Фізіологічні резерви організму

Видео: задержать дыхание? как правильно задерживать дыхание для здоровья и не умереть молодым от инфаркта

Людина завжди прагнула до зміцнення свого здоров`я, мріяла про збільшення сил, спритності, витривалості, довголіття. Ці сподівання та мрії знаходили висвітлення в народній творчості й міфології всіх часів і націй.

Однак, на жаль, найчастіше ці мрії залишалися сферою, якщо можна так сказати, теоретичною - люди інертні й воліють жити як живеться, не витрачаючи до певної пори сил на підтримку здоров`я.

Г. Гегель у свій час зі смутком говорив про те, що єдиний урок, який можна засвоїти з історії народів,— це те, що самі народи ніколи не виносять уроків зі своєї історії. Аналогічна ситуація, на жаль, часто складається й зі здоров`ям — про нього багато пишуть, говорять,але по-справжньому мало хто піклується про нього всерйоз, поки воно в порядку. Багато хто з наших сучасників, живучи в "магнітному полі" спокус, покірно віддаються у владу шкідливих звичок. Нікотин, алкоголь, м`язова бездіяльність, переїдання — от вони, "чарівні убивці", чудові згубники здоров`я.

У наш час, незважаючи на великі досягнення науки, небезпека багатьох захворювань посилилась. Бурхливий технічний прогрес і поява складних видів трудової діяльності змінили звичний ритм життя, що не могло не справити впливу на людський організм. Нервово-емоційна напруга як наслідок темпу сучасного життя часто веде до істотних порушень регуляції основних фізіологічних функцій організму, а разом з ними -й до хвороб. Так, уже зазначалось, якого поширення зараз набули ішемічна хвороба серця зі своїм іноді трагічним фіналом — інфарктом міокарда, гіпертонічна хвороба з грізним ускладненням — інсультом головного мозку, нервово-психічні й онкологічні захворювання. Так, ми подовжили життя людини, але зараз прогрес у цій галузі сповільнився. Крім того, довге життя — ще не довге здоров`я.

Буває, що людина почуває себе добре, усі органи й системи працюють, здавалося б нормально, але досить легкого протягу — і вона вже у владі недуги: на кілька днів злягла у постіль з високою температурою. Виходить, що навіть при нормальних якісних показниках організм може бути надзвичайно вразливим, а отже, не повністю здоровим. І зовсім справедливо пропонує академік М. Амосов запровадити новий медичний термін "кількість здоров`я" для позначення міри резервів організму. Скажімо, у людини в спокійному стані через легені проходить 5...9 л повітря за хвилину. Деякі високотреновані спортсмени можуть довільно протягом 10...11 хв щохвилини пропускати через свої легені 150 л повітря, тобто з перевищенням мінімальної норми в ЗО разів. Це й є резерв організму. У багатьох людей, особливо хворих та похилого віку, показник цього резерву незначний.

Так само є приховані резерви серця, нирок, печінки, які виявляються за допомогою різних навантажувальних проб. Тому можна сказати, що здоров`я — це кількість резервів в організмі, це максимальна продуктивність органів при збереженні якісних меж їхніх функцій.

За класифікацією Агаджаняна умовно розрізняють три ешелони фізіологічних резервів. Перший ешелон резервів у вигляді посилення діяльності органів включається відразу ж при переході від стану відносного спокою до звичної повсякденної діяльності. Механізмом його включення є система умовних і безумовних рефлексів зі звичайною активізацією залоз внутрішньої секреції. Другий ешелон резервів включається тоді, коли організм потрапляє в так звану екстремальну ситуацію (іспити, надмірні навантаження тощо). Додатковим механізмом включення цього ешелону резервів є емоції. Нарешті, третій ешелон резервів використовується організмом тільки в боротьбі за життя. До поняття "здоров`я" входять лише перші два ешелони фізіологічних резервів.

Жити, не хворіючи, людина може навіть у, здавалося б, зовсім несприятливих умовах.

Здоров`я не існує саме по собі, раз дане, постійне й незмінне. Воно має потребу в ретельній турботі впродовж усього життя людини.

Якщо говорити строго, то наш сьогоднішній спосіб життя далекий від досконалості, звичний стереотип повсякденної поведінки аж ніяк не відповідає фізіологічним вимогам організму.

Чого б хотілося в ідеалі?

Очевидно, колись основну увагу відповідальних за охорону здоров`я буде спрямовано на створення не стільки численних кардіологічних, онкологічних і психіатричних клінік, скільки клінік здорової людини.

Тут будуть визначати ступінь детренування, міру ослаблення організму, його імунно-захисних сил, вимірювати резерви серця, легенів та інших внутрішніх органів, давати консультації з організації занять фізичною культурою, раціонального дотримання правил особистої гігієни і загартовування, психічної саморегуляції, питань сексу. Лікар майбутнього стане писати "не історію хвороби", а "історію здоров`я". Валеологія стане основою цього напряму діяльності, складовою якого буде аргументоване гармонійне поєднання всього того, що виробила протягом століть офіційна і народна медицина, філософія, екологія, психологія, інші новітні досягнення науки.

Щоб усе це стало реальністю, потрібен буде принципово новий підхід до всієї структури й діяльності лікувально-оздоровчих організацій. Потрібно буде докорінно змінити сформовані традиційні уявлення про стратегію й тактику медичної науки.

Поряд із людьми, що байдуже ставляться до свого здоров`я, є затяті "фанати здоров`я", готові випробувати на собі ледве не будь-який «некласичний» оздоровчий засіб. Серед них трапляються люди релігійні, люди з різними психічними порушеннями, але багато хто не належить ні до тих, ні до інших. Просто вони прагнуть жити, не хворіючи. І, залишаючись неінформованими щодо рекомендацій науки (ще одне свідчення недостатньої оперативності нашої медичної пропаганди), вони використовують те, що лежить на поверхні: обмінюються з такими само зацікавленими людьми досвідом "чудодійного" видужання, самотужки перекладають і розповсюджують сумнівну літературу про гімнастику йогів, сироїдіння, голодування, роздільне харчування тощо.

Іноді такі люди стають жертвами заповзятливих ділків, які, не маючи ні спеціальної підготовки, ні медичної освіти, поширюють серед населення свої рукописні твори на ці теми й заробляють на цьому великі гроші. Інші організують платні заняття гімнастикою, йогою, інші сеанси. Ми вже не говоримо про різноманітних знахарів та цілителів, які беруться часом за лікування серйозних захворювань, де може допомогти лише висококваліфікований лікар, який вільно орієнтується в новітніх методах і засобах лікування.

Але повернімося до випробувань різних "еліксирів молодості" на тваринах. Чого тільки не перепробували вчені в цьому плані! Додумалися навіть до омолодження за допомогою новокаїну й антибіотиків, а найефективнішим засобом проти старіння виявилося ...обмеження тварин у харчуванні за умови якісної повноцінності їжі, тобто дотримання вже відомого нам принципу: "Максимум біологічної цінності при мінімумі калорій". Дотримання цього принципу годівлі тварин дозволило збільшити тривалість їхнього життя на 40 %.

Як отут не згадати висловлювання венеціанця Людвіго Корнаро, що дійшло до нас із XV ст.: "Хто їсть мало, того є багато". Самому Людвіго Корнаро це правило допомогло прожити до 101 року...

Не так давно цікаве відкриття зробили фахівці з Ростова-на-Дону Л. Гаркаві, Є. Квакіна й М. Уколова. Ростовські вчені дійшли висновку, що якщо на сильні подразники організм відповідає реакцією "стрес" і постійне стресування скорочує життя тварин, то на слабші подразники організм відповідає реакцією активації, а на ще слабші — реакцією тренування. Причому реакція тренування не скорочує життя тварин, а реакція активації його навіть збільшує. За результатами дослідів ростовських учених, тривалість життя лабораторних пацюків, у яких реакція активації підтримувалася за допомогою магнітних полів, зросла з трьох до п`яти років. Мало того, пацюки-самки приносили потомство навіть на четвертому році життя, що трапляється вкрай рідко.

Дослідження показали, що якщо для реакції «стрес» характерна перевага в організмі розпаду речовин (катаболізму), то при реакції тренування, навпаки, переважають процеси біосинтезу (анаболізму).

Якщо організм реагує на подразники реакцією активації, то процеси анаболізму й катаболізму взаємно врівноважуються. На відміну від стресу, при реакції тренування чи активації ніколи не утворюються виразки та крововиливи в слизових оболонках, утворення антитіл не пригнічується, а при реакції активації характерним є швидше і значніше, ніж для реакції тренування, збільшення неспецифічної опірності організму.

На наш погляд, пошук "еліксиру молодості" виявиться набагато успішнішим, якщо людина шукатиме його насамперед у самій собі, в можливостях своєї психічної сфери, якщо з віком вона все ретельніше здійснюватиме свідомий самоконтроль за вегетативними функціями свого організму.

Говорячи словами І. Мечникова, сама лише воля людини може досягти цього ідеалу. Це безперечно так, але сьогодні в арсеналі людини - ще й новітні досягнення біокібернетики. Вони дають змогу широко використовувати у вольовій саморегуляції кібернетичний принцип зворотного зв`язку. Уперше таку ідею запропонували Грін і Вальтері в 1969 р. на конгресі кібернетиків, що відбувався в Лондоні. Імовірно, не завадило б нею зацікавитися й геронтологам.

Однак проблему й тоді ще не буде остаточно вирішено. На шляху людини, що взяла під свій контроль хід Великого Біологічного Годиника, постануть нові перешкоди — філогенетичне давніші чи ще невідомі, властиві не тільки тварині, а й рослинному світові. Тут у пригоді може стати вироблення здатності довільно на тривалий час сповільнювати процеси життєдіяльності, як, наприклад, це роблять ведмеді під час зимової сплячки.

Проблема мінімалізацц функцій навіть поза зв`язком із молодістю й довголіттям являє важливе самостійне біологічне значення для майбутньої долі людства, її вирішення — важливий крок на шляху до збільшення тривалості життя людини та розширення резервів організму.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!