Психологічна підготовка особового складу до бойових дій

Діяльність військовослужбовців за бойових обставин характеризується впливом на психіку різних стрес-факторів. Тривалість їх впливу, а також психотравматичний характер можуть сприяти виникненню таких змін у психічній діяльності воїна, які знижують ефективність його діяльності на полі бою, а також потім можуть негативно виявлятись у мирних умовах життєдіяльності. Особливо ця проблема стала глибоко досліджуватися в західній психології (у тому числі й військовій) після війни у В’єтнамі, коли американське суспільство зіткнулося з численними випадками соціальної та психологічної дезадаптації військовослужбовців, які повернулися додому. Це потребувало активного дослідження психологічних проблем ветеранів, утворення по всій країні спеціалізованих центрів для надання їм спеціальної, психологічної та медичної допомоги.

Приблизно з такого роду труднощами зіткнулись у мирному житті колишні “афганці” в Радянському Союзі. Тому дуже змістовними є слова німецького письменника Е.М.Ремарка (1898-1970) про те, що все, що каменем осідає в наших душах, поки ми перебуваємо на війні, спливає в них потім, після війни, і ось тоді й почнеться довга розмова про ці речі, від яких залежатиме- жити нам далі чи не жити.

Дані проблеми мають глибоку історію: скільки часу існують війни, стільки ж існують і проблеми психічних станів воїнів у бою. Це глибоко усвідомлювали полководці всіх часів. Найбільш глибоко і безапеляційно ставилися до цієї проблеми О.В.Суворов і Наполеон І – родоначальники психологічної підготовки військовослужбовців.

О.В.Суворов в основу психологічної підготовки поклав польовий вишкіл військ та моральну перевагу над ворогом. Головним принципом навчання військ він вважав: “Тяжко в навчанні – легко в бою”. Відома суворовська тріада – окомір, швидкість, натиск – становили основу психологічної підготовки військ. Усім відомі його цитати про те, що “Одна хвилина вирішує результат баталії, одна година – успіх компанії, один день – долю імперії”. Славнозвісна суворовська боротьба з “не можу знати” була також своєрідною формою психологічної підготовки солдатів, спрямованої на швидкість думки та рішення, на розвиток винахідливості та кмітливості. Дикуваті й парадоксальні форми, яких набув у Суворова ця боротьба (наприклад, обкурювання місця, яке заражене “не можу знати”, або провітрювання кімнати, де промовили “не можу знати”), повинна була максимально загострити увагу на цьому питанні, виховувати свого роду жах і відразу до лінивої повільності думки солдата, до його некмітливості та нерішучості.

Класичний приклад зразкової психологічної підготовки, яку провів О.В.Суворов – підготовка військ до штурму Ізмаїла. До його приїзду російські війська кілька разів атакували цю фортецю, і всі вони закінчувалися невдачами. Полководець досконало ознайомився з побудовою фортеці та оборонним розташуванням турків. Осторонь від фортеці він змоделював точну копію Ізмаїла і почав готувати війська до штурму. У цій суворовській диспозиції до штурму Ізмаїла було передбачено всі дрібниці. У ній було вказано все істотне, розпочинаючи від складу колон і закінчуючи кількістю фашин й довжиною драбин- визначено кількість стрільців у колоні, їх місце та призначення- виділено часткові та загальні резерви, їх місця та умови застосування- подано правила безпеки у фортеці- з докладністю вказано напрямки колон, кордони їх поширення огорожею фортеці тощо. І це моделювання умов майбутнього бою дуже добре витримало випробування. Психологічну підготовку військ він завершив зверненням до турків, де писав: “Я з військами сюди прибув. Двадцять чотири години на роздум – воля- перший мій постріл – уже неволя- штурм – смерть. Що оголошую вам для обмірковування”.

У перший період своєї полководницької діяльності Наполеон І також показував глибоке розуміння психологічної підготовки військ. Усім відомі його афоризми: “Духовна сила до фізичної відноситься як три до одного”, “Військова людина повинна мати стільки ж характеру, скільки й розуму”. Обдарування справжнього полководця він порівнював з квадратом, в якому основа – воля, висота – розум. Квадрат буде квадратом тільки за умов, якщо основа рівна висоті- великим полководцем може бути тільки та людина, в якої воля та розум рівні. Якщо воля значно переважає розум – полководець діятиме рішуче та мужньо, але не дуже розумно- в іншому разі в нього будуть добрі ідеї та плани, але бракуватиме рішучості їх реалізувати. Такий сам Наполеон І у битвах під Арколе, Ульма, Аустерліцем і Ваграма.

Справу О.В.Суворова продовжували професор, генерал .І.Драгомиров, адмірал О.С.Макаров. М.І.Драгомиров психологічній підготовці військ приділяв виняткову увагу, в основу якої поклав польовий вишкіл військ. Він учив проводити крізні атаки, заохочував виконання українських пісень, які, на його думку, піднімали бойовий дух солдатів. Адмірал Макаров стверджував, що на війні 75 відсотків успіху залежить від морального фактора. Він навчав матросів боротися за живучість корабля.

Таким чином, психологічну підготовку військ великі полководці розглядали як невід’ємну частину їх підготовки й одну з основних умов досягнення перемоги в бою. Історія свідчить, що вона має минуле, а також і майбутнє. Про це свідчать приклади сучасних воєнних конфліктів і антитерористичних операцій. Тому психологічна підготовка об’єктивно необхідна і це видно із зростання її ролі в сучасних умовах.

Психологічну підготовку військовослужбовців слід розглядати як важливий напрямок у системі бойової та гуманітарної підготовки військ і водночас як особливий вид бойової підготовки, оскільки вона має свою сутність, зміст, специфіку, свої конкретні результати, які відрізняються від інших видів підготовки.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!