Сучасні уявлення про біополе людини

Видео: The history of chocolate - Deanna Pucciarelli

Нині відомо, що біополе людини являє собою енергетичний шар, який віддалено нагадує великобульбашкову піну завтовшки до ЗО см навколо тіла людини. Вузли перетину горизонтальних і вертикальних ліній утворюють енергетичні центри - чакри, про які йдеться у східній медицині. Якщо людина хвора, гравітаційне поле її спотворюється, а за характером цих спотворень можна діагностувати певні захворювання, що й роблять деякі досвідчені цілителі.

Спотворення гравітаційного поля людини (біополя) відбувається й тоді, коли людина довго перебуває у місцях із дуже інтенсивним гравітаційним випромінюванням Землі (у так званих патогенних зонах). Усе починається з тимчасових швидкоплинних руйнувань біополя, а за довготривалих впливів закінчується серйозними органічними ураженнями, аж до інсультів, інфарктів та онкологічних хвороб.

Зі шкільного курсу фізики відомо, що від складання падаючих і відбитих хвиль у середовищі їхнього поширення виникають так звані стоячі хвилі. Саме вони являють собою усім відомі енергетичні сітки Ха-ртмана, Куррі тощо. Над поверхнею Землі виникає складна сітчаста система стоячих хвиль.

Крім глобального гравітаційного поля, існують регіональні (місцеві) поля, утворювані або однаковою орієнтацією атомів у земних породах, що визначається геологічними процесами (зрушеннями земної кори через припливи внаслідок притягання Місяцем, утворенням шарів осадових порід і гір, переміщенням тектонічних плит), або через спотворення структури глобального гравітаційного поля. Регіональні гравітаційні поля також утворюють стоячі хвилі, але дещо іншої форми.

Доведено, що глобальні й регіональні гравітаційні поля впливають на рослинний та тваринний світ нашої планети. Але людина не є нейтральним об`єктом впливу гравітаційних полів. Вона сама є гравітаційною машиною.

Для того, щоб виправити спотворене біополе людини, вчені вже більш ніж півстоліття застосовують спеціальні камери-кабіни для екранування (захисту) тіла людини від шкідливих земних та космічних випромінювань і одночасно для запобігання випромінюванню гравітаційного поля людини у навколишній простір. Піонером у цій справі був В. Райх, американський учений австрійського походження, який ще в роки Другої світової війни застосовував подібні кабіни для лікування онкологічних хвороб.

Українські дослідники О. По лубе лов та В. Траченко винайшли декілька аналогічних екранних камер-кабін для корекції біополя людини. Застосовуючи одну із них з дослідницькою метою, вони зареєстрували відокремлення від шару біополя голови енергетичного згустку, який не розсіявся, а тривалий час зберігався у формі овала зі складною внутрішньою структурою. Якщо людина перебувала у кабіні тривалий час, то під її куполом збиралася ціла хмарка подібних енергетичних згустків (у фізиці такі енергетичні утворення називають солітонами - від англійського словосполучення "відокремлена хвиля"). Якщо в таку відокремлену кабіну по черзі сідало декілька чоловік, то хмарка містила вже сумарний згусток -солітон від багатьох людей.

Учені, які вивчають проблеми подібних полів, вважають, що енергетичні згустки, випромінювані біополями людей, несуть на собі у своїй складній структурі і смисловий зміст, тобто є носіями думок людини. А якщо це так, то енергетичні згустки схожих думок об`єднуються в енерго-інформаційні хмарки.

Енерго-інформаційні утворення одного смислового змісту дослідники цих процесів називають егрегорами. Найбільш поширеними і великомасштабними вважаються егрегори релігійних об`єднань людей - християнства, мусульманства, буддизму тощо. Одним із різновидів егрегорів у сучасному житті є спільність людей, схильних голосувати за одного й того ж кандидата в депутати, так званий електорат. Спостереження декількох століть показали, що егрегори існують, доки підживлюються випромінюваннями тієї чи іншої людської спільноти. Так, майже зникли егрегори слов`янського язичництва, богів Стародавньої Греції тощо.

О. Полубєлов та В. Траченко зуміли зареєструвати вплив гравітаційного випромінювання на розплав металу з метою зміни його структури. Цей експеримент проводився за допомогою установки для рентгено-структурного аналізу ДРОН-30 на одній з кафедр НТУУ "Київський політехнічний інститут". Про цей експеримент автори розповіли у своїй книжці "Від біолокації до біополя" (Київ, 1995 p.).

Отже, на порядку денному стоїть питання про розроблення методики, яка дозволяла б реєструвати гравітаційні випромінювання, зокрема біополя людини та її енергетичних центрів. Причому згадані методи, як правило, придатні для точкових вимірювань, тоді як для змалювання справжньої картини будь-якого поля потрібні багатоточкові площинні вимірювання.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!