Методологічні основи валеології. Об`єкти валеології, задачі,напрямки розвитку.

Валеологія – комплекс знань в їх практичному доповненні про фізичне, психічне і моральне здоров’я людини при її взаємодії з оточуючим середовищем- про збереження і закріплення здоров’я з моменту народження і до глибокої старості, профілактику захворювань, про повернення до стану здоров’я після хвороби, про продовження здорового життя.

Валеологію як науку про здоров’я індивідуума, суспільства і природи в цілому, можна поділити на індивідуальну і суспільну.

Індивідуальна – направлена на збереження, примноження і відновлення здоров’я окремої конкретної людини. Тут органічно переплітаються:

а) особиста гігієна-

б) психогігієна-

в) загартування-

г) фізичне навантаження-

д) раціональне харчування-

е) методики систем оздоровлення.

Іншими словами сюди входить все, що образно називається здоровим образом життя.

Суспільна – це збереження і підтримка здоров’я суспільства, як фізичного, так і психічного, духовного, економічного і соціального.

Предмет валеології – індивідуальне здоров’я людини. Здоров’я та хвороба – основні категорії наукового пізнання в медицині. Хвороба – це патологічний процес. Хвора людина втрачає активну самостійність у реалізації своєї життєвої установки, втрачає оптимальний зв’язок із середовищем.

Згідно з В.П. Куликовим, індивідуальне здоров’я – це відсутність хвороби, здоров’я як норма і здоров’я як успішне пристосування. Правомірно говорити про здоров’я як динамічний стан, що дозволяє проявитись якомога більшій кількості видоспецифічних функцій при економній витраті біологічного субстрату, тобто здоров’я – це здатність індивіда проявляти свої біологічні та соціальні функції.

За Б.Н. Чумаковим, здоров’я людини – процес збереження та розвитку її психічних та функціональних якостей, оптимальної працездатності та соціальної активності при максимальній тривалості життя.

За даними Ю.П. Лисицина, факторами, які визначають здоров’я, є:

• здоровий спосіб життя – 50-55%

• екологічні фактори – 15-20%

• спадковість – 15-20%

• медицина – 10-15%

Об’єктом уваги валеології є по-перше – здорова людина- по-друге – все її оточення і діючі фактори- по-третє – причини розвитку патологічного процесу, механізми повернення організму до стану здоров’я, захисно-пристосовні механізми, іншими словами – процеси виліковування, повернення до норми- по-четверте – профілактичні і оздоровчі заходи- і на кінець по-п’яте – причини, механізми і ознаки старіння і можливі шляхи профілактики як патології старіння, так і старіння в цілому.

Принципи валеології:

1. Розуміння, що здоров’я фізичного тіла залежить від енергетичної, емоційної, інтелектуальної та духовної сфер людини.

2. Людина є здоровою, якщо вона цілісна та гармонійна з Природою, живе у відповідності зі своїми духовними завданнями.

3. Хвороба не є великим злом, яке необхідно негайно викорінити будь-яким чином, хвороба є сигналом до трансформації, вказівкою повернути в потрібному напрямку.

4. Здоров’я, не просто відсутність хвороби, а внутрішня життєва динамічна сила, що протистоїть хворобі.

5. Дійсне здоров’я досяжне для кожного. Людина може бути здоровою настільки, наскільки вважає це для себе можливим.

Методологічні основи валеології:

1. Здоров’я людини розглядається як самостійна соц.-біологічна категорія, яка може бути кількісно та якісно охарактеризована та якою можна керувати – формувати, зберігати та зміцнювати.

2. Між здоров’ям і хворобою існує перехідний «третій» стан.

3. Підхід до людини та її здоров’я є інтегральним (системним) та холістичним (цілісним). Методи валеології – переважно природні.

4. Теоретичні принципи валеології відповідають завданням теоретичної медицини.

Основні завдання валеології:

1. Розробка й реалізація уявлень про здоров’я, побудова діагностичних моделей і методів його оцінки та прогнозування.

2. Кількісна оцінка рівня здоров’я практично здорової людини, його прогнозування, характеристика образу та якості її життя, формування індивідуальних оздоровчих програм.

3. Формування «психології» здоров’я, мотивації до корекції образу життя індивідом із метою закріплення здоров’я.

4. Реалізація індивідуальних оздоровчих програм, первинної та вторинної профілактики захворювань, оцінка ефективності оздоровчих заходів.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!