не менш як 50 трупиків бджіл у стерильній банці з притертою пробкою. З патологічного матеріалу готують і досліджують під мікроскопом мазки для виявлення гриба, проводять посіви на спеціальні живильні середо- вища з метою виділення чистої культури збудника хвороби.

Діагноз на аспергільоз вважають установленим у разі визначення характерних зовнішніх змін розплодута бджіл, виявлення збудника хвороби під час мікроскопічного дослідження патологічного матеріалу або виділення культури гриба навіть за відсутності хара- ктерних клінічних ознак хвороби.

Диференціальна діагностика. Передбачає необхідність розрізняти збудник аспергільозу бджіл, який утворює булавоподібні плодові тіла, від гриба Ascosphaerosis apis.

Профілактика та заходи боротьби. На пасіці слід утримувати сильні сім’ї, забезпечуючи їх необхідною кількістю доброякісного корму та дотримуючись нормативних умов утримання й догляду за бджолами. Пасіку потрібно розташовувати в сухих, відкритих сонцю місцях, не допускати вологості в зимівнику.

У разі встановлення захворювання бджіл на аспергільоз на пасіці запроваджують карантинні обмеження. Захворілі на аспергільоз сім’ї знищують. Для цього бджіл закурюють сірчистим газом чи формаліном. Стільники зі знищеними бджолами, вуликові рамки, годівниці, вкриті пліснявою, видаляють з вулика і спалюють. Стільники зі здоровими бджолами і здоровим розплодом переносять у новий чистий, сухий та продезінфікований вулик. Слабкі сім’ї підсилюють, гнізда скорочують і утеплюють, забезпечують нормальну вентиляцію та повноцінний корм. Після очищення вулики та пасічницький інвентар знезаражують полум’ям паяльної лампи або 5 %-м розчином формальдегіду. Місце стоянки неблагополучного вулика перекопують і обробляють 5 %-м розчином формальдегіду з розрахунку 10 л/м2 площі. Знезаражують також усі предмети догляду за бджолами й спецодяг. Пасіку вважають благополучною щодо аспергільозу бджіл через один місяць після ліквідації захворювання, проведення всіх передбачених заходів та остаточної дезінфекції.

Аспергільоз у людей. Спори збудника небезпечні для людини. Тому з метою особистої профілактики при огляді бджіл на пасіці, а також під час досліджень підозрюваного щодо аспергільозу патологічного матеріалу потрібно захищати ніс і рот маскою-респіратором або вологою марлевою пов’язкою, працювати в гумових рукавичках і захисних окулярах.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!