Геморагічна септицемія (краснуха) коропів

Геморагічна септицемія коропів (Septicaemia haemorrhagica cyprinorum, краснуха коропів, аеромоноз коропів) — інфекційна хвороба ставкових риб, що проявляється геморагічним запаленням шкіри й внутрішніх органів, водянкою, утворенням на тілі специфічних виразок.

Історична довідка. Хворобу вперше описали М. Плен у Німеччині (1904), Ф. Штафф у Польщі (1910). Бактерію Achromobacter punctatum (Aeromonas punctata), як збудника «інфекційної водянки» коропів, першим виявив та описав В. Шеперклаус (1930). Хвороба поширена в усіх країнах Європи, Південної Америки та Азії, де вирощують коропів. В Україні це захворювання є одним з найпоширеніших і завдає значної економічної шкоди, що пов’язана з високою загибеллю (70 – 95 %) коропів.

Збудник хвороби до кінця не з’ясований. В. Шеперклаус (1930) детально розробив бактеріальну гіпотезу краснухи коропів, якої дотримуються більшість спеціалістів, хоча ще нікому не вдалося добути необхідні експериментальні докази. Вірусна концепція хвороби, висловлена ще в 50 – 70-х роках минулого століття (Г. Д. Гончаров, Регнер-Ауст, М. А. Пєшков, Ф. Браун) на підставі виявлення в клітинах захворілої риби вірусних еозинофільних включень, а потім і виділення вірусу (Н.Фіян, 1971- Г. А. Надточій- Н. І. Рудиков, 1975), також не здобула загального визнання. Останнім часом висловлюються припущення, що назва «краснуха коропів» об’єднує дві чи, може, навіть три самостійні хвороби (К. А. Лобунцов, Н. І. Рудиков), а також про імовірність секундарної ролі бактерії Aeromonas punctata та флуоресцентів на фоні вірусного захворювання (Є. Ф. Осадча із співробітниками, О. К. Щербина).

Бактерія Aeromonas punctata (A. hуdrophila) — факультативний аероб, часто трапляється в кишках і тканинах здорових риб. Постійно заселяє мул природних водойм і землю, де розмножується за сезонного весняно-літнього підвищення температури. Тривалий час зберігається в зовнішньому середовищі, чутлива до дії прямого сонячного проміння, ультрафіолетового опромінення. Являє собою маленьку, (1,21,8) ? (0,50,6) мкм, грамнегативну рухливу паличку з полярним джгутиком. Спор і капсул не утворює. Культивується на звичайних живильних середовищах за температури 20 – 30 °С.

Епізоотологія хвороби. На геморагічну септицемію хворіють коропи різного віку, частіше у віці 2 – 3 років, а також сазани, линки, карасі, плотва, лящ, білий амур. Джерелом збудника інфекції є хворі риби та риби-мікробоносії. В благополучні водойми збудник хво- роби може бути занесений з інфікованою рибою, рибальським інвентарем, знаряддями лову, а також під час міграції риби. Факторами передавання збудника є неблагополучні водойми, в яких збудник не тільки міститься, а за оптимальної температури й розмножується. Зараження відбувається під час прямого контакту здорових риб з хворими, через травний канал, пошкоджену шкіру та зябра. Захворювання виникає у весняно-літній період року і припиняється взимку, коли знижується температура води. Зараженню та поширенню хвороби сприяє підвищена густота посадки коропів у водоймах, неповноцінні корми, нестача у воді кисню, забруднення ставів органічними речовинами тваринного походження, зміна рН середовища. Захворювання проходить у вигляді епізоотій, загибель риби становить 25 – 90 %.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 3 – 30 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний. За г о с т р о г о перебігу спостерігається геморагічне запалення шкірного покриву та внутрішніх органів. На нижній і бічних стінках черева виявляються запальні набряки й червоні плями різного розміру та форми, іноді пухирці. Грудні, черевні й анальні плавці запалені, криваво-червоного кольору, згодом некротизуються. Розвивається черевна водянка, витрішкуватість, настовбурчення луски. Хвора риба стає в’ялою, плаває боком, через кілька днів гине. Тривалість гострого перебігу хвороби — 7 – 15 діб. Пі дго стрий перебіг спостерігається навесні та влітку. Характерною особливістю підгострого перебігу є утворення на поверхні тіла риби різних за формою та розміром виразок з білим або червоним обідком. Внаслідок некрозу м’язів відбувається оголення хребетного стовпа, органів черевної порожнини та ребер. Хронічна форма визначається в другій половині літа, супроводжується загоєнням виразок на шкірі та плавцях, утворенням рубців.

Патологоанатомічні зміни. За гострого та підгострого перебігу хвороби характеризуються серозно-геморагічним запаленням шкіри, набряком м’язів, переповненням черевної порожнини прозорою кров’янистою рідиною, іноді желатиноподібною масою. Очеревина й внутрішні органи гіперемійовані. Печінка в’яла, жовтого, темно-сірого, іноді зеленого кольору, з осередками некрозу, жовчний міхур переповнений жовчю. Селезінка й нирки збільшені, набряклі, переповнені кров’ю. Спостерігається катаральне або геморагічне запалення кишок, переповнення кров’ю судин плавального міхура. За хронічного перебігу хвороби патологоанатомічних змін у внутрішніх органах не відмічається, на бічних стінках виявляються виразки та рубці.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних, клінічних, патологоанатомічних даних та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає бактеріологічні та біологічні дослідження хворої риби. Для виділення культури A. Punctata проводять посіви на МПА, МПБ, МПБ з добавлянням 5 % дефібринованої крові або 1 % глюкози. Посіви інкубують при 26 °С впродовж 18 – 24 год, а за відсутності росту — ще одну добу. В МПБ аеромонади спричинюють помутніння середовища з наступним проясненням та утворенням сіро-білого осаду. На МПА A. punctata утворює маленькі круглі прозорі колонії, що згодом мутнішають і набувають сірувато-білого кольору. Під час мікроскопічного дослідження культури вияв-ляють характерні короткі із заокругленими кінцями грамнегативні палички. Вірулентність виділеної культури визначають проведенням біопроби на 4 – 5 коропах масою по 150 – 250 г, для чого виділену 24-годинну культуру аеромонад у дозі 0,5 мл вводять внутрішньом’язово або в черевну порожнину. Білим мишам однодобову культуру збудника вводять підшкірно. Вірулентні штами аеромонад спричинюють загибель заражених мишей упродовж 2 – 4 діб, заражених коропів — 3 – 5 діб. Ідентифікацію виділених аеромонад проводять за допомогою реакції аглютинації.

Лікування. На початку захворювання коропам згодовують лікувальний корм, який виготовляють із розрахунку 1 г антибіотика (левоміцетину, біоміцину) на 1 кг гранульованого корму. Лікувальний корм згодовують упродовж 5 діб у добовій дозі по 50 мг на 1 кг маси риби. З лікувально-запобіжною метою у корм добавляють метиленовий синій — цьоголіткам 2 – 3 мг і дволіткам — 3 – 5 мг на рибину. Лікувальний корм згодовують 3 – 4 рази через добу, потім роблять перерву на 4 доби і знову згодовують корм упродовж 2 – 3 курсів. Фуразолідон з профілактичною метою застосовують у дозі 3 г на 10 кг корму, з лікувальною — 6 г на 10 кг корму впродовж 10 діб. Кормові антибіотики згодовують із розрахунку на 1 кг маси риби: біоветину — 200 – 620 мг, кормогризину — 200 – 400 мг.

Плідникам і ремонтному молодняку антибіотики вводять внутрішньочеревно: левоміцетин — у дозі 20 – 30 мг на 1 кг маси риби тричі (навесні під час розвантаження зимувальних ставів та весняної інвентаризації, восени — перед посадкою на зимівлю), дибіоміцин — у дозі 25 мг на 1 кг маси риби разом з екмоліном одноразово, не пізніше ніж за 3 тижні до посадки на нерест. Використання антибіотиків припиняють за 30 діб до реалізації риби в торговельній мережі.

Імунітет після перехворювання на геморагічну септицемію риб нетривалий.

Профілактика та заходи боротьби. Ґрунтуються насамперед на організації надійного захисту рибницьких господарств від занесення збудника інфекції ззовні внаслідок господарського зв’язку з неблагополучними фермами, а також завезення з плідниками й ремонтним молодняком. У комплексі профілактичних заходів передбачається усунення несприятливих факторів, що знижують загальну резистентність риби. Не слід допускати антисанітарного стану водойм, скупченої посадки коропів у водоймах, згодовування недоброякісного корму.

У разі появи захворювання на неблагополучні стави накладають карантинні обмеження, забороняють завезення й вивезення риби для розведення. Загиблу рибу збирають і знищують. Оздоровлення рибницького господарства ставів здійснюють методом повного літування ставів. Після вилову риби зі ставу спускають усю воду, ложе ставу дезінфікують негашеним вапном (по 25 ц на 1 га водойми).

Всю площу ставка використовують для вирощування сільськогосподарських культур. Гідротехнічні споруди білять 20 %-ю суспензією вапна. Спецодяг, знаряддя лову та рибальський інвентар знезаражують кип’ятінням або 4 %-м розчином формаліну. Карантин знімають через один рік після останнього випадку захворювання риби на геморагічну септицемію і проведення всього передбаченого комплексу ветеринарно-санітарних та рибницько-меліоративних заходів. Рибу для розведення завозять навесні з благополучних господарств.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!