lovmedgu.ru

Основні напрями виховної роботи в збройних силах україни

Видео: Національний військово-історичний музей України і 3000 підписників

Основними напрямками виховної роботи згідно Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України є:

МПЗ бойової і мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань-

МПЗ військової дисципліни та профілактика правопорушень-

інформаційно-пропагандистське забезпечення-

культурно-виховна і просвітницька робота-

військово-соціальна робота.

МПЗ бойової і мобілізаційних готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань включає комплекс організаційних, виховних і соціально-психологічних заходів, спрямованих на підтримання постійної бойової готовності органів управління, об’єднань, з’єднань, частин та підрозділів, установ і закладів, реалізацію духовного і професійного потенціалу особливого складу під час виконання навчально-бойових завдань.

“Бойова готовність – це стан військ (сил), який дозволяє їх в встановлені строки почати бойові дії, у ході яких успішно виконувати бойові завдання” [1, с. 189]. Існують кілька ступенів (півнів) бойової готовності. Ступень бойової готовності у мирний час забезпечує своєчасний перевід військ (сил) з мирного на воєнний стан, розгортання і вступ у війну. Нарощування бойової готовності військових підрозділів, частин, з’єднань здійснюється їх переводом як послідовно від нижчого до вищого ступені бойової готовності, так і безпосередньо у вищий ступень бойової готовності, мінуючи проміжний, шляхом проведення комплексу організаційних, мобілізаційних, технічних і інших заходів у встановлені планами терміни. Чим вищий ступінь бойової готовності військ (сил), тим менше часу необхідно їм для підготовки до виконання бойових задач. Найвищий ступінь бойової готовності визначається спроможністю військ (сил) до негайного виконання бойових завдань.

“Мобілізаційна готовність – це спроможність держави, її органів влади і місцевого самоуправління, підприємств і Збройних сил до проведення мобілізації- стан військ (сил), які дозволяє їм у встановлені терміни здійснити перехід на організаційно-штатну структуру воєнного часу ” [2, с. 83].

Рівень мобілізаційної готовності військ (сил) залежить від стану мобілізаційних можливостей держави, ступені укомплектованості підрозділів, частин і з’єднань особовим складом, оснащеності зброєю і воєнною технікою за штатом мирного часу, їх бойової злагодженості, рівня підготовки органів управління до виконання задач щодо мобілізаційного розгортання і приведенню військ (сил) в бойову готовність.

Обсяг заходів, порядок переходу і часові нормативи визначаються мобілізаційними планами, які розробляються в мирний час.

“Бойове чергування – це особливий вид чергування (діяльності) спеціально виділених сил і засобів, які знаходяться у більш високих у порівнянні з іншими силами і засобами ступенях бойової готовності до рішення запланованих або неочікуваного виниклих задач і введення бойових дій. Воно організується з метою своєчасного виявлення нападу противника, негайної поразки найбільш важливих об’єктів, припинення порушення сухопутного, повітряного і морських кордонів” [1, с. 195].

Бойова служба – це комплекс заходів, що проводяться військами (силами) у мирний час для попередження неочікуваного нападу противника, зриву та ослаблення його ударів, а також забезпечення інтересів держави в найбільш важливих аспектах її функціонування.

“Оперативна підготовка – основний вид підготовки генералів, адміралів, офіцерів і органів управління стратегічного, оперативно-стратегічного, оперативного і оперативно-тактичного ланок. Головною ціллю оперативної підготовки є: набуття тими, хто навчається, глибоких оперативно-стратегічних і оперативно-тактичних знань у сполученні з опрацюванням умінь реалізовувати їх у практичній діяльності в різній обстановці- підтримання органів управління у постійній бойової готовності до командування військами (силами) у процесі рішення ними оперативних задач” [2, с. 219].

Вона включає вивчення: теоретичних основ воєнної стратегії і оперативного мистецтва- будівництва своїх Збройних сил, воєнної географії, ТВД і особливостей обладнання- збройних сил інших держав, можливого характеру і способів їх бойових- вдосконалення практичних навичок посадових осіб в управлінні військами під час приведення їх в різні ступені бойової готовності, розгортанні, підготовці і введенні операцій (бойових дій).

Організаційні заходи, форми, методи оперативної підготовки:

командирська підготовка генералів, адміралів, офіцерів-

групові командирські заняття і збори, участь у науковій роботі-

підготовка генералів, адміралів, офіцерів в академіях та ін.-

підготовка органів управління шляхом проведення командно-штабних навчань, у тому числі й комп’ютерних, тренувань, оперативно-тактичних навчань тощо.

Бойова підготовка – це цілеспрямований і організований процес військового навчання і виховання особового складу, бойового злагодження підрозділів, частин, з’єднань та їх органів управління для виконання бойових завдань і забезпечення бойових дій у відповідності з їх призначенням.

Основна її мета – забезпечення постійної бойової готовності військ (сил) і органів управління, підвищення їх боєздатності. Вона проводиться як мирний, так і воєнний час. У мирний час бойова підготовка складає основний зміст повсякденної діяльності військ (сил).

Основні напрямки МПЗ бойової та мобілізаційної готовності військ (сил), бойового чергування, бойової служби, оперативної та бойової підготовки, специфічної діяльності військових формувань:

виховання у військовослужбовців глибокого почуття любові до України, її народу, бойових якостей, духовної та психічної готовності зі зброєю в руках захищати Українську державу-

здійснення військово-професійної орієнтації та військово-патріотичного виховання військовослужбовців і призовників-

роз’яснення особовому складу внутрішньої та зовнішньої політики держави й необхідності підтримання органів управління, з’єднань і частин у постійній готовності до виконання завдань за призначенням, виховання високої пильності та дотримання військової таємниці-

вивчення, аналіз і прогнозування суспільно-політичної обстановки в регіонах, морально-психологічного і релігійного стану у військах, їх можливого впливу на виконання військовими формуваннями поставлених завдань-

визначення оптимальних напрямів професійної та службової діяльності кожного військовослужбовця строкової служби і за контрактом, забезпечення психологічної адаптації молодого поповнення відповідно до військового фаху, індивідуальних нервово-психічних особливостей, проведення з ними необхідної профілактичної та корекційної роботи-

підвищення особистої відповідальності генералів, адміралів, офіцерів органів управління, військ (сил) і військових комісаріатів за якість відпрацювання відповідних бойових документів, вивчення морально-психічних особливостей і підготовку необхідних ресурсів для виконання завдань особливого періоду, організацію мобілізаційної підготовки офіцерського складу-

організаційне і методичне забезпечення психологічної підготовки військовослужбовців для успішної військово-професійної діяльності у повсякденному житті та в екстремальних умовах-

навчання командного складу, офіцерів виховних структур методиці та методам МПЗ занять з бойової підготовки військ (сил), а саме – під час проведення стрільб (пусків), водіння бойових машин, тактичних (тактико-спеціальних) навчань, польових виходів, морських походів, польотів, технічної та спеціальної підготовки-

роз’яснення особовому складу навчально-бойових нормативів і заходів безпеки при організації бойової підготовки та службово-бойової діяльності-


надання допомоги командирам і штабам в організації змагань на визначення найкращого фахівця, передову частину, підрозділ-

створення та підтримання на належному рівні необхідної матеріально-технічної бази МПЗ, розробка і зберігання сучасних технічних засобів виховання й поліграфії та методик їх використання-

забезпечення зразковості офіцерів, усього особового складу під час виконання навчально-бойових завдань, бойового чергування, бойової та вартової служби, службово-бойової діяльності-

виховання у особового складу бережливого ставлення до навчально-матеріальної бази, бойової техніки, озброєння, їх майстерного застосування-

науковий аналіз та впровадження в практику передового досвіду МПЗ дій підрозділів і частин збройних сил інших держав у локальних війнах і воєнних конфліктах, а також миротворчих дій підрозділів Збройних сил України та Колективних сил по підтримці миру СНД-

організація взаємодії органів військового управління з органами державної влади, місцевого самоврядування, громадськими організаціями, рухами та партіями державницького спрямування з питань МПЗ життєдіяльності військ, військово-патріотичного виховання допризовної та армійської молоді-

вивчення і розповсюдження передового досвіду роботи командирів, штабів, органів виховної роботи з питань підтримання військових частин і підрозділів у постійній бойовій готовності, якісного вирішення завдань оперативної та бойової підготовки.

МПЗ військової дисципліни та профілактика правопорушень – це система організаційних, соціально-правових і виховних заходів щодо формування й розвитку у військовослужбовців особистої відповідальності за свідоме виконання вимог Конституції та законів України, військових статутів, Військової присяги, функціональних і службових обов’язків, наказів командирів і начальників, досягнення такого рівня МПС-у особового складу військ (сил), який забезпечуватиме своєчасне, повне і якісне вирішення поставлених завдань.

Військова дисципліна є бездоганним і неухильним додержанням всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених законодавством України та військовими статутами. Вона ґрунтується на усвідомленні кожним військовослужбовцем свого військового обов’язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, їх вірності Військовій присязі.

Основні напрямки МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень:

роз’яснення особовому складу сутності, значення військової дисципліни, вимог Конституції України, законів, загальновійськових статутів, наказів командирів (начальників) щодо її зміцнення, підтримання у військових частинах і підрозділах здорового морально-психологічного клімату-

виховання у військовослужбовців високих морально-бойових якостей на історичних традиціях українського народу, свідомого ставлення до виконання військового обов’язку та слухняності перед командирами (начальниками)-

формування в особового складу усвідомлення необхідності та постійної потреби підтримання у військових частинах і підрозділах статутного порядку, гордості за належність до Збройних сил України, вірності бойовим традиціям і Бойовому прапору військової частини, ефективне використання з цією метою військових ритуалів-

забезпечення зразковості офіцерів, прапорщиків (мічманів), молодших командирів у виконанні своїх службових обов’язків, бездоганної поведінки та справедливого ставлення до підлеглих-

вивчення та корегування соціально-психологічного клімату у військових підрозділах, їх згуртування, утвердження пріоритетності високоморальних, загальнолюдських гуманних норм у взаєминах військовослужбовців, формування високої культури поведінки та воїнського етикету-

вивчення і прогнозування соціально-психологічних процесів у військових і трудових колективах, профілактика негативних проявів у поведінці особового складу, зняття психічних і психофізіологічних навантажень-

оцінка соціально-побутових умов служби, їх впливу на стан військової дисципліни, проведення відповідних заходів щодо її покрашення-

забезпечення соціально-психологічної та психофізіологічної адаптації молодого поповнення до військового середовища та соціально-психологічного супроводу військово-професійної діяльності особового складу-

організація та проведення правової підготовки військовослужбовців усіх категорій, співпраця з військовими юристами, правоохоронними органами з проблеми профілактики правопорушень-

розробка методик та участь у проведенні військово-професійного добору та комплектуванню військових частин і підрозділів-

роз’яснення військовослужбовцям особливостей виконання навчально-бойових завдань, інших військових обов’язків та заходів безпеки з метою збереження їх життя та здоров’я і запобігання випадкам травмування-

вивчення й аналіз МПС-у особового складу та військової дисципліни у військових частинах і підрозділах, надання методичної допомоги посадовим особам з проблем удосконалення системи, стилю, форм і методів роботи з підлеглими-

систематичне проведення заходів з особовим складом, спрямованих на успішне виконання завдань гарнізонної, вартової та внутрішньої служб-

навчання офіцерів, прапорщиків і сержантів системному підходу до зміцнення військової дисципліни, формам і методам роботи з підлеглими, впровадження передового досвіду роботи командирів, штабів, органів виховної роботи всіх рівнів щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку у військах.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення полягає у здійсненні державними органами, військовим управлінням, командувачами, командирами (начальниками), штабами, органами виховної роботи, ЗМІ заходів щодо впровадження гуманітарної політики держави у Збройних силах України через систему інформації, військово-патріотичного виховання особового складу з метою формування у військовослужбовців громадянської свідомості та відповідальності.

Основні напрямки інформаційно-пропагандистського забезпечення:

доведення та роз’яснення особовому складу державної політики, вимог Конституції України, військового законодавства, наказів керівників військових формувань і мобілізації його на виконання поставлених завдань-

формування переконань військовослужбовців на основі ідеології державного будівництва, виховання їх на національно-історичних традиціях українського народу, вивчення історії України та її Збройних сил, забезпечення всебічного розвитку та функціонування української мови у військах (силах), оволодіння військовослужбовцями українською військовою термінологією-

організація гуманітарної підготовки та інформування всіх категорій військовослужбовців, службовців і робітників та членів їхніх сімей-

системне військово-політичне інформування особового складу-

проведення інформаційно-пропагандистських акцій і роз’яснювальної роботи на підтримку державної воєнної політики, формування суспільної думки в інтересах оборони держави, підняття авторитету та престижу військової служби-

організація та здійснення заходів протидії інформаційно-психологічному впливу негативної інформації на особовий склад військових формувань, вивчення, аналіз і прогнозування соціально-психологічного та релігійного стану у військах (силах), суспільно-політичної обстановки в районах їх дислокації-

налагодження та підтримка взаємодії з центральними та місцевими засобами масової інформації-

ефективне використання у виховній роботі технічних засобів виховання і поліграфії, забезпечення військ (сил) культурно-просвітницьким майном, задоволення потреб особового складу в кіно-радіообслуговуванні, забезпечення друкованими засобами масової інформації та методичними матеріалами з питань МПЗ.

Гуманітарна підготовка є одним із основних предметів навчання військовослужбовців. Це важлива форма виховання і формування у особового складу високих моральних якостей, глибокого розуміння свого військового обов’язку, вивчення історії України і військових традицій збройного захисту держави. Вона організовується і проводиться згідно з типовими тематичними планами.

Культурно-виховна і просвітницька робота забезпечує формування у військовослужбовців високої духовної культури і моральних якостей, почуття патріотизму, вірності традиціям українського народу і задоволення їх естетичних і культурних потреб шляхом проведення культурно-просвітницьких заходів та організації дозвілля особового складу. Вона сприяє залученню воїнів до культурних і духовних цінностей, самодіяльній художній творчості, формуванню у них високих моральних якостей, позитивно впливає на МПС особового складу, на стан військової дисципліни, бойової готовності військових підрозділів і частин. Культурно-виховна і просвітницька робота виконує інформаційно-просвітницьку, культурно-творчу і дозвільну функції.

Основні напрямки культурно-виховної та просвітницької роботи, організації дозвілля:

упровадження комплексу культурно-просвітницьких заходів у систему військового виховання, а саме керівництва діяльністю військових закладів культури-

виховання військовослужбовців і молоді на національно-історичних і патріотичних традиціях українського народу, формування у них позитивного ставлення до військової служби-

організація дозвілля особового складу, створення та розвиток самодіяльної художньої творчості у військових частинах і підрозділах, сприяння подальшому розвитку української культури, культур національних і етнічних груп України-

поширення передового досвіду культурно-виховної та просвітницької роботи-

організація та розвиток шефських відносин видів Збройних сил, об’єднань, частин з регіонами України, колективами громадських і професійних об’єднань, навчальних закладів, творчими просвітницькими та ветеранськими організаціями.

Військово-соціальна робота передбачає здійснення соціально-правових, інформаційних і організаційних заходів щодо сприяння військовослужбовцям і працівникам Збройних сил України, членам їх сімей у реалізації встановлених законами України, іншими законодавчими актами прав і пільг, одержанні ними соціальної допомоги та відповідних компенсацій, створенні у військових і трудових колективах соціальних умов і гарантій, які б забезпечили їх нормальну життєдіяльність, сумлінне ставлення до виконання функціональних та службових обов’язків.

Основні напрямки військово-соціальної роботи:

участь у розробці проектів цільових комплексних програм соціального розвитку Збройних сил України-

забезпечення в межах компетентності правового й соціального захисту військовослужбовців, працівників Збройних сил України, членів їх сімей, ветеранів силових міністерств і відомств, дотримання соціальної справедливості у вирішенні соціально-побутових проблем, співпраця з цих проблем з відповідними державними та громадськими організаціями-

розгляд відповідних пропозицій, скарг і заяв військовослужбовців, працівників Збройних сил України, членів їх сімей, здійснення прийому з особистих питань і вживання заходів щодо усунення причин, які викликають скарги, участь в їх усуненні в межах компетенції-

соціально-професійна адаптація військовослужбовців до умов військової служби на етапі підготовки до неї, під час служби та після звільнення в запас-

співпраця у визначених межах із закордонними державними органами і громадськими організаціями щодо вирішення проблем військово-соціальної роботи та вивчення міжнародного досвіду.

Основними принципами виховної роботи згідно Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України є:

державна і патріотична спрямованість виховного процесу-

взаємозалежність змісту, форм і методів виховної роботи-

повага до особистості, конституційних прав і свобод військовослужбовця, орієнтація на ідеали демократії та гуманізму, загальнолюдські моральні цінності-

безперервність і спадкоємність у виховній роботі, органічне поєднання у виховному процесі національних, історичних та культурних традицій з почуттям нового-

конкретність та узгодженість змісту, форм і методів виховної роботи-

об’єктивно-науковий підхід до планування, здійснення та оцінки результатів виховної роботи.

Завдання виховної роботи визначаються Положенням про органи виховної роботи в Збройних силах України, яке затверджується Міністром оборони України на основі Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України.

Результативність виховної роботи досягається поєднанням зусиль командирів (начальників), штабів, органів виховної роботи. При цьому:

а) загальне керівництво виховною роботою здійснюють командири (начальники)-

б) планування та організацію навчального процесу і виховної роботи забезпечують штаби разом з органами виховної роботи-

в) безпосередніми організаторами виховної роботи і відповідальними за планування, методичне забезпечення, якість та ефективність її проведення, дієвість заходів щодо зміцнення військової дисципліни є органи виховної роботи. Вони забезпечують взаємодію з органами виконавчої влади, громадськими, творчими, просвітницькими організаціями, релігійними конфесіями та засобами масової інформації.

Науково-методичне забезпечення виховної роботи, координація зусиль зацікавлених міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, громадських організацій, засобів масової інформації у сфері військового виховання покладаються на Головне управління виховної роботи Міністерства оборони України.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!
Поделиться в соцсетях:
Похожие
» » Основні напрями виховної роботи в збройних силах україни