Психологічна структура особистості

Видео: Психологія особистості від 18.11

Український психолог Валентин Рибалка на основі аналізу вищена-ведених підходів до струкгурування`психологічної структури особистості стверджує, що в основі цієї структури лежать три базові виміри:

I — соціально-психолого-індивідуольний — вертикальний-

II — діяльнісний — горизонтальний-

III — генетичний — віковий, за допомогою якого характеризується рівень розвитку властивостей особистості, її задатків і здібностей на певному етапі становлення індивіда як особистості (рис. 2-2).

Ці виміри становлять систему основ цілісної психологічної структури особистості. Вони пов`язані між собою за ортогональним (гр.: прямокутний, той, що має прямий кут) принципом, за яким співвідносяться три виміри простору. Взаємозв`язок між цими трьома вимірами зображений на рис. 2-2.

В.В. Рибалка пропонує здійснити аналіз і синтез системної психологічної структури особистості на конкретному рівні узагальнення. Найвищий рівень узагальнення поняття «психологічна структура», з якого починається його конкретизація — це системна характеристика особистості як складної соціально-психолого-індивідуальної за своєю природою системи з певними властивостями, що постійно розвивається і реалізується у формі діяльності та спілкування.

На другому рівні здійснюється аналіз і синтез трьох вимірів — соцільно-психолого-індивідуального, діяльнісного, генетичного — як базових параметрів психологічної структури особистості.

На третьому рівні здійснюється диференційований та інтегративний аналіз і синтез складових кожного з трьох вимірів. Наприклад, соціаль-но-психолого-індивідуального виміру: спілкування, спрямованості, характеру, самосвідомості, досвіду, інтелектуальних процесів і психофізіологічних якостей.

Четвертий рівень конкретизації аналізу і синтезу психологічної структури особистості утворюють психічні властивості, функції і процеси.

На п`ятому рівні конкретизації аналізу та синтезу психологічної структури стає можливою класифікація конкретних властивостей і власне здібностей особистості до певних видів діяльності (наприклад, до військово-професійної, науково-дослідної, педагогічної, управлінської, технічної тощо) або виконуваних людиною ролей (наприклад, командира, підлеглого, чоловіка, жінки тощо).

Перші чотири рівні конкретизації психологічної структури особистості можна розглядати як такі, що характеризують її макроструктуру, а інші рівні (починаючи з п`ятого) — як такі, що належать до мікроструктури. Перехід від макроструктури до мікроструктури пов`язаний з вимогами, які висуваються до особистості конкретними видами діяльності та поведінки, ролями, соціальним статусом, рангом, які обирає, застосовує і реалізує людина в конкретних умовах життя.

Цей підхід має наукову перспективу, але вимагає ретельного дослідження взаємодії між підструктурами, компонентами та рівнями розвитку психологічної структури особистості із застосуванням найсучасніших досягнень різних галузей наукової думки. Розв`язанню цієї актуальної проблеми сприяють методологічні роботи Б.Г. Ананьева, О.Г. Асмолова, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьева, Ф. Лерша, К.К. Платонова, С.Л. Рубінштейна та інші щодо сутності особистості, основних методологічних принципів і методик її дослідження.

Автор дотримується думки, що структура особистості є цілісним утворенням, сукупністю соціальнозначущих психічних властивостей, відношень та дій індивіда, яких набуто у процесі онтогенезу і які визначають його поведінку як соціального суб`єкта дії та спілкування. Тому при визначенні психологічної структури особистості слід постійно мати на увазі, що особистість — це саморегулювальна динамічна розвиваль-но-функціональна система.

Також зрозуміло й інше: безглуздо розглядати психологічну структуру особистості лише на основі деяких психічних властивостей або як механічне об`єднання різних психічних явищ та рис у деяких структурах. Адже будь-яку якість, властивість особистості військовослужбовця слід розглядати тільки в контексті особистості. При цьому виявлення кожної окремої риси буде змінюватися залежно від мети, ідеалів, життєвих настанов, загальних і професійних інтересів, потреб, мотивів, мотивацій, стану, віку особистості.

Таким чином, індивідуальність особистості військовослужбовця характеризується змістом її структури. Вивчати своїх підлеглих — означає знайти ключ до їх розуміння. Офіцерові необхідно мати на увазі, що особистість являє собою єдине ціле всіх її різноманітних рис. При цьому кожна риса особистості невід`ємно пов`язана з іншими і тому набуває різного, інколи протилежного, значення, залежно від усього загалу рис цієї особистості.

Звідси випливає, що коли йдеться про якість рис особистості, то не можна говорити, добра чи погана вона сама по собі. Щоб правильно оцінити ту чи іншу рису особистості, слід розглядати її лише у взаємозв`язку з іншими рисами цієї особистості. Наприклад, така риса особистості, як наполегливість — уміння досягати мети, долати перешкоди — може бути позитивною, лише коли вона поєднується з такими рисами, як моральна чистота, відчуття соціальної справедливості. У цьому випадку можна чекати, що наполегливість військовослужбовців слугуватиме досягненню благородної мети. Якщо ж наполегливість поєднується з такими рисами, як егоїзм, неохайність, то ця наполегливість військовослужбовця стає негативною рисою, бо її буде спрямовано лише на власний добробут за рахунок інших і вона буде на заваді всьому військовому колективу.

Офіцерові під час діагностики`розвитку особистості також слід мати на увазі, що ступінь виокремлювання певних компонентів може змінюватися залежно від обставин життя, характеру діяльності та усвідомлення військовослужбовцем своїх соціальних ролей. Не можна не врахувати і того факту, що у процесі онтогенезу можливі випадки непропорційного розвитку окремих підструктур та їх компонентів. Наприклад, затримка в розвитку окремих підструктур або їх компонентів, тим паче, що їх розвиток не тільки підстава, а й результат формування особистості як структурно-цілісного утворення.

Під час складання психологічної характеристики військовослужбовця необхідно вивчити також закономірності, які пов`язують між собою окремі підструктури та їх компоненти. Тільки в такому випадку можливе обгрунтування, прогнозування методики виховання і самовиховання військовослужбовця. Під час вивчення розвитку властивостей цілісної структури особистості потрібно звернути особливу увагу на фактори, які найбільше вплинули і продовжують впливати на формування особистості певного військовослужбовця.

Таким чином, вивчити своїх підлеглих — означає виявити особливості підструктур, компонентів та рівнів розвитку основних складових психологічної структури особистості, визначити закономірності їхнього вияву у поведінці та військовій діяльності й на цій основі прогнозувати процес виховання військовослужбовців.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!