Зміст морально-психологічного забезпечення бойових дій

Видео: Життя після АТО Херсонська школа

Сукупність функціонально пов’язаних сил і засобів, комплекс заходів, які забезпечують процес формування та підтримки в особового складу військ (сил) і населення України високого МПС-у, реалізацію духовної складової бойового потенціалу Збройних сил України, складає систему МПЗ. Основними складовими цієї системи є цілі, задачі, зміст, принципи, форми, методи, суб’єкти та об’єкти МПЗ, результат.

Головними взаємодіючими структурними елементами МПЗ бойових дій є суб’єкти та об’єкти МПЗ.

До суб’єктів МПЗ належать командувачі, командири, штаби, органи виховної роботи, начальники родів військ і служб, працівники військових ЗМІ, культурно-просвітницьких і медичних закладів, юридичних органів, сукупність яких складає систему суб’єктів МПЗ.

Об’єктами МПЗ є: цивільне населення України- особовий склад Збройних сил України- цивільний персонал Збройних сил України- сім’ї військовослужбовців- конкретні види бойової діяльності- форми та способи застосування військ (сил).

Безперечно, особистість воїна, її духовний світ, психічні й психофізіологічні якості та військовий колектив, його соціально-психологічні риси та якості є конкретним і головним предметом морально-психологічного впливу. Форми прояву психічного світу військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу надзвичайно різноманітні та багатогранні. У зв’язку з цим зміст МПЗ є різноманітним і багатогранним, торкається всіх сфер життєдіяльності військовослужбовця і військового колективу, організації та проведення бойових задач. Конкретний зміст МПЗ, в першу чергу, залежить від завдань, що отримали війська (сили) від військово-політичного керівництва держави- особливостей воєнно-політичної обстановки, соціально-психологічних умов у районах дислокації військ (сил) та їх бойового застосування- МПС-у особового складу своїх військ (сил) і противника (ймовірного противника)- політичної мети війни (збройного конфлікту)- конкретних завдань операції (бойових дій)- наявних сил і засобів МПЗ.

МПЗ бойових дій має ґрунтуватися на таких основних принципах:

об’єктивній оцінці воєнно-політичної, соціально-економічної, воєнно-технічної обстановки, МПС-у особового складу Збройних сил та населення України-

комплексності, тобто воно має відбуватися у тісному і нерозривному зв’язку з іншими видами забезпечення, бойовою діяльністю військ (сил)-

безперервності, тобто на постійному впливі на свідомість, підсвідомість і поведінку військовослужбовців, на їх психічний стан у бойовій обстановці-

цілеспрямованості, тобто його направленості на вирішення конкретних бойових завдань, вивченні та подоланні протиріч, які існують стосовно зміцнення морального духу військ (сил)-

диференційованості, тобто диференційованому підході до нього, визначенні його змісту, форм і способів реалізації з урахуванням особливостей об’єктів цього забезпечення, характеру бойових задач, ситуації у світі та Україні-

єдності, узгодженості та історичній спадкоємності у здійсненні морально-психологічного впливу на особовий склад Збройних сил України.

Метою МПЗ у воєнний час є формування високого МПС-у, бойових і морально-психічних якостей населення України та її воїнів, досягнення високої морально-психічної стійкості та готовності військовослужбовців до збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності й недоторканості країни взагалі, забезпечення досягнення перемоги, перехоплення й утримання морально-психологічної переваги над противником взагалі, сприяння ефективного виконання конкретного бойового завдання, зокрема.

Основними напрямками МПЗ бойових дій є:

формування у військовослужбовців наукового світогляду, менталітету Українського народу, усвідомлення внутрішньої та зовнішньої політики держави, свідомого ставлення до мети, призначення та завдань Збройних сил України, розвиток патріотичної свідомості, духовної готовності до захисту Батьківщини-

розвиток у особового складу високих морально-психічних і бойових якостей, звичок до суворого дотримання норм і правил загальнолюдської моралі та воїнського етикету, гуманізму, колективізму, товариства та взаємодопомоги, формування довіри до командирів (начальників), виховання дисциплінованості, прагнення до удосконалення бойової майстерності та виконання за будь-яких умов бойового завдання-

формування та підтримка у особового складу високої психічної стійкості та готовності, здатності ефективно діяти в екстремальній обстановці, стійко переносити труднощі та тягарі військової служби, виявляти рішучість, ініціативу, самостійність і бойову активність під час виконання бойових завдань-

сприяння зміцненню духовного, психічного, психофізіологічного і фізичного здоров’я військовослужбовців, розвиток у них витривалості, спритності, швидкості, здатності діяти в умовах великих моральних, фізичних, психічних і психофізіологічних навантажень, підвищення стійкості організму до впливу стрес-факторів й умов бойової діяльності, формування стійких вольових якостей-

психологічна допомога і реабілітація військовослужбовців, що отримали бойові психічні травми, надання їм своєчасної соціальної та правової допомоги-

формування у військовослужбовців правової свідомості, поваги до Законів України та Кодексу учасника бойових дій, правопорядку, який підтримується у Збройних силах України, розуміння необхідності їх суворого виконання-

створення у військах (силах) соціально-правових умов, які забезпечують виконання особовим складом своїх функціональних обов’язків, дотримання та реалізація всіх правових і соціальних гарантій, які передбачені Конституцією та чинним законодавством України для військовослужбовців і членів їх сімей у воєнний час-

виховання у військовослужбовців загальної культури поведінки, формування у військових колективах здорових взаємовідносин, організація духовно-змістовного дозвілля та відпочинку особового складу, його культурного обслуговування і соціальна реабілітація-

організація активної протидії інформаційно-психологічному впливу противника на особовий склад наших військ (сил).

Зазначені напрямки МПЗ реалізуються шляхом здійснення:

інформаційно-пропагандистського забезпечення-

психологічного забезпечення-

воєнно-соціальної роботи-

культурно-виховної роботи-

інформаційно-психологічної протидії.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення – це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого МПС-у особового складу на основі своєчасного його інформування про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх виконання.

Основними завданнями інформаційно-пропагандистського забезпечення є:

управління інформаційними потоками, захист інформаційного простору навколо Збройних сил-

формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання службового та громадянського обов’язку-

консолідаційна діяльність, формування у громадськості позитивного ставлення до Збройних сил України-

збір та аналіз інформації стосовно воєнно-політичної обстановки, соціально-психологічних умов у районах дислокації військ (сил) та їх бойового застосування-

створення позитивного іміджу України та її Збройних сил у міжнародної спільноти-

використання військових ЗМІ для введення противника в оману-

забезпечення сприятливих соціально-політичних і психологічних умов застосування Збройних сил, всебічної підтримці населенням країни їх дій.

Воно передбачає:

своєчасне роз’яснення особовому складу причин, характеру і цілей війни (збройного конфлікту), висвітлення міжнародного і внутрішнього положення України, покладених на її Збройні сили задач, зміцнення віри в перемогу над ворогом-

доведення військовослужбовцям наказів Верховного Головнокомандувача Збройних сил України-

формування товариських і дружніх взаємовідносин між воїнами всіх націй, національних і етнічних груп, усіх конфесій, формування і розвиток у них загальнолюдських ціннісних орієнтацій, національної гідності та патріотизму-

виховання воїнів на національно-історичних і військових традиціях українського народу, пропаганда подвигів воїнів, розповсюдження бойового досвіду, прищеплення особовому складу ненависті до ворога-

розвиток у воїнів упевненості в надійності та бойовій ефективності штатної бойової техніки і зброї, прагнення майстерно володіти нею та підтримувати в постійній готовності до бойового застосування-

постійну взаємодію з державними та місцевими органами влади та самоуправління, правоохоронними органами, творчими та громадськими організаціями, конфесіями патріотичного спрямування, ЗМІ з проблем військово-патріотичного виховання населення, впливу на війська з метою забезпечення успішного виконання бойових завдань-

забезпечення центральними та військовими періодичними виданнями-

організацію щоденного суспільно-політичного, воєнне-технічного і бойового інформування (у підрозділах – 15-20 хвилин, на пунктах управління – 10-15 хвилин), занять з гуманітарної підготовки на протязі однієї години щодобово та ін.

Для здійснення його заходів використовуються:

органи військового управління всіх рівнів у взаємодії зі структурами Служби безпеки і МВС України, Прикордонних військ України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та інших військових формувань, що утворені відповідно до Конституції України-

сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України-

сили та засоби органів психологічної боротьби-

органи державної влади та місцевого самоврядування-

державні та місцеві ЗМІ (газети, журнали, теле- і радіомережі, типографії та видавництва)-

громадські, політичні, творчі, просвітницькі організації, конфесії патріотичного спрямування-

засоби культури, культові споруди, історичні пам’ятники та інша місцева інфраструктура.

Психологічне забезпечення бойових дій – це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у військовослужбовців духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних якостей, які забезпечують їх високу морально-психічну стійкість і готовність виконувати бойові завдання у будь-яких умовах обстановки.

Складовими психологічного забезпечення є:

оцінка і прогнозування МПС-у своїх військ і противника-

здійснення психологічної підготовки особового складу до бойових дій-

психологічне супроводження його бойової діяльності-

психологічна допомога воїнам, які отримали бойові психічні травми, має надмірне психічне, психофізіологічне і фізичне навантаження-

психологічна і соціально-психологічна реабілітація та реадаптація військовослужбовців.

Основними завданнями психологічного забезпечення є:

психологічне насичення процесу бойової підготовки, підтримання постійної бойової готовності військовослужбовців і військових підрозділів, їх підготовки до бойових дій ефективними психологічними рекомендаціями, технологіями, методиками і засобами-

вивчення й аналіз індивідуально-психічних якостей військовослужбовців і соціально-психологічних характеристик військових колективів, тенденцій їх розвитку і протікання під час підготовки та ведення бойових дій і, відповідно, опрацювання на основі цих даних ефективних рекомендацій по управлінню психічними процесами військовослужбовців та соціально-психологічними явищами у військових колективах в інтересах підтримання їх високої боєздатності та боєготовності, зміцнення військової дисципліни, організованості та порядку серед військовослужбовців в бойовій обстановці, ефективного виконання бойових завдань-

виявлення позитивних і негативних факторів, які мають вплив на психіку військовослужбовця і психологію військового колективу у екстремальній ситуації та обґрунтування методик їх підсилення чи нейтралізації з метою ефективної адаптації військовослужбовців до бойових умов-

забезпечення оптимального режиму функціонування психіки військовослужбовця у екстремальних умовах, а також підвищення їх морально-психічної та психофізіологічної готовності та стійкості-

психологічне супроводження бою-

психологічна допомога воїнам під час ведення бойових дій-

забезпечення психічної та соціально-психологічної реабілітації військовослужбовців, що отримали психічні травми під час бойових дій, надання їм соціально-психологічної підтримки, психологічних консультації й здійснення заходів їх психічного загартовування та ін.

Оцінка і прогнозування МПС-у особового складу передбачає з’ясування: його відношення до виконання бойових завдань, військового керівництва, органів державної влади, населення- ступені підготовленості до виконання бойових завдань- наявності бойового досвіду- впевненості військовослужбовців у товаришах по службі та колективі, ступені довірі до своїх командирів- їх впевненості в озброєнні і бойової техніці- настрою, внутрішньої готовності до виконання бойового завдання- самопочутті, наявності страху і боязливості- стану здоров’я.

В свою чергу, психологічна підготовка являє собою систему заходів щодо формування і розвитку у особового складу психічної стійкості та готовності, здатності протистояти стрес-факторам сучасного бою, формування непохитної волі до перемоги, рішучості та наполегливості в досягненні мети бойового завдання за будь-яких умов.

Основними завданнями психологічної підготовки є:

формування, підтримання і розвиток у військовослужбовців мотивації бойової діяльності-

формування у військовослужбовців адекватної уяви про сучасний бій, його стрес-факторів, розвиток духовної, психічної та психофізіологічної стійкості до них-

створення у них внутрішніх джерел високої бойової активності-

підвищення військово-професійної дієздатності всіх духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних функцій воїна-

тренування духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних навичок і умінь у військовослужбовців-

накопичення особовим складом практичного досвіду дій в екстремальних умовах-

формування у них стійких навичок і вмінь самоуправління своєю поведінкою і психікою за бойових умов-

всебічна адаптація військовослужбовців до бойових умов.

За змістом вона поділяється на загальну, спеціальну та цільову, за часом проведення – безпосередню і попередню.

Загальна психологічна підготовка має формувати та удосконалювати єдині для всіх Збройних сил України духовні, психічні, психофізіологічні і фізичні якості воїна згідно з вимогами сучасної війни.

Спеціальна психологічна підготовка організується з метою розвитку у військовослужбовців специфічних військово-професійних якостей, які відповідають специфіці виду збройних сил і роду військ.

Цільова психологічна підготовка проводиться в інтересах адаптації психіки воїна до умов виконання конкретного бойового завдання.

З початком бою психологічна підготовка не припиняється, а тільки набуває іншого змісту. В цей час вона спрямовується на підтримання психічного здоров’я кожного військовослужбовця та його постійної готовності до виконання раптових бойових завдань, вдосконалення навичок і умінь ефективного управління своїм психічним станом у бойовій обстановці, оптимальне відновлення основних функцій його психіки у процесі бойової діяльності та після неї.

Психологічна підготовка має забезпечувати:

озброєння особового складу теоретичними знаннями про особливості й труднощі сучасної війни, механізмах їх впливу на почуття, емоції, волю, свідомість і поведінку військовослужбовців та ефективних способів їх подолання-

моделювання умов сучасної війни та створення її стрес-факторів під час бойової навчання та підготовки військ до бойових дій-

формування у особового складу оптимальних практичних навичок та вмінь подолання труднощів і стрес-факторів сучасного бою та успішного виконання бойового завдання-

формування у нього психічної стійкості при діях на сучасній бойовій техніці та використанні високотехнологічних засобів збройної боротьби-

формування і підтримання у воїнів психічної стійкості до війни і бойових дій взагалі, психічної готовності до виконання конкретного бойового завдання, зокрема-

формування у військовослужбовців навичок і вмінь саморегуляції психіки та надання психологічної допомоги тощо.

Отже, психологічна підготовка спрямована на нейтралізацію психогенних факторів сучасного бою і загартовування духовних, психічних, психофізіологічних і фізичних якостей особистості військовослужбовця, які визначають її поведінку у сучасній війні. Це: ступінь душевного, психічного, психофізіологічного і фізичного стомлення- вплив духовного, мотиваційного, розумового, емоційно-почуттєвого, вольового і моторного стресу- наявність почуття страху- рівень мотивації- бойовий дух та ін.

Для забезпечення високої бойової активності та зменшення психічних утрат серед особового складу безпосередньо під час проведення бойових дій організується його психологічне супроводження, яке представляє собою комплекс специфічних заходів по підтримці високої бойової активності військовослужбовців, запобіганню негативних індивідуальних і групових психічних явищ, наданню психотравмованим негайної психологічної допомоги.

Основними його завданнями є:

підтримка високої бойової активності особового складу-

виявлення військовослужбовців, які отримали бойові психічні травми, і визначення їх обсягу-

надання їм негайної психологічної допомоги шляхом застосування психофармакологічних засобів, організації оперативних медичних, психологічних, соціальних та інших заходів-

підтримання мотиваційної готовності військовослужбовців до виконання бойового завдання.

Воно передбачає:

безпосереднє і безперервне вивчення та аналіз динаміки МПС-у своїх військ, військ противника, прогнозування розвитку різноманітних морально-психічних процесів-

підтримку й розвиток у особового складу настанов і мотивації на безумовне виконання бойових завдань-

підтримку постійної його психічної активності під час бою, усунення впливу негативних стрес-факторів бою, відновлення психічної рівноваги та стійкості, оперативне усунення надмірної психічної напруги, здійснення антистресових заходів, адаптацію воїнів до конкретних бойових умов діяльності-

оцінку динаміки розвитку бойових дій і здійснення на цій основі розрахунку конкретних бойових психічних втрат, виявлення їх причин і максимальне усунення-

здійснення контролю за ступенем стомленості, психічної, психофізіологічної і фізичної пригніченості особового складу-

розгортання мережі пунктів психологічної допомоги на базі окремих медичних батальйонів дивізій, медичних пунктів полків і бригад-

налагодження бойового побуту, прийому-направлення кореспонденції, турбота про задоволення потреб і організації відпочинку (ротації) особового складу-

поновлення у воїнів бойової активності, мобілізація їх на виконання бойових завдань та ін.

Психологічна допомога особовому складу, який отримав бойові психічні травми, включає:

своєчасну психодіагностику, психокорекцію, надання оперативної психологічної допомоги особовому складу, проведення профілактичних заходів щодо зменшення його бойових і психічних утрат-

надання військовослужбовцям першої психологічної допомоги під час бою-

поновлення психічної стійкості особового складу деморалізованих або дезорганізованих частин і підрозділів-

створення умов, що сприяють швидкому поверненню у підрозділи військовослужбовців, які потребують госпіталізації за характером психічних травм та ін.

Психологічна реабілітація військовослужбовців, що отримали бойові психічні травми, включає:

розгортання центрів психологічної допомоги і реабілітації на базі військово-польових і стаціонарних базових шпиталів-

організацію роботи щодо психологічного зняття у особового складу станів напруженості, депресивності і дезорганізованості, що виниклі у процесі бойових дій-

поновлення у військовослужбовців бойової активності-

їх мобілізацію на виконання покладених бойових завдань.

Поновлення психічної стійкості та боєздатності особового складу військових частин і підрозділів передбачає:

створення ешелонованої системи надання йому психологічної допомоги-

створення оптимальних умов, які сприятимуть швидкому поверненню до підрозділів (частин) військовослужбовців, у яких характер бойових психічних травм не потребує лікування у шпиталі-

психологічне зняття зайвої агресивності у воїнів після бойових дій-

психологічне зняття у них частин (підрозділів) стану депресивності та дезорганізованості, який може виникнути після перенесення моральних, фізичних і нервово-психічних перевантажень, турбота про задоволення їх потреб-

створення необхідних побутових умов для особового складу.

Таким чином, головною метою цих заходів є усунення та ліквідування негативних наслідків впливу бою на психіку військовослужбовця і соціально-психологічних явищ військового колективу, поновлення психологічної готовності особового складу до активних бойових дій.

Основними формами роботи з військовослужбовцями з проблем психологічного забезпечення бою можуть бути: навчання особового складу прийомам саморегуляції, психічної корекції, вольової самомобілізації, проведення тренінгів, аутотренінгів, психічного розвантаження, активний відпочинок, фізичні справи, бесіди психологів, консультації, інструктажі, обмін досвідом тощо.

Отже, психологічне забезпечення бою спрямоване на підтримання постійної високої бойової активності у воїнів, подолання перенапруги, раціональне використання короткочасних відпочинків, усунення негативних психічних наслідків стрес-факторів бою, поновлення психологічної готовності особового складу до активних бойових дій тощо.

Для здійснення заходів психологічного забезпечення використовуються:

органи військового управління всіх рівнів-

сили та засоби психологічної підготовки військ (сил)-

сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України-

сили та засоби тилового і медичного забезпечення-

органи державної влади та місцевого самоврядування-

державна і місцева лікувально-оздоровча база, засоби культури, культові споруди.

У контексті завдань МПЗ важливе значення має воєнно-соціальна робота, яка організується у військових підрозділах і частинах з метою створення оптимальних соціально-правових умов для ефективного виконання особовим складом своїх функціональних обов’язків під час бойових дій, реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних сил, членів їх сімей, дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права, підтримання високої дисципліни, організованості та порядку.

Основними її завданнями є:

мобілізація внутрішніх сил військовослужбовців на виконання бойових завдань через активізацію мотивації їх діяльності та свідоме дотримання норм правової культури-

формування у них переконань у необхідності суворого дотримання моральних принципів поведінки в екстремальних умовах воєнного часу, норм міжнародного гуманітарного права (права війни)-

досягнення ними свідомого виконання вимог Законів України, норм міжнародного гуманітарного права-

підтримання серед них дисциплінованості, організованості та правопорядку-

реалізація соціальних гарантій особового складу Збройних сил України та членів їх сімей згідно з чинним законодавством.

Проведення воєнно-соціальної роботи передбачає:

прогнозування динаміки соціальних процесів у військах (силах), у районах їх дислокації та застосування, виявлення й розв’язання соціальних проблем, створення позитивної соціально-психологічної обстановки-

роз’яснення воїнам законів та інших правових актів воєнного часу, забезпечення глибокого розуміння необхідності безумовного і точного їх виконання, всебічне зміцнення єдиноначальності-

забезпечення соціальної адаптації до бойових умов усіх категорій особового складу у відповідності до їх військового фаху, службового (бойового) досвіду, індивідуальних нервово-психічних особливостей, проведення правової профілактичної роботи-

вивчення й корегування МПС-у у військових підрозділах і частинах, проведення соціально-психологічних і організаційних заходів щодо його зміцнення-

розробка пропозицій щодо оптимізації управлінської діяльності в бойових умовах з урахуванням соціально-психологічних чинників та їх упровадження в життєдіяльність військ-

аналіз чинників, що сприяють виникненню конфліктних взаємин та інших негативних явищ, їх соціально-психологічна профілактика та корекція-

роз’яснення воїнам положень міжнародного гуманітарного права (права війни), забезпечення узгодження воєнної необхідності з вимогами гуманності-

соціально-психологічне забезпечення комплектування підрозділів, екіпажів, інших малих груп військовослужбовців для виконання бойових і спеціальних задач-

дотримання норм соціальної справедливості у військовому середовищі, створення рівних можливостей для самореалізації та задоволення потреб кожного військовослужбовця-

сприяння задоволенню релігійних потреб віруючих-

турбота про родини воїнів, які мешкають у районах можливих бойових дій, у залишених військами (силами) пунктах постійної дислокації-

проведення в життя встановлених законами прав і пільг для тяжкопоранених військовослужбовців, членів сімей загиблих воїнів-

участь в організації належного поховання військовослужбовців, які загинули в боях, померли у шпиталях-

створення умов морального заохочення воїнів, які відзначилися під час бойових дій-

підтримання взаємодії з органами державної та місцевої влади з метою ефективного вирішення соціальних проблем воїнів і членів їх сімей.

Для здійснення заходів воєнно-соціальної роботи використовуються:

органи військового управління всіх рівнів у взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування-

правоохоронні органи держави-

органи державного соціального страхування-

сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України.

Культурно-виховна робота – це діяльність, яка спрямована на задоволення духовних (культурних) потреб воїнів у бойових умовах, відновлення їх моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил у процесі введення бойових дій й мобілізацію на виконання бойових завдань.

Вона передбачає:

постійне і всебічне вивчення духовного та емоційного стану військовослужбовців, ступеню їх фізичного виснаження, вжиття заходів щодо відновлення їх моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил в бойових умовах-

формування у них готовності виконати бойове завдання за будь-яких умов-

виховання у них духовних, національно-патріотичних, інтелектуально-фізичних якостей і почуття любові до України, її народу, традицій, культури-

зняття стресових станів, організацію моральної і психічної реабілітації, повноцінного відпочинку і дозвілля, культурно-художнього обслуговування особового складу-

взаємодію з державними органами влади, громадськими організаціями та релігійними конфесіями для проведення спільних культурно-виховних та духовних заходів, релігійної підтримки особового складу-

публікацію через ЗМІ матеріалів, випуск листівок про мужність, стійкість, бойову майстерність особового складу, вручення нагород і відзнак.

Загальний напрямок цієї роботи – сприяння загальнокультурному розвитку військовослужбовців і членів їх сімей, своєчасне всебічне забезпечення духовних потреб, уміле спрямування ефективне виконання головного завдання – перемоги у бою та на війні.

Для цього слід ефективно використовувати концертні бригади, польові автоклуби, бібліотеки, кіно- і відеообслуговування, шефську допомогу громадськості.

З цією метою залучаються органи військового управління всіх рівнів- сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил- органи державної влади та місцевого самоврядування- державні та місцеві ЗМІ (газети, журнали, теле- і радіотрансляційна мережа, типографії та видавництва)- громадські, політичні, творчі, просвітницькі організації, конфесії патріотичного спрямування- засоби культури, культові споруди, історичні пам’ятники, інша місцева інфраструктура.

Інформаційно-психологічна протидія – це комплекс заходів щодо прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу (психологічних операцій) противника, нейтралізації його намагань дезінформувати і деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність. Вона повинна мати попереджувальний контрпропагандистський характер.

Основними її завданнями є:

оцінка сил і засобів психологічних операцій противника, визначення об’єктів їх можливого впливу-

роз’яснення воїнам мети, завдань, тематики, форм, методів, технічних засобів здійснення психологічних операцій противника-

надійне перекриття каналів інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад-

безперервне, об’єктивне, психологічно доцільне, структуроване воєнно-політичне та бойове його інформування-

розвідка, придушення або фізичне знищення сил (засобів) психологічних операцій противника.

Її здійснення передбачає:

визначення ціннісних настанов особового складу і факторів бойової, соціально-політичної та психологічної обстановки, які можуть бути використані противником для інформаційно-психологічного впливу на наші війська (сили), організація роботи щодо усунення несприятливих факторів-

організацію цілодобового перегляду і прослуховування телевізійних і радіопередач противника, сторінок міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет з метою визначення об’єктів, характеру і спрямування його інформаційно-психологічного впливу та вжиття негайних контрпропагандистських заходів-

виявлення сил і засобів психологічних операцій противника, їх бойових можливостей, порядку використання, характеру та спрямованості впливу, його мети і можливих наслідків та оперативне вживання заходів щодо припинення (знищення, придушення) їх діяльності, залучаючи для цього засоби розвідки, РЕБ, ракетних військ і артилерії, авіації-

попередження (припинення) розповсюдження чуток, дезінформації особового складу через безперервне, об’єктивне, психологічно доцільне його інформування, своєчасне збирання та знищення листівок та інших дезінформаційних документів противника, обмеження індивідуального використання воїнами радіоприймачів, організації суворого контролю за використанням радіозасобів у підрозділах зв’язку-

роз’яснення воїнам мети, завдань, методів, форм, сил психологічних операцій противника, можливостей їх технічних засобів-

нейтралізація діяльності інформаційних агенцій противника через випереджувальне розповсюдження в ЗМІ, міжнародної комп’ютерної мережі Інтернет правдивих фактів і об’єктивної інформації щодо діяльності наших військ-

підготовка агітаційно-пропагандистських матеріалів для впливу на війська і населення противника, визначення форм і методів їх розповсюдження-

організація індивідуально-виховної роботи з воїнами, які схильні до надмірного навіювання-

організація співробітництва з проблем проведення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу противника (антидержавницьких сил) з державними та місцевими органами влади, правоохоронними органами.

Для здійснення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу противника використовуються:

органи військового управління всіх рівнів у взаємодії зі структурами Служби безпеки і МВС України, Прикордонних військ України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та інших військових формувань, що створені відповідно до Конституції України-

сили та засоби ракетних військ і артилерії, армійської авіації, авіаційних об’єднань, РЕБ, розвідки, протиповітряної оборони, інженерних військ, радіаційної, хімічної та біологічної захисту, військ зв’язку-

сили та засоби органів виховної роботи Збройних сил України-

державні та місцеві ЗМІ (газети, журнали, теле- і радіотрансляційна мережі, типографії та видавництва)-

громадські, політичні, творчі, просвітницькі організації, конфесії патріотичного спрямування.

У ході МПЗ здійснюється зв’язок з державними та місцевими органами влади, громадськими, політичними й творчими організаціями, релігійними об’єднаннями, проводяться спеціальні військово-соціологічні, психологічні та правові дослідження- організовується забезпечення військ технічними засобами виховання та поліграфії- здійснюється кадрове забезпечення органів виховної роботи.

Метою організації зв’язку з державними та місцевими органами влади, громадськими, політичними, творчими організаціями, релігійними об’єднаннями є мобілізація громадськості на підтримку бойової діяльності Збройних сил, надання їм шефської допомоги, більш повне та своєчасне вирішення соціальних питань, об’єктивне висвітлення в державних (центральних і регіональних) ЗМІ про діяльність військ (сил), зразки мужності та героїзму, благородні вчинки воїнів.

Основними проблемами взаємодії є: взаємне інформування щодо бойової та іншої обстановки- проведення спільних виховних заходів з особовим складом- забезпечення необхідних соціально-побутових умов для його розміщення- виділення та використання інформаційно-поліграфічної, культурно-дозвільної, спортивно-оздоровчої інфраструктури в інтересах МПЗ- нейтралізація негативних факторів, які впливають на МПС особового складу- реалізація встановлених законами України соціальних гарантій і прав військовослужбовців, членів їх сімей- здійснення заходів щодо допомоги хворим і пораненим, проведення гуманітарних заходів для особового складу.

Метою проведення спеціальних військово-соціологічних, психологічних і правових досліджень є виявлення об’єктивно існуючих настроїв, думок, потреб і запитів особового складу, тенденцій їх розвитку, а також факторів, які негативно впливають на МПС військ (сил), знижують їх боєздатність та боєготовність.

Основними проблемами цих досліджень є з’ясування: ставлення особового складу і населення до війни (воєнного конфлікту)- ступені впевненості різних категорій військовослужбовців в собі, своїх командирах, товаришах по службі- рівня згуртованості військових колективів- МПС особового складу та ін.

Ефективність МПЗ залежить від:

кваліфікації та рівня підготовки фахівців, стану її матеріально-технічної бази, обґрунтованого вибору об’єктів (напрямів) зосередження основних зусиль-

постійної готовності сил і засобів МПЗ до виконання завдань, створення, поновлення та умілого використання його резервів сил і засобів-

узгодженого застосування сил та засобів МПЗ центрального підпорядкування, видів Збройних сил, оперативних командувань, об’єднань, з’єднань і військових частин, сил і засобів родів військ (сил) та спеціальних військ, які виконують завдання в його інтересах, сил і засобів інших військових формувань України, державних і місцевих органів влади-

чіткого розподілу завдань між виконавцями, рішучості та наполегливості у виконанні прийнятих рішень, оперативного реагування на зміни обстановки-

розробки і впровадження в життя нових методів і форм МПЗ, а також оснащення військ (сил) новими технічними засобами виховання і поліграфії.

Результатом МПЗ є високий моральний дух, чи високий МПС населення і особового складу, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил, який характеризується свідомим ставленням воїнів до мети, характеру і причин війни (воєнного конфлікту)- безперечним сприйняттям завдань, які покладені на Збройні сили України- позитивним ставленням до військово-політичного керівництва держави- високим ступенем розуміння необхідності виконання бойових завдань по захисту територіальної цілісності та недоторканості України- всебічною готовністю як окремого воїна, так і військових підрозділів і частин до виконання поставлених бойових завдань воєнного часу- вірою в могутність і силу Збройних сил, своїх товаришах по службі і командирах- відсутністю сумніву в надійності та бойової ефективності штатної зброї і бойової техніки- добрим самопочуттям, впевненістю та свідомим подоланням страху перед поставленим бойовим завданням- впевненістю в перемогу над противником в будь-яких умовах обстановки.

Все це забезпечує морально-психологічну перевагу над противником і створює позитивні соціально-психологічні умови для бойової діяльності особового складу. Показником високого МПС-у є психологічна готовність особового складу до ефективного розв’язання бойових завдань.

Таким чином, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових завдань шляхом створення високого МПС-у власних військ і морально-психологічного приголомшення військ противника.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!