Психологічна підготовка особового складу до бойових дій
Діяльність військовослужбовців за бойових обставин характеризується впливом на психіку різних стрес-факторів. Тривалість їх впливу, а також психотравматичний характер можуть сприяти виникненню таких змін у психіці воїна, які знижують ефективність його діяльності на полі бою, а потім можуть негативно виявлятись у мирних умовах. Ця проблема стала глибоко досліджуватися в західній психології після війни у В`єтнамі, коли американське суспільство зіткнулося з численними випадками соціально-психологічної дезадаптації воїнів, які повернулися додому. Це потребувало активного дослідження психічних проблем ветеранів, утворення по всій країні спеціалізованих центрів для надання їм спеціальної, психологічної та медичної допомоги.В Радянському Союзі з подібного роду труднощами зіткнулись у мирному житті колишні ветерани Афганістану («афганці»). Тому актуальними залишаються слова німецького письменника Е.М. Ремарка (1898-1970) про те, що все, що каменем осідає в наших душах, поки ми перебуваємо на війні, спливає в них потім, після війни, і ось тоді й почнеться довга розмова про ці речі, від яких залежатиме, жити нам далі чи ні.
Ці проблеми мають глибоку історію: скільки існують війни, стільки ж існують і проблеми психічного стану воїнів у бою. Це глибоко усвідомлювали видатні полководці всіх часів. Уважно ставилися до цієї проблеми О.В. Суворов і Наполеон І — родоначальники психологічної ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬК.
Олександр Суворов в основу психологічної підготовки поклав польовий вишкіл військ та моральну перевагу над ворогом. Головним принципом навчання військ він вважав: «Тяжко в навчанні— легко в бою». Відома суворовська триада — окомір, швидкість, натиск— становила основу психологічної підготовки військ. Усім відомі його слова: «Одна хвилина вирішує результат баталії, одна година — успіх кампанії, один день — долю імперії».
Славнозвісна суворовська боротьба з «не можу знати» теж була своєрідною формою психічного загартовування солдатів, спрямованого на швидкість думки та рішення, на розвиток винахідливості та кмітливості. Дивакуваті й парадоксальні форми, яких набула у Суворова ця боротьба (наприклад, обкурювання місця, яке заражене «не можу знати», або провітрювання кімнати, де мовили «не можу знати»), мала максимально загострити увагу на цій проблемі, виховувати свого роду жах і відразу до лінивої повільності думки солдата, до його некмітливості та нерішучості.
Класичним прикладом зразкової психологічної підготовки, яку здійснив О.В. Суворов, є підготовка військ до штурму Ізмаїла. До його приїзду російські війська кілька разів атакували цю фортецю, але всі атаки закінчувалися невдачами. Полководець досконало ознайомився з побудовою фортеці та оборонним розташуванням турок. Осторонь від фортеці він змоделював точну копію Ізмаїла і почав готувати війська до штурму. У цій суворовській диспозиції до штурму Ізмаїла було передбачено всі дрібниці. У ній було вказано все істотне, розпочинаючи від складу колон і закінчуючи кількістю фашин й довжиною драбин- визначено кількість стрільців у колоні, їхнє місце та призначення- виділено часткові та загальні резерви, їхні місця та умови застосування- подано правила безпеки у фортеці- з докладністю вказано напрями колон, межі їх поширення огорожею фортеці тощо. І це моделювання умов майбутнього бою дуже добре витримало випробування. Психологічну підготовку військ він завершив зверненням до турок, де писав: «Я з військами сюди прибув. Двадцять чотири години на роздум —- воля- перший мій постріл — уже неволя- штурм — смерть. Це оголошую вам для обдумування».
У перший період своєї полководницької діяльності Наполеон І також показував глибоке розуміння психологічної підготовки військ. Усім відомі його афоризми: «Духовна сила відноситься до фізичної як три до одного», «Військова людина мусить мати стільки ж характеру, скільки й розуму».
Обдарування справжнього полководця він порівнював з квадратом, в якому основа — воля, висота — розум. Квадрат буде квадратом тільки за умов, якщо основа дорівнює висоті- великим полководцем може бути тільки та людина, в якої воля і розум однакові. Якщо воля значно переважає розум— полководець діятиме рішуче та мужньо, але не дуже розумно- в іншому разі в нього будуть добрі ідеї та плани, але бракуватиме рішучості їх реалізувати. Таким був він сам у битвах під Арколе, Ульмом. Аустерліцем і Ваграмом.
Таким чином, психологічну підготовку військ великі полководці розглядали як невід`ємну частину їх підготовки й одну з основних умов досягнення перемоги в бою. Історія свідчить, що вона має минуле і майбутнє. Про це свідчать приклади сучасних воєнних конфліктів і контр-терористичних операцій,
Психологічну підготовку військовослужбовців слід розглядати як важливий напрям у системі бойової та гуманітарної підготовки військ І водночас як особливий вид бойової підготовки, оскільки вона має свою сутність, зміст, специфіку, свої конкретні результати, які відрізняються від інших видів підготовки.
Поделиться в соцсетях:
Похожие
