Препарати, що застосовуються для пригнічення імунної відповіді

Існує ціла група препаратів, одержаних у біотехнологічних процесах, за допомогою яких можна регулювати чи контролювати імунну відповідь, як у випадку супресії небажаної імунної відповіді, так і стимульовання захисної імунної дії при деяких хворобах.

З небажаною дією імунної системи ми стикаємося у разі аутоімунних хвороб, відторгнення трансплантатів і алергії. Існування зазначених явищ вимагає розробки нових підходів до удосконалення терапії, відповідної до кожного з вказаних патологічних проявів.

Практично всі сучасні засоби лікування імунних порушень мають емпіричне походження. Застосування імунодепресантів базується на перевірці великої кількості натуральних та синтетичних препаратів. Медикаменти, що нині застосовуються для супресії імунної системи, можна поділити на три групи: 1) сильнодіючі протизапальні засоби родини кортикостероїдів, такі як преднізолон- 2) цитотоксичні засоби, такі як азатіоприн та циклофосфамід- 3) метаболіти грибів та бактерій, такі як циклоспорін A, FK506 (такролімус), ранаміцин (сіролімус), що блокують передачу сигналів у Т-лімфоцитів. Ці препарати мають широкий спектр дії та інгібують захисні функції імунної системи так само успішно, як і шкодять їй. Наприклад, дуже поширеним ускладненням імуносупресивної терапії є опортуністичні інфекції.

Ідеальний імунодепресант має діяти саме на ту специфічну ділянку імунної системи, яка спричиняє ушкодження тканин. Парадоксально, але антитіла самі по собі завдяки своїй винятковій специфічності можуть сприяти більшій ефективності терапевтичного інгібування специфічної імунної відповіді. Надзвичайно перспективними є такі експериментальні підходи до корекції специфічної імунної відповіді, як маніпуляції локальним оточенням цитокінів чи маніпуляції антигенами таким чином, щоб уникнути розвитку патологічного процесу.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!