Методи емпіричного психологічного дослідження
Видео: ЗНО Біологія Методи біології
Спостереження, експеримент, бесіда, інтерв`ю, анкетування, соціо-метрія, референтометрія, біографічний метод, тестування, вивчення продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик тощо — це емпіричні методи психологічного дослідження. Розглянемо деякі з них докладніше.. Спостереження
Метод спостереження широко використовується у військовій психології. Він полягає в систематичному і цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою вивчення специфічних виявів у конкретних умовах та з`ясування змісту цих явищ. Використовується в процесі дослідження явищ, що сприймаються безпосередньо як метод наукового пізнання. Змістовно він відрізняється від спостереження в буденному житті. З його допомогою можна вивчати психічні процеси, властивості, стани, утворення, зовнішні вияви, почуттів, дій і поведінки воїнів у різних умовах їхньої життєдіяльності. Аналіз матеріалів, отриманих при всебічному спостереженні, дає можливість пізнавати думки й почуття, взаємини й мотиви, настанови та інші психічні явища, недоступні безпосередньому сприйманню, але які дають можливість знаходити характерні тенденції в розвитку психіки, планувати обгрунтовані шляхи управління нею, формувати необхідні бойові, морально-патріотичні та психічні якості.
Спостереження стає науковим методом тоді, якщо воно не обмежується тільки констатацією фактів, а науково роз`яснює психічне явище, яке вивчається.
Методика спостереження включає:
— вибір ситуації та об`єкта спостереження-
— узагальнення теоретичних уявлень про досліджувану реальність і виділення мети дослідження-
— побудову програми або схеми спостереження у вигляді переліку ознак явищ, одиниць спостереження з їх детальною презентацією, а також способи і форми фіксації результатів спостереження (щоденні нотатки, відеореєстрація тощо)-
— опис вимог до організації роботи спостерігача-
— опис способу обробки та подання отриманих даних. Розрізняють спостереження неструктуризоване (недостатньо формалізований процес реалізації методу) і структуризоване (високий ступінь стандартизації, використання спеціальних документів, бланків, досягнення достатньої подібності даних, отриманих різними спостерігачами).
Крім наведених, існують й інші види спостереження: включені, польові, лабораторні, систематичні, несистематичні, об`єктивні та суб`єктивні.
Включеним спостереженням називається такий його вид, коли офіцер-дослідник, безпосередньо залучений до процесу дослідження, контактує, діє разом з учасниками дослідження. Зазначений вид часто використовується в процесі дослідження соціально-психологічних явищ підрозділу та військово-професійної діяльності воїна.
Спостереження називається польовим, якщо воно відбувається в природних для досліджуваного психічного явища умовах. Іноді необхідно організовувати лабораторний вид спостереження, який створює можливість спрямованої організації умов, характеру та специфічних особливостей розгортання досліджуваного явища.
Систематичне спостереження провадять регулярно і протягом визначеного проміжку часу, а несистематичне — часто в незапланова-них ситуаціях, у разі взаємодії з явищами, що не очікувались і не включалися до програми спостереженій.
Об `єктивне (або зовнішнє) спостереження спрямоване на зовнішній бік перебігу різноманітних психічних процесів та соціально-психо-логічиих явищ. Суб`єктивне спостереження— це внутрішнє спостереження або самоспостереження. Самоспостереження являє собою процес споглядальної взаємодії з власними внутрішніми психічними явищами. Воно невід`ємне від спостережень за зовнішніми виявами.
Спостереження розглядається як самостійний метод, але частіше застосовується з якимось іншим: наприклад, під час бесіди, групового або індивідуального тестування, анкетування тощо. Спостереження під час бесіди розпочинається вже тоді, коли воїн зайшов до кімнати. У ході бесіди відзначаються своєрідні вияви особистості, що відображають особливості її характеру, емоційно-вольової сфери, пізнавальної діяльності тощо. Спостереження під час психологічного дослідження допомагає помічати особливості поведінки воїна, отримати низку додаткових відомостей, що характеризують його психічні процеси, дисциплінованість, емоційну мобільність, працездатність та інші якості.
Таким чином, спостереження є складником психологічного дослідження, позитивна якість якого полягає в тому, що воно дає можливість вивчати психічні процеси та явища у природних умовах.
Експеримент
Експеримент у військовій психології — один з основних методів наукового пізнання. Він відрізняється від спостереження тим, що дає змогу активно, скеровано впливати на досліджуване психічне явище. Під час експерименту офіцер-дослідник планомірно маніпулює однією або кількома змінними та реєструє зміни, що відбуваються з досліджуваними явищами. Його доцільно застосовувати у тих випадках, коли офіцерові відомі елементи гіпотези, які необхідно перевірити.
Позитивним у цьому методі є те, що сам дослідник може виконувати такі дії:
— спричиняти досліджуване ним явище, замість чекати, коли випадковий потік явищ надасть йому можливість це явище спостерігати-
— чітко враховувати різні умови, що впливають на досліджуване явище-
— змінювати умови, за яких явище виявляє свої характеристики, замість того, щоб сприймати їх у випадковому контексті ситуацій-
— маніпулювати різними варіантами умов дослідження, які дають можливість виявити закономірності перебігу тих чи інших процесів і явищ за конкретних умов і ситуацій-
— визначити в ході експерименту кількісні закономірності між різнорівневими явищами, взаємодія яких моделюється в конкретній процедурі дослідження-
— повторювати дослідження й тим самим нагромаджувати дані і на їх основі судити про типовість або випадковість вияву явища, яке вивчається-
— визначити надійність висновків під час використання інших методів дослідження.
Експеримент може бути лабораторним і природним. Лабораторний відбувається у штучних (лабораторних) для досліджуваного явища умовах, коли офіцер-дослідник навмисно організовує ситуацію для з`ясування психічного явища або окремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює всі необхідні для цього умови. У зв`язку з цим експеримент провадиться у спеціальному приміщенні, обладнаному сигнальними та реєструвальними пристроями. Він дає змогу фіксувати зовнішні впливи, відповідні реакції, дії, вчинки воїна. Зміст такого експерименту полягає в тому, що офіцер-дослідник ставить перед воїнами завдання виконувати в лабораторних умовах певні дії, які за своєю структурою близькі до реальних дій у певній, конкретній військовій діяльності.
Результати лабораторного експерименту завжди аналізуються із врахуванням таких його особливостей, як штучність експериментальної ситуації, аналітичність та абстрактність процедури експерименту- ускладнювальний ефект впливу дослідника на перебіг та результати експерименту. Отже, за допомогою цього виду експерименту можна одержати об`єктивні дані про перебіг і розвиток різних психічних явищ у конкретних умовах.
Своєрідним варіантом експерименту, що являє собою ніби проміжну форму між спостереженням та експериментом, є метод природного експерименту, запропонований О.Ф. Лазурським. Він провадиться у звичайних життєвих умовах, при цьому експериментальному впливові піддаються умови, в яких відбувається військова діяльність, сама ж діяльність досліджуваного спостерігається в її природному вияві. Воїни не знають, що вони — об`єкт спостереження. Проте вибір природної ситуації не є випадковим. Дослідження відбувається згідно з умовами, а процеси, що пізнаються, розвиваються природно, без втручань офіцера-дослідника. Цінність цього методу полягає в тому, що він зближує експериментальне дослідження з життєдіяльністю особового складу і дає змогу вивчати різні вияви психіки воїна в природних умовах бойової та гуманітарної підготовки.
Недоліками цього виду експерименту є складність виділення для спостереження окремих елементів у цілісній діяльності воїнів, а також труднощі у застосуванні прийомів кількісного аналізу.
Одним із видів природного експерименту є психолого-педагогічний, за яким воїнів вивчають безпосередньо в процесі їхнього навчання, виховання, психологічної підготовки. Цей експеримент дає змогу вивчати ефективність окремих методів навчання, виховання, різноманітних методичних прийомів впливу на воїнів тощо.
У практиці педагогічної психології, яка вивчає психологічні умови посилення ефективності навчання та виховання, актуальним є психолого-педагогічний (або формівний) експеримент. Цей метод забезпечує спостереження за зміною психічних характеристик особистості у процесі активного педагогічного впливу офіцера-дослідника на воїна. Метод не обмежується реєстрацією фактів, а завдяки створенню спеціальних ситуацій розкриває закономірності, механізми, динаміку, тенденції психічного розвитку та становлення особистості військовослужбовця, виявляючи можливості оптимізації цього процесу.
Саме тому цей метод можна широко застосовувати у вивченні факторів формування і розвитку особистості воїна, забезпечувати поєднання психологічних досліджень із педагогічним пошуком та проектуванням найефективніших способів, прийомів і форм військово-педагогічного процесу.
Методика реалізації психолого-педагогічного експерименту
Вона має три етапи.
Перший етап — констатувальний експеримент першого порядку, спрямований на визначення наявних на момент експерименту характеристик та властивостей досліджуваного явища. В експерименті беруть участь дві групи учасників: основна (або основна вибірка) та контрольна (контрольна вибірка). Основна група проходить через усі процедури експерименту та цикл формівних впливів, контрольна група є еталоном (взірцем), за яким будуть орієнтуватися розвивальний та формівний ефекти експерименту.
Другий етап — власне формівний експеримент. Він реалізується за допомогою спеціально побудованої офіцером-дослідником експериментальної моделі розвивальних та формівних впливів на об`єкт дослідження. Особливо важливим моментом формівних впливів є аналітична модель розвивального ефекту експерименту — своєрідний (ідеальний образ) сподівань офіцера-дослідника щодо результатів експерименту. Ця модель спеціально конструюється та вибудовується дослідником на підготовчому етапі дослідження, в якому бере участь основна група учасників.
Третій етап — констатувальний експеримент другого порядку. На цьому етапі влаштовується контрольне дослідження, в якому беруть участь обидві групи учасників. Мета дослідження — зняття емпіричних показників предмета пізнання після процедури формівних впливів. Показники контрольної групи є еталоном порівняння для формівного ефекту, досягнутого в роботі з основною групою. Надалі результати дослідження підлягають відповідному аналізу та використовуються для обгрунтування певних дій під час навчально-виховного процесу для розвитку особистості військовослужбовця.
Етапи будь-якого експерименту:
1) ідентифікація і формування проблеми-
2) виділення й визначення змінних-
3) формулювання гіпотез та визначення мети експерименту-
4) конструювання моделі експерименту, яка включає всі елементи, умови та відношення-
5) здійснення експерименту-
6) обробка експериментальних даних, їх кількісний аналіз, наукова інтерпретація, формулювання практичних рекомендацій.
.Метод опитування
Разом з іншими методами використовується і метод опитування.
Метод опитування (бесіда, інтерв`ю, анкетування) базується на цілеспрямованому отриманні інформації через усне або письмове опитування. Він передбачає такі вимоги:
— заздалегідь розробленої програми прямих та опосередкованих запитань-
— забезпечення лаконічного формулювання, однозначності та конкретності запитань, а також їх послідовності від простих до складних-
— розробки надійної системи критеріїв оцінок запитань-
— забезпечення офіцером-дослідником умов і ситуацій, що стимулюють та заохочують військовослужбовців до відповідей-
— забезпечення офіцером-дослідником зручної форми фіксації відповідей та їх обробки.
Бесіда у військовій психології — емпіричний метод одержання інформації через мовну комунікацію. Вона є допоміжним методом психологічного дослідження для уточнення висновків та результатів, отриманих іншими методами. В окремих випадках бесіда — це основний засіб отримання фактичних даних, застосовується також як спосіб уведення досліджуваного в ситуацію психологічного експериментування:від чіткої інструкції до вільного спілкування в ході психологічної консультації.
Бесіда може бути формалізованою і неформалізованою. Перша передбачає стандартну постановку запитань і реєстрацію відповідей на них, що дає змогу чітко групувати й аналізувати отриману інформацію.
Неформалізована бесіда провадиться за гнучкішою схемою, що дає можливість послідовно ставити запитання, грунтуючись на ситуації, яка склалася. У ході такої бесіди, як правило, можна досягти тісного контакту між дослідником і досліджуваним, що сприяє отриманню повнішої та глибшої інформації.
Вимоги до методу бесіди:`
1. Конкретне визначення дослідником мети бесіди.
2. Чітке планування системи запитань, яка має відповідати індивідуально-психічним особливостям досліджуваного, бути зрозумілою, динамічною і конкретною. Крім того, у ході бесіди зміст запитань має залежати від змісту відповідей військовослужбовця.
3. Бесіда має бути невимушеною і доброзичливою.
4. Офіцер-дослідник має дотримуватися таких правил спілкування з досліджуваним:
— ставити військовослужбовцеві прямі й опосередковані запитання-
— уникати неконкретних запитань, враховуючи психічний стан співрозмовника-
— прийняти думку досліджуваного-
— враховувати думку досліджуваного-
— виявляти до нього педагогічний такт.
5. Не проводити бесіду поспіхом, у збудженому стані.
6. Обирати таке місце і час проведення бесіди, щоб ніхто цьому не заважав.
Бесіда — це своєрідний (образний) вид спілкування, це наука і мистецтво водночас, що мають базуватися на знанні психіки військовослужбовця й постійно удосконалюватися.
Інтерв`ю у військовій психології є способом отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування.
В основі інтерв`ю лежить звичайна бесіда. Проте, на відміну від неї, ролі співбесідників закріплені, нормовані, а цілі задані «ззовні» програмою та завданнями психологічного дослідження. Специфіка інтерв`ю полягає в тому, що отримана інформація певною мірою формується в процесі спілкування офіцера-дослідника з опитуваним, а отже, несе на собі слід цього спілкування. Від характеру останнього, від тісноти контакту і ступеня взаєморозуміння сторін у багатьох випадках залежить успіх інтерв`ю, повнота і якість отриманої інформації.
Розрізняють два види інтерв`ю: вільні — нерегламентовані темою та формою бесіди, та стандартизовані — за формою вони близькі до анкети із закритими запитаннями. Проте межі між цими видами рухомі (з цього приводу окремі автори виділяють також напівстандартизоване інтерв`ю) і залежать від складності проблеми, мети й етапу дослідження.
Цей метод застосовується для:
— формулювання робочої гіпотези на ранніх стадіях дослідження-
— збирання даних-
— доповнення, уточнення, розширення та контролю даних, отриманих іншими методами.
Анкетування — метод соціально-психологічного дослідження за допомогою анкет. Анкета — впорядкований за змістом і формою набір запитань, що має вигляд опитувального листа. Цей метод у військовій психології використовується з метою з`ясування даних біографічного характеру, поглядів, ціннісних орієнтацій, соціальних настанов та особистісних рис опитуваних. Залежно від характеру необхідної інформації та способів їх отримання використовуються різні типи анкетування:
— суцільне (охоплюються великі групи військовослужбовців) і вибіркове (охоплюється конкретна група опитуваних)-
— усне (за типом інтерв`ю) та письмове (робота з бланковими анкетами)-
— індивідуальне та групове-
— безпосереднє (за умовою безпосередньої взаємодії) та заочне (поштою, телефоном тощо).
Для будь-якого типу анкетування необхідне попереднє розв`язання двох методичних проблем: по-перше, визначення обсягу та забезпечення однорідності вибірки- по-друге, забезпечення репрезентативності вибірки. Ці параметри дослідження зумовлюють його завершеність та достатність. Анкетування має забезпечувати отримання таких відповідей, які є правдивими стосовно й опитуваного, і проблеми дослідження. Тому суттєве значення має побудова анкети на основі теоретичних уявлень про сутність предмета дослідження, і відповідно до цього обираються параметри оцінок, типи запитань, визначається кількість та порядок запитань, що мають ставитися.
Отже, надійність даних анкетного опитування залежить від таких умов:
— відповідності запитань програмі дослідження-
— вилучення «зайвих» та відбору необхідних запитань-
— додержання правил розвитку теми-
— ясності формулювання запитань, їх однозначності-
— чіткості варіантів відповідей (у закритих запитаннях)-
— достатнього простору для відповідей на відкриті запитання-
— однозначності усіх елементів виміру в часі, частоті подій, згоді-незгоді («так» чи «ні») із запропонованими варіантами відповідей-
— відсутності будь-яких натяків на бажану відповідь-
— наявності контрольних запитань-
— наявності комбінацій прямих та опосередкованих, особистих та неособистих запитань.
Надійність даних анкетного опитування перевіряється двома шляхами: повторним опитуванням за тією самою процедурою і тих самих осіб (так визначається стійкість інформації)- контролем даних анкетного опитування іншими методами (опитуванням третіх осіб, спостереженням, бесідою тощо).
Правила формулювання запитань:
— кожне запитання має бути логічно окремим-
— слід уникати маловживаних, іноземних слів, вузькоспеціальних термінів і слів з подвійним значенням-
— не можна ставити занадто довгі запитання-
— якщо запитання стосується того, з чим опитуваний недостатньо ознайомлений або не знає спеціальних термінів, слід зробити відповідне роз`яснення-
— кожне запитання має бути конкретним-
— докладно вказувати всі можливі варіанти відповідей, які необхідно мати на увазі опитуваному, або не вказувати жодного-
— пропонувати опитуваному тільки такі варіанти відповідей, кожна з яких може бути сприйнята однаковою мірою-
— формулювати запитання таким чином, щоб уникати стереотипних, шаблонних відповідей-
— уникати вживання в запитаннях слів, які можуть викликати негативне ставлення опитуваних до дослідження-
— запитання не мусить мати характеру навіювання.
Таким чином, анкетне опитування є порівняно економним методом збирання даних, який дає змогу аналізувати й обробляти дані за допомогою статистики.
Класифікація запитань цієї групи методів (бесіда, інтерв`ю й анкетування):
— відкриті (не дають опитуваному ніякого варіанту керівництва ні за формою, ні за варіантом його відповідей)-
— закриті (пропонують зробити вибір лише з числа вказаних варіантів відповідей)-
— прямі (наприклад, «Чи задоволені Ви своєю службою?»)-
— непрямі (наприклад, «Вважають, що... А як гадаєте Ви?).
Процедура опитування
1. Підготовка місця опитування. Якщо це бесіда або інтерв`ю, то сама морально-психологічна атмосфера має сприяти відвертій розмові, ніхто і ніщо не має заважати невимушеному спілкуванню офіцера-дослідника з військовослужбовцем. При анкетуванні умови вважаються задовільними, якщо є місця для сидіння кожному опитуваному, можливість зручно заповнити анкету, а також якщо опитувані можуть сидіти на достатній відстані, щоб самостійно відповідати.
2. Офіцер-дослідник називає себе й пояснює мету свого приходу, мету дослідження, як і де використовуватимуть його результати. Якщо це анкетування, то він пояснює правила заповнення анкети.
Перед опитуванням дослідник прагне створити дружню атмосферу. Стороннім особам, які не беруть участі в дослідженні, пропонується звільнити приміщення. Опитуваних забезпечують ручками, олівцями та іншими необхідними матеріалами.
3. Основна фаза опитування (бесіди, інтерв`ю, анкетування). Почати бесіду — справжнє мистецтво: від цього залежить достовірність інформації. Щоб воїн зміг дати необхідні відомості, потрібно його до цього підготувати і поступово підвести до проблеми дослідження. Не можна відразу ставити основні запитання. Співрозмовник до відповіді на них ще не готовий, його свідомість ще не зорієнтована на тему опитування, йому необхідна попередня психологічна розминка.
Офіцер-дослідник має ставити запитання по пам`яті або читати їх за планом. З цього приводу немає єдиної думки. Головне — під час спілкування не має бути невдалих пауз, а надто коли дослідник вивчає план бесіди або має намір поставити запитання. Однак запитання по пам`яті краще, оскільки питання за планом надає спілкуванню занадто офіційного характеру. Якщо співбесідник не розуміє запитання або відповідає на нього Неправильно, дослідник має застосувати зондування, тобто повторити його в тій самій або іншій формі.
Аналіз відповідей на запитання здебільшого залежить від уміння офіцера-дослідника уважно слухати співрозмовника. Уміння слухати — найважливіший прийом бесіди (у тому числі також інтерв`ю). Щоб навчитися слухати співрозмовника, необхідно додержуватись таких умов: підтримувати постійну увагу та стійкий візуальний контакт- використовувати мову активних поз та жестів- уміти уважно мовчати- обмежувати кількість запитань- звертатися до співрозмовника за уточненнями- вміти перефразувати його думку й підсумовувати інформацію- використовувати психологічний мікроклімат на активне слухання конкретної людини- уміти запам`ятовувати почуте й побачене.
Як під час бесіди (інтерв`ю), так і в процесі анкетування офіцер-дослідник, щоб досяпи бажаних результатів, має бути дружнім, чемним, говірким, об`єктивним. Він має виявляти серйозний інтерес до думки опитуваного, стримуватися від будь-яких критичних суджень щодо відповідей опитуваного, не засуджувати його висловлювань, не нав`язувати і не виявляти своїх думок щодо запитань. Він має створити і весь час підтримувати таку психологічну атмосферу, в якій опитуваний почував би, що його добре розуміють і що він може не соромлячись виражати свою думку, не боячись догани, іронії, насмішки.
Під час заповнення анкет дослідник мусить не допускати, щоб до опитуваних підходили і зазирали в анкети інші члени колективу, а тим паче представники командування, запобігати різним висловлюванням опитуваних уголос і не допускати обговорення різних тем, зокрема проблем, що стосуються опитування.
4. Закінчення опитування. Після опитування офіцер-дослідник обов`-язково має подякувати опитуваним, вибачитися за те, що потурбував.
Аналіз бесіди (інтерв`ю) ефективний, якщо результати фіксуються. Існує низка засобів реєстрації даних бесіди (інтерв`ю): дослівний запис- запис по пам`яті- механічний звукозапис. Дані, отримані за допомогою методу опитування, доповнюються іншими методами.
Біографічний метод
Біографічний метод. Цей метод у військовій психології має широке застосування і є системою засобів дослідження, діагностики, корекції та проектування життєвого шляху людини. Нині — це єдиний метод, який дає змогу вивчити особистість у процесі її розвитку. Цей метод емпіричного пізнання почали розробляти в першій чверті XX ст. (М.О. Рибні-ков, Ш. Бюлер). Спочатку обмежувалися ретроспективним описом минулих етапів життя людини, а надалі почали включати аналіз актуальних та можливих подій (майбутня автобіографія, керована фантазія, графіки життя тощо), дослідження кола спілкування (додаткові біографії лінії стосунків суб`єкта). Наприклад, Микола Рибніков розглядав автобіографію як психологічний документ особистості та її історії. Він розділяв спонтанні автобіофафії, коли ініціатива ретроспективного погляду на власне життя належить самій особистості, та провоковані, коли дослідник використовує прийом спонукання досліджуваного говорити про себе за визначеним планом. Такий прийом гарантує однорідність зібраного матеріалу, що дає можливість порівнювати, поєднувати, узагальнювати факти.
Сучасні біографічні техніки спрямовані на реконструкцію життєвих програм і сценаріїв розвитку особистості. Аналізові підлягають також просторові та часові характеристики службового, родинного, духовного життя військовослужбовця, взаємодії його з природним та соціальним середовищем.
Застосування біографічного методу передбачає отримання різноманітної об`єктивної інформації, для чого можна використовувати опитування, тестування, інтерв`ю. Додаткову інформацію можна отримати під час аналізу свідчень очевидців, бесіди та опитувань близьких людей, під час первинного аналізу спогадів сучасників. Також успішно можна використовувати модифікації методу вивчення результатів діяльності, коли аналізуються щоденники й листи, будуються криві продуктивності й діаграми життєвих вимірів активності особистості.
Тестування
Тестування. Тести широко застосовують у різних галузях психологічної науки, у тому числі й військовій психології. Тестування — це метод психологічної діагностики, провідним організаційним моментом якого є застосування стандартизованих запитань та завдань (тести), що мають певну шкалу значень. Метод використовується для стандартизованого вимірювання індивідуальних відмінностей особистості.
У збройних силах тестові методики почали використовувати на початку Першої світової війни. Так. у США на початку цісї війни було розроблено тестові методики для оцінки призовників у різні роди військ. Цей захід розглядався у США як таємна психологічна зброя. Було обстежено І млн. 700 тис. солдатів та 40 тис. офіцерів. За отриманими даними диференціювали військовослужбовців у військові частини для чорнових робіт, військові школи та комплектування військових частин за родами військ. Після Першої світової війни тести широко використовували для профвідбору та профорієнтації.
У СРСР у 20-ті pp. тести використовувались, але через брак спеціалістів часто неуспішно, що стало однією з причин дискредитації тестів. З 30-60-х pp. XX ст. тести почали використовувати під час добору льотчиків.
Нині у Збройних силах України тестування широко використовується для: військово-професійної підготовки й добору- діагностики розвитку особистості військовослужбовця- військової освіти- психологічного консультування тощо.
Цей метод дає змогу з певною вірогідністю визначити актуальний рівень розвитку у військовослужбовців необхідних навичок, знань, особистісних характеристик тощо.
Методика тестування умовно поділяється на три етапи:
— вибір тесту (зумовлений метою тестування і ступенем достовірності й надійності тесту)-
— проведення тесту (обумовлюється інструкцією до нього)-
— інтерпретація результатів тесту (визначається системою теоретичних припущень відносно предмета дослідження).
За функціональною ознакою тестів щодо предмета дослідження розрізняють тести інтелекту, тести креативності, тести досягнень, критері-ально орієнтовані, особистісні тощо.
Тести інтелекту — методи психологічної діагностики виявлення розумового потенціалу індивіда. У більшості з них досліджуваному на спеціальному бланку пропонують вказати запропоновані логічні відношення класифікації, аналогії, узагальнення між термінами, поняттями, явищами. Своє рішення він викладає або в письмовій формі, або роблячи відповідну помітку на запропонованому бланку відповідей. Іноді завдання складаються з малюнків, геометричних фігур тощо. Успішність дій досліджуваного визначається за кількістю правильно розв`язаних завдань, за нею ж виводиться коефіцієнт інтелекту. Найбільш поширені та відомі тести: структура інтелекту Амтгауера- шкала вимірювання інтелекту Векслера- шкільний тест розумового розвитку тощо.
Тести креативності — сукупність методик для вивчення й оцінки творчих здібностей особистості. Здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації було виділено серед інтелектуальних здібностей в окремий тип і названо креативністю. Фактори творчих досягнень особистості вивчають за двома напрямами: а) аналіз життєвого досвіду й індивідуальних особливостей творчої особистості: б) аналіз творчого мислення та його продуктів (фактори креативності: гнучкість і чіткість мислення, чутливість до проблем, оригінальність, кмітливість та ін.). Найбільш відомі тести креативності: тести, створені Дж. Ґілфордом разом зі співробітниками (1958), Є. Тарансом (1962), та методика дослідження інтелектуальної активності особистості — «Креативне поле», створена Д.Б. Богоявленською.
Тести досягнень — методика психологічної діагностики, що виявляє ступінь володіння особистістю конкретними знаннями, навичками, вміннями. Тести досягнень близькі за змістом до тестів спеціальних здібностей, але, на відміну від них, виявляють те, що було засвоєно досліджуваними під час виконання певної діяльності з конкретними завданнями та вимогами, а не узагальнені вміння, які формуються в процесі нагромадження життєвого досвіду.
Розрізняють три види тестів досягнень:
— тести дій (для виявлення вміння виконувати дії з використанням механізмів, матеріалів, інструментарію)-
— тести письмові (завдання подаються на спеціальних бланках і полягають у виборі правильної відповіді на запитання — вербальне або графічне)-
— усні тести (на заздалегідь підготовлену систему запитань даються усні відповіді, під час їх оцінювання враховується правильність формулювання відповідей). Тести досягнень широко використовуються в іноземній психологічній службі (наприклад, у школах), у вітчизняній же психологічній практиці вони широкого застосування не мають.
Тести особистісні — методики психодіагностики, за допомогою яких вимірюються різні якості особистості та її характеристики: настанови, цінності, відношення, емоційні, мотиваційні та міжособистісні властивості, типові форми поведінки.
Тести особистісні мають кілька сот різновидів, тому дуже важливим є правильне тлумачення та відповідальне використання результатів цих тестів. Вони, як правило, мають одну з трьох форм:
— шкали та опитувальні листи-
— ситуативні тести або тести діяння, в яких подаються перцептивні, когнітивні або оцінні завдання, оцінку себе, своїх особистісних характеристик тощо-
— проективні методи.
Поряд зі змістовими класифікаціями методів тестування існують також інші. За особливостями завдань, які використовуються в процедурах, тести можуть поділятися на вербальні та практичні- за формою процедури дослідження: групові й індивідуальні. Залежно від обмежень у часі — на тести швидкості та результативності.
Проективні методи
Проективні методи в психології — сукупність методик цілісного вивчення особистості, яка базується на психологічній інтерпретації результатів створеної експериментальної ситуації. Метод забезпечується сукупністю проективних методик, основною метою яких є вивчення особистості як одного цілого. Методики поділяють на:
— асоціативні (наприклад, тести Гольцма, Роршаха та завершення незакінчених речень)-
— інтерпретаційні (наприклад, ТАТ)-
— експресивні (наприклад, психодрама, тест малюнка людини, тест малюнка тварини, якої не існує, тощо).
Проективні методи мають значні можливості в дослідженні індивідуальних виявів особистості. Проте вони не відповідають вимогам психометричних інструментів, оскільки не виключають впливів на відповіді індивіда в проективному тесті багатьох ситуаційних факторів: інструкцій, особистості експериментатора, психічних (тимчасових) станів досліджуваного тощо. Крім цього, існує проблема надійності та ва-лідності проективних тестів. У зв`язку з цим використання проективних методів потребує широкої теоретичної підготовки офіцера-дослідника та наявності практичного досвіду з реалізації методик цього типу.
Розглянемо деякі з цих тестів. Тест Роршаха полягає в тому, що досліджуваному почергово демонструють 10 карток, на яких зображені чорнильні плями різних конфігурацій та кольору. Розглядаючи кожну картку, воїн має відповісти на запитання: «Що це може бути?» На підставі одержаних відповідей поряд з іншими показниками визначається багатством уяви, здібність до синтезу, критичність розуму, інтелектуальна активність.
Тематичний апперцепційний тест (ТАТ), створений американськими психологами, складається з 29 картин із певним зображенням, крім того, пропонується одна картина без зображення, на якій досліджуваний за власним бажанням може зобразити будь-що. Для правильного оцінювання одержаних даних необхідно мати певці„відомості про минуле і теперішнє досліджуваного.
Вивчення продуктів діяльності
Вивчення продуктів діяльності — один із найпоширеніших методів психологічного дослідження. Цей метод у військовій психології являє собою систему дослідницьких дій, спрямованих на збирання, систематизацію, аналіз та тлумачення продуктів діяльності особистості. Під продуктом діяльності воїна .мають на увазі реально-практичні та ідеальні за формою вияви його активності щодо військової служби. Цей метод потребує високого професіоналізму офіцера-дослідника: за об`єктивним результатом діяльності досліджуваного він має відновити не тільки хід цієї діяльності й динаміку мотивів, а й суб`єктивний компонент цієї діяльності. Вивчення продуктів діяльності поєднує кілька дослідницьких та аналітичних процедур, серед яких виділяють:
1) аналіз особистих документів — листів, фотографій, щоденників, автобіографій тощо, якісно-кількісний аналіз яких дає цінний матеріал для психодіагностики, дослідження життєвого шляху особистості-
2) аналіз офіційних матеріалів групової, колективної та масової комунікації— записи розмов, дискусій, нарад, різноманітні накази, оголошення, розпорядження, газети, радіо-і телепередачі тощо- застосовується для вивчення соціальних процесів, явищ та їх проекції на діяльність і поведінку військовослужбовця-
3) аналіз продуктів діяльності — система процедур, спрямованих на дослідження та тлумачення змістовних результатів діяльності воїна (військово-професійних, суспільних, поведінкових тощо).
Вивчення продуктів діяльності як метод психологічного дослідження широко використовується у військово-психологічній науці як у дослідницькій, так і вжитковій сфері. За певних умов цей метод може використовуватись у дослідженні як основний, проте найчастіше виступає як допоміжний.
Математичні методи
Математичні методи мають широке застосування у військовій психології. Вони належать до методів аналізу, інтерпретації і тлумачення даних теоретичного та практичного дослідження. їх використання зумовлено певними причинами: 1) математичні методи дають змогу зробити процес дослідження психічних явищ більш чітким, структуралі-зованим та раціональним- 2) вони необхідні для обробки великої кількості емпіричних даних (їх кількісних показників), для узагальнення та організації в «емпіричну картину» дослідження.
Залежно від функціонального призначення цих методів та потреб психологічної науки виділяють дві групи математичних методів:
— методи математичного моделювання-
— методи математичної статистики.
Методи математичного моделювання застосовуються: 1) як засіб організації теоретичного дослідження психічних явищ через побудову моделей досліджуваних явищ та виявлення таким чином закономірностей функціонування й розвитку змодельованої системи (моделювання — це відтворення характеристик певного об`єкта на іншому об`єкті, спеціально створеному для вивчення. Цей об`єкт є моделлю. Потреба у моделі в психологічних дослідженнях постає тоді, коли дослідження об`єкта в цей момент неможливе, виникають певні труднощі)- 2) як засіб побудови алгоритмів дій воїнів за різноманітних службових ситуацій бойової та повсякденної діяльності, побудова на їх основі пояснювальних, розвивальних, навчальних та інших комп`ютерних моделей.
Статистичні методи — це методи прикладної математичної статистики, що застосовуються здебільшого для оброблення експериментальних даних. Основна мета застосування статистичних методів — обгрунтованість висновків у психологічних дослідженнях завдяки використанню ймовірності логіки та ймовірності моделей.
Виділяють такі напрями використання статистичних методів:
— описова статистика, яка передбачає групування, табелю-вання, графічний вираз та кількісну оцінку даних-
— теорія статистичного висновку, яка використовується в психологічних дослідженнях для передбачення результатів за даними обстеження вибірок-
— теорія планування експериментів, яка застосовується для виявлення та перевірки причинних зв`язків між змінними. Найбільш поширеними методами є: кореляційний, регресивний та факторний аналізи.
Кореляційний аналіз — це комплекс процедур статистичного дослідження взаємозалежності змінних, що перебувають у кореляційних відношеннях, тобто він характеризує ступінь взаємозв`язку досліджуваних явищ. При цьому переважає їхня нелінійна залежність, тобто значенню будь-якої окремо взятої змінної може відповідати певна кількість значень змінної іншого ряду, що відхиляються від середнього в той чи інший бік. У прикладних військово-психологічних дослідженнях кореляційний аналіз виступає одним з основних методів статистичної обробки кількісного емпіричного матеріалу. Для кількісного виразу рангових змінних використовуються коефіцієнти рангової кореляції. Вони обчислюються за допомогою різних формул (наприклад, за формулою Спір-мена).
Регресивний аналіз — це метод математичної статистики, який дає змогу вивчати залежність середнього значення будь-якої величини від варіації іншої величини або кількох величин. Поняття регресивного аналізу ввів Ф. Гальтон, який довів факт визначеного співвідношення між зростом батьків та їхніх дітей. Він помітив, що в батьків найнижчого зросту діти дещо вищі, а в батьків найвищого зросту — нижчі. Такого роду закономірність він назвав регресією. Регресивний аналіз використовується переважно в емпіричних психологічних дослідженнях, пов`язаних з оцінкою будь-якого впливу (наприклад, впливу мотивів військовослужбовця на його поведінку тощо), при конструюванні психологічних тестів.
Факторний аналіз — метод багатовимірної математичної статистики, який використовується у процесі дослідження статистично пов`язаних ознак з метою виявлення деяких прихованих від безпосереднього спостереження факторів. За допомогою цього аналізу не просто встановлюється зв`язок між змінними, що перебувають у стані перетворень, а визначається міра цього зв`язку та виявляються основні фактори, що лежать в основі таких перетворень.
Таким чином, математичні методи в цілому можуть бути досить ефективними й корисними в організації психологічних досліджень, проте необхідно пам`ятати, що математичний метод, як і будь-який інший, має свою сферу застосування та певні дослідницькі можливості. Застосування його зумовлено предметом дослідження та завданнями дослідницьких дій офіцера-дослідника.
Отже, знання методики військово-психологічного дослідження й додержання її принципів організації завжди допоможе запобігти неефективним діям, процедурним дослідженням і сприятиме досягненню мети дослідження та отриманню об`єктивної інформації.
Поделиться в соцсетях:
Похожие
