Поняття "якість життя" та її основні складники

У зв`язку з цим в останні роки при оцінці ефективності використання ресурсів охорони здоров`я все ширше використовується нетрадиційний підхід, заснований на оцінці якості життя. Група експертів ВООЗ визначає якість життя як "спосіб життя в результаті комбінованої дії чинників, що впливають на здоров`я, щастя, включаючи індивідуальне благополуччя в навколишньому фізичному середовищі, задовільну роботу, освіту, соціальний успіх, а також свободу, можливість вільних дій, справедливість та відсутність будь-якого гноблення".

Головною проблемою стає вимірювання цієї "якості", оскільки важко розробити прийнятні для всіх критерії та одиниці виміру. Критерії тут можуть бути найрізноманітніші: від симптомів захворювання до наявності болю та втрати свідомості, від побічних ефектів вживання медикаментів до сімейних стосунків та працездатності. Сучасні підходи до оцінки, пов`язаної зі здоров`ям якості життя, віддають перевагу суб`єктивним характеристикам самого індивіда перед клінічними оцінками експертів. На думку російського вченого В. Семенова, особиста оцінка свого стану дає змогу точніше інтерпретувати його роль та вплив на якість життя.

Якість життя - це передусім медико-психологічне поняття, що має соціально-економічні грані й охоплює духовні, культурні та інші цінності індивідуума, а також рівень цивілізованості та індустріального розвитку суспільства. Воно включає в себе сукупність природних та соціальних умов, що забезпечують (або ні) комплекс здоров`я людини, тобто відповідність життєвих параметрів потребам та соціально-психологічним `установкам особистості, які виражаються в тривалості життя та стані здоров`я конкретної людини.

Базовим чинником якості життя є здоров`я: індивідуальне, репродуктивне, сімейне, громадське та професійне.

Якість життя визначається такими основними складниками:

— станом здоров`я (захворюваністю)-

— споживанням-

- екогігієнічними умовами на робочому місці й у побуті-

- рівнем ризику життя, медико-санітарним станом-

- станом потомства, інформаційним забезпеченням тощо.

Споживання та охорона здоров`я - це соціально-економічні індикатори, тривалість життя й потомство - медико-біологічні, ризик та інформаційне забезпечення — соціально-біологічні, умови на робочому місці та в побуті - еколого-гігієнічні.

Загалом, уже в кінці 60-х - початку 70-х років при спробі пояснити катастрофічний наступ хронічних захворювань дослідники звернули увагу і статистичне довели провідне значення у цьому поведінки людей, їхніх психологічних установок, вчинків, гігієнічної освіченості, дотримання медичних рекомендацій, тобто суб`єктивних чинників.

Замість відомої формули епідеміології, що розглядала виникнення та розвиток хвороб як результат взаємодії тріади чинників: довкілля - збудник захворювання - здоров`я людини, стали керуватись формулою: довкілля - поведінка людини - здоров`я людини. Такий підхід повністю відповідав концепції першочергового значення способу життя, про яку стали говорити й яка обговорювалась у роботах із соціології, соціальної медицини, філософії та економіки.

Поняття "спосіб життя" поєднує дуже широкий спектр взаємопов`язаних явищ. Якщо ми насправді хочемо вирішити якусь проблему, пов`язану зі здоров`ям, необхідно ревізувати весь наш спосіб життя, зменшити кількість чинників ризику. Чинники ризику -це все те, що суперечить природі, це наше незнання про себе. Бо людина повинна знати про себе більше, ніж знає про неї найкращий лікар. І хвороба - це кінцевий результат процесу виникнення, розвитку і взаємодії всіх чинників ризику.

Сукупність чинників ризику - це всі відхилення від того способу життя, котрий передбачений природою. У чомусь тут винні ми самі, а в чомусь - наша спадковість. Наприклад, користування певними ліками, плюс куріння, плюс нестача рухової активності здатні призвести до таких негативних явищ, котрих могло б не бути, якби кожен із цих чинників діяв зокрема.

Більш того, є своя логіка в тому, що людина піддається хворобам. Інша справа, що така логіка не завжди нам подобається. Природа існує у відповідності зі своїми законами. Кому пощастило вирватись із однієї системи закономірностей, той відразу потрапляє в іншу, не менш жорстку. Такою є логіка розвитку взагалі- так відбулось і з людиною як представником тваринного світу.

Популяція повинна витримати певні тести- якщо їй це вдається, вона змінюється, позбавляючись слабших представників. Такі тести, у широкому значенні слова - протистояння середовища, покращують фізичні характеристики роду в цілому. Це стосується й людського роду, хоча середовище, в якому нам доводиться виживати, створили в основному ми ж самі. Та й засоби, котрі допомагають нам зберегтись, дуже відрізняються від аналогічних засобів у тваринному світі.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!