Колібактеріоз

Видео: Колибактериоз, дисбактериоз, отечная болезнь | Biona

Колібактеріоз (Colibacteriosis, ешерихіоз, колібацильоз, колідіарея, колісепсис) — гостре захворювання телят, поросят, ягнят, курчат і молодняку хутрових звірів, що проявляється профузним проносом, зневодненням організму, ознаками тяжкої інтоксикації, іноді — септицемією.

Історична довідка. Заразний характер так званого «білого проносу сисунів» установив Обіх у 1865 р. Збудник колібактеріозу вперше був виділений з фекалій хворої дитини у 1885 р. Ешеріхом, на честь якого і був названий ешерихією. У 1893 р. Йєнсен висловив припущення, що кишкова паличка спричинює «білий пронос» у телят. Мейснер зі співробітниками (1931) виділив кишкову паличку з трупів новонароджених поросят, у яких була діарея. Кауфман (1947) розробив серологічну класифікацію ешерихій. Значний внесок у вивчення колібактеріозу зробили Р. А. Ціон, А. Г. Малявін, Н. А. Міхін, М. А. Сидоров, Я. Є. Коляков, Л. К. Волинець.

Хвороба поширена в багатьох країнах, особливо в господарствах з незадовільним ветеринарно-санітарним станом. Економічні збитки зумовлюються масовим захворюванням та загибеллю новонароджених тварин, а також витратами на ліквідацію інфекції.

Збудник хвороби — ентеропатогенна кишкова паличка Escherichia coli, що належать до родини Enterobacteriaceae, роду Escherichia і на відміну від непатогенних серотипів, які постійно перебувають у кишках тварин і людини, мають адгезивні та токсигенні властивості. У морфологічному відношенні E. coli являє собою досить товсту (0,50,7 мкм), коротку (24 мкм), грамнегативну паличку, окремі штами якої мають джгутики, які забезпечують їй рухливість. Спор і капсул не утворює. Добре культивується на звичайних живильних середовищах, спричинюючи в МПБ інтенсивне помутніння та утворення осаду на дні пробірки. На поверхні МПА через 18 – 24 год утворює невеликі вологі округлі опуклі колонії сіро-білого кольору. На елективному середовищі Ендо кишкова паличка формує характерні круглі, плоскі, соковиті малиново-червоні колонії з металічним блиском. На середовищі Левіна виростають невеликі округлі колонії чорного або темно-фіолетового кольору.

Ентеропатогенні штами кишкової палички утворюють екзотоксин, який має нейротропні й некротизуючі властивості, та ендотоксин, що спричинює дегенеративні зміни в кишках. Ешерихії мають складну антигенну структуру і різняться між собою за соматичним О-антигеном, поверхневим К-(капсульним) антигеном та джгутиковим Н-антигеном, а також за адгезивним фібрилярним (війчастим) пілантигеном. Установлено за О-антигеном понад 170 серогруп ешерихій, 100 різних варіантів К-антигену, близько 60 типів Н-антигенів.

Більш токсичними вважаються штами кишкової палички, що містять К-антиген, більш адгезивними — фібрилярний (війчастий) пілантиген, який забезпечує мікробу здатність «прилипати» до епітеліальних клітин слизової оболонки кишок. Чіткого взаємозв’язку між серогруповою належністю ешерихій та видовою сприйнятливістю до них тварин не виявлено. Проте установлена властивість ешерихій окремих О-серогруп частіше спричинювати захворювання у молод- няку окремих видів тварин. Так, у телят коліентеритну форму хвороби частіше спричинюють ешерихії серогруп 08, 09, 015, 026, 041, 05, 0101, 0116, 0117, рідко — 0141, 0149, септичну форму — 078, 0115, 086- у ягнят — 08, 09, 026, 078, 0111, 0127- у поросят — 08, 09, 020, 026, 045, 049, 054, 0101, 0137, 0138, 0139, 0141, 0142, 0147, 0149.

Штами ешерихії, що належать до серогруп 0111 і 0126, викликають набрякову форму колібактеріозу. Ешерихії цих двох серогруп продукують гемолізин та коліцин, що пригнічують інші ентеробактерії.

Серед тварин одного й того самого неблагополучного господарства можуть одночасно циркулювати ешерихії, що належать до кількох серологічних груп. Ентеропатогенні штами кишкової палички, які виділяються від хворих та загиблих тварин, патогенні для білих мишей при внутрішньовенному та внутрішньочеревному введенні.

Кишкова паличка досить стійка у зовнішньому середовищі: у фекаліях зберігається до 30 діб, у воді, ґрунті, гною та тваринницьких приміщеннях — кілька місяців. При нагріванні до 60 °С гине через 15 хв, до 75 °С — через 30 с, до 100 °С — миттєво. Швидко інактивується під дією дезінфекційних засобів у звичайних концентраціях.

Просвітлений розчин їдкого натру, 2 %-й розчин формаліну, 10 %-ва емульсія дезінфекційного креоліну знищують кишкову паличку впродовж кількох хвилин.

Епізоотологія хвороби. Колібактеріоз уражає новонароджений молодняк усіх видів тварин: телят віком 2 – 7 днів (іноді до 30-денного віку), ягнят — з перших днів життя до 2 – 3-тижневого віку (іноді до 5 – 7-місячного віку), поросят — з перших днів життя до 20–денного віку, лошат — з перших днів життя, курчат — від 1- до 90-денного віку, а також у період яйцевідкладання, хутрових звірів — у віці 1 – 5 днів, значно рідше — у 6 – 10-денному віці. У поросят до відділення від свиноматки, а також упродовж наступних 2 – 3 тижнів колібактеріоз може спостерігатись у формі набрякової хвороби. Колібактеріоз з’являється, як правило, без занесення ззовні і може набувати великого поширення зі значним відходом молодняку.

У виникненні цієї хвороби вирішальне значення мають такі фактори, як неповноцінна годівля та неправильне утримання корів під час тільності- порушення санітарних вимог під час отелення- затримка при випоюванні молозива телятам і його низька якість- відхилення від нормативних параметрів вирощування новонароджених тварин- невиконання ветеринарно-санітарних заходів та правил особистої гігієни обслуговуючим персоналом. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі телята (ягнята, поросята), а також матері — носії патогенних серотипів кишкової палички, які з фекаліями, іноді з сечею, виділяють у навколишнє середовище значну кількість збудника хвороби.

Факторами передавання збудника можуть бути предмети догляду, посуд, повітря, одяг та взуття обслуговуючого персоналу, контаміновані виділеннями хворих тварин, а також мухи, воші, миші, щури, коти, різні види птахів (механічні переносники збудника). Зараження відбувається головним чином через травний канал під час випоювання забрудненого кишковими паличками молозива, води, ссання забрудненого вим’я, облизування контамінованих ешерихіями предметів (годівниці, стіни кліток), особливо до першого одержання молозива. Можливе внутрішньоутробне зараження та народження інфікованих тварин.

У разі інфікування через травний канал розвивається ентеритна форма хвороби, при зараженні через слизові оболонки носа, лімфоглоткове кільце, пупковий канал — септична форма. Спочатку захворюють слабкі тварини, а згодом, після підсилення вірулентності збудника в результаті його пасажів та кількісного збільшення внаслідок масових проносів, заражаються й міцні, добре розвинені тварини. У виникненні та перебігу колібактеріозу важливим фактором є низька резистентність новонародженого молодняку, що зумовлюється його своєрідним фізіологічним та імунобіологічним станом, пов’язаним з відсутністю в крові власних гамма-глобулінів і можливістю компенсації їх лише за рахунок своєчасного вживання молозива (не пізніше 2 год після народження). Разом з тим слизова оболонка тонкого відділу кишок новонароджених тварин інтенсивно адсорбує і транспортує в кров усі білки, що надходять у нативному, не перетравлееному стані, в тому числі й мікроорганізми.

Бар’єрна функція печінки в цей час також знижена, імунна система функціонує дуже слабко і не здатна здійснювати синтез власних глобулінів. Тому захисні білки у вигляді імуноглобулінів новонароджені тварини одержують тільки від своїх матерів з молозивом. Якщо новонароджені тварини своєчасно не одержують молозива, то мікроорганізми, в тому числі й ешерихії, що проникають у травний канал, починають швидко розмножуватись і викликають захворювання. Харак- тер розвитку патологічного процесу при колібактеріозі значною мірою залежить від шляхів проникнення збудника в організм сприйнятливих тварин та ступеня його вірулентності.

Патогенез. У разі надходження в організм аліментарним шляхом ешерихії, що мають адгезивний піл-антиген, прилипають до епітеліальних клітин ворсинок слизової оболонки тонкого відділу кишок, розмножуються в його передньому відділі та сичузі, спричинюють гостре запалення, що призводить до проносу та зневоднення організму. В цьому випадку збудник хвороби локалізується тільки в травному каналі і регіонарних лімфовузлах, зумовлюючи ентеритну форму колібактеріозу. У разі ентерального зараження високовірулентними ешерихіями після локальної інфекції збудник проникає в лімфатичну й кровоносну системи, де розмножується, спричинює септицемію і токсемію, що зумовлює розвиток ентеротоксемічної форми колібактеріозу і загибель тварини. В тих випадках, коли ешерихії потрапляють у кишки тварин, які своєчасно одержали молозиво, колостральні імуноглобуліни перешкоджають розмноженню збудника та прояву його адгезивних властивостей, і захворювання не настає.

У випадках екстраентерального зараження вірулентні ешерихії через мигдалики проникають безпосередньо в кров’яне русло, швидко розмножуються, спричинюючи септицемію, токсикоз, що зумовлює розвиток септичної форми колібактеріозу і дуже швидку загибель тварини.

Характерною ознакою колібактеріозу є висока захворюваність (50 – 75 %) і летальність (60 – 90 %) молодих тварин, а також постійне зростання кількості хворих і тяжкості клінічного прояву хвороби в міру розвитку ензоотії, що є наслідком накопичення збудника в приміщенні та підвищення його вірулентності за рахунок багаторазового пасажування через організм хворого молодняку. Під кі- нець спалаху інфекції спостерігається масове перезараження тварин незалежно від їх резистентності та інших захисних факторів організму.

Колібактеріоз реєструється у вигляді ензоотії лише в період масового отелення та опоросів (окотів) і тільки серед новонароджених тварин. У великих господарствах хвороба може набувати стаціонарного характеру за рахунок систематичної появи сприйнятливих новонароджених телят, поросят і ягнят.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває кілька годин, перебіг хвороби надгострий, гострий, підгострий. У телят при виникненні захворювання в перші дні після народження спостерігається н а д г о с т р и й перебіг хвороби. У хворих тварин відмічають слабкість, коматозний стан та швидкий розвиток септичних явищ — підвищення температури до 41,5 – 42 °С, прискорення пульсу й дихання, гіперемію й крововиливи на слизових оболонках ротової та носової порожнин, іноді пронос. Телята гинуть у коматозному стані впродовж 1 – 2 діб. Г о с т р и й перебіг хвороби спостерігається у телят 3 – 7-денного віку. Характеризується профузним проносом, сильним зневодненням організму, парезами, судомами. Хвороба закінчується загибеллю телят упродовж 3 – 4 діб. П і д г о с т р и й перебіг колібактеріозу реєструється у телят 6 – 10- денного віку. Хвороба супроводжується профузним проносом, зневодненням, сильним виснаженням. Загибель багатьох телят настає на 7 – 10-ту добу хвороби. Підгострий перебіг захворювання іноді ускладнюється ураженням суглобів і легень.

У телят колібактеріоз може проявлятися в трьох формах — ентеритній, септичній та ентеротоксемічній. При ентеритній формі відмічають пригнічення, зниження апетиту, прогресуючий пронос.

Фекалії рідкі, білуватого кольору, містять згустки неперетравленого молока та пухирці газу. Температура тіла не підвищена. Внаслідок частих мимовільних дефекацій настає сильне зневоднення організму, хворі тварини худнуть і гинуть на 2 – 3-тю добу хвороби. При с е п т и ч н і й формі на передній план виступають септичні явища — висока температура тіла, сильне пригнічення, в’ялість, прискорення пульсу й дихання, сухість носового дзеркальця. Хворі тварини більше лежать, відмовляються від корму, іноді спостерігається ураження центральної нервової системи. Геморагічні набряки, полінефрит та діарея відсутні. Загибель настає впродовж 12 – 24 год від початку хвороби. Для е н т е р о т о к с е м і ч н о ї форми характерні ураження травного каналу і токсикоз, зумовлений бактеріальними токсинами, що проникають у кров кишок. У хворих відмічають сильне пригнічення, блювання, відмову від корму, профузний пронос- очі западають, тварини впадають у коматозний стан і наприкінці 2 – 3-ї доби гинуть.

У поросят при колібактеріозі розрізняють дві форми хвороби — септичну і ентеритну, які мають такий самий клінічний прояв, як і у телят. Поросята гинуть (до 60 %) упродовж 1 – 2 діб на фоні зневоднення та виснаження організму від профузного проносу. При с е п т и ч н і й формі спостерігають бактеріємію, пронос буває не завжди- дуже висока (до 90 %) летальність. У поросят віком понад 2 міс хвороба проходить в ентеритній формі або у формі коліентеротоксемії (набрякова хвороба). При к о л і е н т е р о т о к с е м і ї провідними є ознаки ураження центральної нервової системи — збудження, судоми, парези, паралічі. Спостерігаються також тимчасове підвищення температури тіла до 40,5 – 41 °С, блювання, калові маси щільні, вкриті слизом, іноді буває пронос. Згодом у підшкірній та субсерозній тканині утворюються набряки, які чітко виявляються в ділянці повік і гортані.

Визначають також застійну гіперемію з синюшним відтінком шкіри в ділянці п’ятачка, вух, кінцівок, черева. Розвиваються кон’юнктивіти, гіперемія слизової оболонки ротової порожнини. Через кілька годин після появи клінічних ознак хвороб більшість поросят гине. Решта поросят одужує дуже повільно.

У ягнят також спостерігаються дві форми хвороби — септична і ентеритна, які характеризуються такими самими клінічними ознаками, як і у телят. У лошат до наведених вище форм хвороби приєднуються ураження суглобів. У цуценят відмічають млявість, діарею. Нерідко спостерігаються ознаки ураження центральної нервової системи — збудження, судоми, паралічі, парези. Можлива пневмонія, набряк легень.

Патологоанатомічні зміни. При ентеритній формі колібактеріозу на розтині виявляється виснаження, ознаки гострого катарального або катарально-геморагічного запалення тонкого, іноді й товстого відділу кишок, гостре серозне запалення мезентеріальних лімфовузлів. При підгострому перебігу хвороби знаходять осередкову пневмонію, запальні явища у печінці та нирках. При септич ній формі спостерігаються явища геморагічного діатезу з крововиливами на серозних оболонках та в різних органах, гіперемія і набряк легень, головного мозку та його оболонок. При ентероток - семічній формі хвороби визначають набряки в різних органах і тканинах, у ділянці повік і кон’юнктивіти. Виявляють значні драглисті набряки підшкірної клітковини біля основи вушних раковин, навколо очей, у ділянці носа, лоба, трахеї, паху, суглобів.

Патогномонічною ознакою набрякової хвороби у поросят віком понад 2 міс вважають набряки стінок шлунка, особливо його кардіальної частини (товщина досягає 4 см), брижі, стінок товстого відділу кишок, легень, мозку. При гістологічному дослідженні виявляється часткове руйнування ворсинок тонкого відділу кишок та дегенеративні зміни в печінці, нирках, серцевому м’язі.

Діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін та результатів лабораторних досліджень.

Лабораторна діагностика. Передбачає виділення чистої культури ешерихій з патологічного матеріалу, встановлення її патогенності, виявлення збільшення титрів аглютинінів у парних сироватках крові. У лабораторію для бактеріологічних досліджень відправляють цілий труп, а від великих тварин — голову (головний мозок), трубчасту кістку, селезінку, частину печінки з жовчним міхуром, брижові лімфатичні вузли. Надсилають також частину уражених тонких кишок з їх вмістом. При септичній формі хвороби відбирають кров під час гарячки для виділення гемокультур. Для серологічних досліджень направляють парні сироватки крові з інтервалом 14 – 21 доба.

У лабораторії з патологічного матеріалу готують мазки-відбитки і фарбують за Грамом, а також антисироватками для визначення наявності термостабільних (ТС) і термолабільних (ТЛ) ентеротоксинів. Для дослідження за РІФ мазки забарвлюють специфічними імунофлуоресцентними сироватками. Бактеріологічні дослідження при септичній формі хвороби передбачають посіви на живильні середовища з крові серця та різних органів, а при ентеритній формі — із слизової оболонки тонкого відділу кишок, патологічно змінених лімфовузлів брижі, а також із фекалій. У разі підозри на набрякову хворобу культури, отримані в посівах з брижових лімфовузлів та тонкого відділу кишок, пересівають на кров’яний агар у чашки Петрі для встановлення їх гемолітичних властивостей. Визначення серогрупової належності виділених культур ешерихій проводять за РА з типоспецифічними аглютинувальними сироватками. Біопробу ставлять на білих мишах, яким вводять 10 %-ву суспензію патологічного матеріалу або виділену і типовану культуру ешерихій.

Діагноз на колібактеріоз вважається установленим у разі отримання одного з таких показників: виділення культур ешерихій із селезінки, кісткового або головного мозку без визначення їх серологічної належності та патогенності, а також при виділенні не менш ніж з двох досліджуваних органів культур ешерихій, які патогенні для білих мишей або належать до О-серогруп, визнаних патогенними для тварин, тобто тих, що типуються аглютинувальними О-колісироватками- на коліентеротоксемію — виділення гемолітичних ешерихій та наявності характерних патологічних змін без визначення патогенності й серологічної належності виділеної культури, а також при виділенні гемолітичних ешерихій, що спричинюють загибель не менш як 2 заражених білих мишей, або ешерихій, що були віднесені до О-серогруп, визнаних патогенними для тварин (за умови відсутності характерних патологоанатомічних змін)- на коліентерит — виділення з фекалій ентеропатогенних серотипів ешерихій, які вірулентні для білих мишей і дають позитивну реакцію імунодифузії (РІД) між ентеротоксином нативних фекалій та антитоксичними сироватками проти ТС- і ТЛ-ентеротоксинів ешерихій або позитивну РІФ у мазках з фекалій і мазках-відбитках з органів за умови специфічного світіння більш як 50 % мікробних тіл.

Серологічна діагностика колібактеріозу включає виявлення приросту діагностичних титрів О-аглютинінів під час дослідження сироваток крові хворих тварин за РА при септичній формі хвороби, за РНГА — при ентеритній формі. Для діагностики ентеритної форми хвороби застосовують також РІД.

Диференціальна діагностика. Колібактеріоз усіх видів молодняку потрібно відрізняти від анаеробної дизентерії (ентеротоксемії)-у поросят—трансмісивного гастроентериту, ентеровірусного гастроентериту і сальмонельозу- у телят — диплококової, ротавірусної та коронавірусної інфекції. При анаеробній дизентерії у поросят, телят і ягнят характерними є надгострий перебіг хвороби,кривавий пронос, швидка загибель молодняку впродовж 2 – 4 год.

При бактеріологічному дослідженні патологічного матеріалу виділяють Clostridium perfrindens типу D або С, у вмісті кишок знаходять типоспецифічний токсин. У разі трансмісивного гас т - роентериту поросят відмічають контагіозність і майже 100 %-ву летальність новонароджених поросят. Лабораторні дослідження (виділення вірусу, його ідентифікація за РН в культурі клітин, РІФ, а за необхідності — біопроба на поросятах) забезпечують безпомил- кове встановлення діагнозу.

Ентеровірусний гастроентерит не реєструється у поросят до 2 – 3-тижневого віку, проходить не так гостро, як колібактеріоз, і з незначною летальністю (близько 10 %). Вірусологічними й бактеріологічними дослідженнями вдається надійно диференціювати ці захворювання. Сальмонельозом частіше уражаються поросята віком понад 2 міс, захворювання поросят-сисунів супроводжується високою температурою (40 – 42 °С). У посівах на диференційно-діагностичні середовища виділяють паратифозні бактерії.

Диплококова інфекція молодняку клінічно може нагадувати септичну форму колібактеріозу, однак для неї характерні висока температура тіла (до 42 °С),опухання суглобів.Спостерігається значне збільшення селезінки. У посівах з крові серця і паренхіматозних органів виділяють стрептококи. Ро тавір у сна інфекція уражує телят різного віку, фекалії забарвлені в жовтий колір. Вирішальне значення для діагностики хвороби мають результати бактеріологічних посівів та вірусологічних досліджень фецес і вмісту кишок за РН, РДП, РІФ.

Коронавірусна інфекція новонароджених телят супроводжується профузною діареєю з домішками слизу та крові. Хворіють телята різного віку. У гістозрізах виявляють ураження епітеліальних клітин ворсинок. Захворювання диференціюють на підставі результатів бактеріологічних досліджень та досліджень за РГА (РЗГА) вмісту кишок. Діаре ї нез а разного пох о дження виникають внаслідок неправильного та несвоєчасного згодовування молозива. При цьому результати бактеріологічного та вірусологічного досліджень негативні.

Лікування. Слід починати якомога раніше. Хворих тварин ізолюють, їм призначають дієту, виключають з раціону молоко, яке замінюють сольовими розчинами, ацидофільно-бульйонною культурою (АБК), пропіоново-ацидофільною бульйонною культурою (ПАБК), відварами з вівса та лляного насіння. У 1 – 2-денних телят пропускають 2 – 3 годівлі молозивом (8 – 12 год), телятам старшого віку (3 – 4-денних) його не випоюють цілу добу. Після перерви молозиво (молоко) вводять у раціон поступово, починаючи з половинної добової дози. Молозиво дають 3 – 4 рази на добу, поєднуючи з фізіологічним розчином. Порцію молозива доводять до норми не раніше 3-ї доби.

Для специфічного лікування застосовують моновалентну колісироватку або антитоксичну сироватку проти колібактеріозу і сальмонельозу сільськогосподарських тварин: телятам віком до 5 днів — 30 – 45 мл, старшим — 50 – 60 мл, ягнятам відповідно 15 – 20 і 20 – 30 мл, поросятам — 15 – 20 і 25 – 35 мл. Препарати вводять внутрішньом’язово. Застосовують також бактеріофаг проти сальмонельозу й колібактеріозу телят і поросят. Препарат дають перорально тричі, через кожні 2 год, в дозі 30 – 50 мл на один прийом залежно від маси та віку тварини. У тяжких випадках захворювання кількість бактеріофага може бути збільшена до 100 мл. Рекомендується за 10 – 15 хв до застосування препарату дати хворій тварині 25 – 30 мл 3 – 5 %-го розчину соди, що нейтралізує соляну кислоту,яка руйнує бактеріофаг. Після проведеного курсу лікування роблять перерву на 1 – 2 доби, а в разі потреби лікування продовжують.

Для нормалізації білкового обміну у телят використовують сироватку крові корів, а також сироваткові та молозивні імунні глобуліни, що ефективно стимулюють захист організму новонароджених тварин від збудника інфекції. У тяжких випадках препарат використовують у дозі 15 – 20 мл/кг маси, при легкому перебігу хвороби — 5 – 10 мл/кг. Одночасно вводять 200 – 400 мл ізотонічного розчину глюкози. Імунні глобуліни рекомендують застосовувати з профілактичною метою з першою порцією молозива і повторно через 12 год.

При проносах стандартний 10 %-й розчин імунних глобулінів застосовують парентеральнопо по 1 мл/кг. Залежно від тяжкості перебігу хвороби препарат вводять 2 – 6 разів: першого дня 2 рази, в наступні дні — по 1 разу. Дозу препарату можна збільшувати в 1,5 – 2 рази.

Разом зі специфічними препаратами застосовують антибіотики (після попереднього визначення чутливості до них виділених ешерихій), поєднання різних антибіотиків та сульфаніламідних і нітрофуранових препаратів. Особливу увагу слід приділяти правильному вибору дози препаратів та методів їх використання. Левоміцетин дають на перший прийом по 20 мг/кг, а потім через кожні 8 – 12 год телятам по 15 мг, поросятам і ягнятам — по 20 мг/кг- біоміцин, тераміцин, тетрациклін застосовують 2 – 3 рази на день по 10 – 20 мг/кг.

Зазначені антибіотики дають з молозивом або водою. Мономіцин,неоміцин, поліміксин-М також дають усередину в дозі 10 – 30 тис.

ОД/кг. З антибіотиками неоміцинової групи доцільно одночасно внутрішньом’язово вводити дибіоміцин та окситетрациклін по 20 тис.

ОД/кг. Добрий лікувальний ефект відмічається при використанні з молоком або водою поліміксину-М у дозі 7 – 8 тис. ОД/кг із синтоміцином, який дають хворим на перший прийом по 40 мг, а потім через кожні 4 – 6 год — по 30 мг/кг. Позитивних результатів досягають при застосуванні міцерину, поліміксину-М з одночасним внутрішньом’язовим введенням хлортетрацикліну або окситетрацикліну в дозі 5 – 10 мг/кг маси тварини. Сульфаніламідні (фталазол, сульфазол, сульцимід, сульфадимезин та ін.) та нітрофуранові (фуразолідон, фуразидин) препарати застосовують у поєднанні з дієтою та натуральним шлунковим соком, сироваткою крові, сироватковими та молозивними глобулінами. Для усунення токсикозу та регуляції водно-сольового обміну бажано застосовувати складні сольові розчини за прописами І. Г. Шарабріна, А. М. Колесова, розчини Рінгера, Рінгера — Локка, які вводять ягнятам і поросятам підшкірно по 300 – 500 мл в різні місця, телятам — 500 – 1000 мл у ділянці правої голодної ямки.

При тяжкому перебігу хвороби їх ввдять внутрішньовенно або в черевну порожнину до 1 л з 5 % глюкози. Рекомендується раз на добу застосовувати масляний розчин вітаміну А (внутрішньом’язово по 100 – 200 тис. ІО), вітаміну D (внутрішньом’язово або підшкірнопо 1,5 – 2 тис. ІО), аскорбінову кислоту (200 – 500 мг).

Останнім часом для профілактики й лікування колібактеріозу у телят, поросят, ягнят рекомендується Енвет-1, водазоль, споролакт, моноспорин-ПК, біфідумбактерин ветеринарний, хвойна хлорофільно-каротинова паста (В. П. Литвин, 2000).

Імунітет. У молодняку, який перехворів на колібактеріоз, утворюється тривала несприйнятливість до повторного спонтанного зараження. Новонароджені тварини є слабореактивними і тому не здатні самостійно формувати імунітет на введення вакцини. У зв’язку з цим виникає необхідність у проведенні запобіжної вакцинації вагітних маток, щоб забезпечити високий рівень колостральних імуноглобулінів у новонароджених телят, ягнят, поросят. Для імунізації проти колібактеріозу молодняку запропонована полівалентна гідроксидалюмінієва формолтіомерсалова вакцина проти колібактеріозу (ешерихіозу) поросят, телят і ягнят, а також полівалентна вакцина проти сальмонельозу і колібактеріозу хутрових звірів.

Полівалентну гідроксидалюмінієву формолтіомерсалову вакцину проти колібактеріозу (ешерихіозу) поросят, телят і ягнят застосовують у господарствах, неблагополучних щодо колібактеріозу, для вакцинації вагітних корів за 35 – 40 діб до пологів, свиноматок за 1,5 – 2 міс до опоросу, а також поросят і ягнят перед відлученням. Вакцину вводять дворазово внутрішньом’язово в ділянці шиї: великій рогатій худобі перший і другий раз по 10 – 15 мл, свиням відповідно по 4 – 5 і 5 – 6 мл, вівцям — по 3 – 4 і 4 – 5 мл, поросятам перед відлученням — по 1 – 1,5 і 1,5 – 2 мл, ягнятам перед відлученням — по 1 – 1,5 і 1,5 – 2 мл. Імунітет настає через 18 – 20 діб після введення першої дози вакцини і зберігається у дорослих тварин упродовж 5 – 6 міс, у молодняку — 3 – 4 міс.

Вакцину полівалентну проти сальмонельозу і колібактеріозу хутрових звірів використовують у неблагополучних і загрозливих щодо сальмонельозу або колібактеріозу звірів господарствах для імунізації тільки клінічно здорових тварин основного стада і молодняку (лисиць, песців, нутрій). Вводять підшкірно в ділянці внутрішньої поверхні стегна за 2 – 3 год до годівлі. Імунітет настає на 10 – 12-ту добу, зберігається до 6 міс.

Профілактика та заходи боротьби. З метою запобігання занесенню інфекції ззовні треба стежити, щоб під час комплектування ферми великої рогатої худоби не були введені з неблагополучних господарств корови та перехворілі на колібактеріоз телята, які виділяють з фекаліями патогенні ешерихії і є джерелом інфекції для здорових тварин. Однак основою запобіжних заходів проти захворювання новонародженого молодняку на колібактеріоз є створення передбачених технологією зоогігієнічних умов утримання, годівлі та експлуатації тварин і дотримання рекомендованих ветеринарно-санітарних правил. Тільних корів за 1,5 – 2 міс до отелення запускають, виділяють в окремі групи і забезпечують кормовими раціонами, збалансованими за вмістом білка, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів.

За 10 – 12 діб до отелення їх чистять (забруднені ділянки тіла обмивають водою, нижні частини кінцівок дезінфікують 0,5 %-м розчином формальдегіду) і переводять у родильні приміщення. У родильних приміщеннях корів розміщують у вільних стійлах, які попередньо піддають ретельному механічному очищенню та дезінфекції. Перед отеленням і переміщенням у родильний бокс задню частину тулуба корови та її зовнішні статеві органи обмивають теплим розчином перманганату калію (1 : 1000). Через 30 – 40 хв після отелення корові випоюють теплу підсолену воду або бовтанку з висівок. Перед доїнням вим’я корови обмивають теплою водою, перші цівки молозива здоюють в окремий посуд і знищують.

Через 2 – 3 год після отелення корову переводять у ретельно очищене і продезінфіковане стійло родильного відділення, де й утримують 10 – 15 діб.

Теля приймають на суху чисту підстилку або мішковину, пуповину обробляють 5 %-ю настойкою йоду. Новонароджене теля дають облизати корові, потім переносять в одну із секцій профілакторію, де розміщують на 8 – 10 діб у заздалегідь очищену та продезінфіковану індивідуальну клітку з достатньою кількістю сухої й чистої підстилки. Профілакторій має бути сухим, чистим, з належним мікрокліматом, без протягів. Молозиво випоюють телятам з чистих соскових напувалок відразу після видоювання, теплим (37 – 38 °С), при появі харчового рефлексу, але не пізніше ніж через 1 – 1,5 год після народження. У перший день молозиво випоюють у кількості 500 – 800 мл на один прийом з інтервалом між годівлями не більш як 5 – 6 год.

У наступні дні молозиво випоюють тричі на добу по 40 мл на 1 кг маси теляти на один прийом. З третього дня життя між годівлями телятам дають досхочу кип’ячену охолоджену (25 – 30 °С) воду. Посуд, який використовують для годівлі телят, щоразу обполіскують водою, дезінфікують 0,1 %-м розчином гіпохлориту натрію (кальцію) або 0,5 %-м розчином дезмолу, промивають під струменем гарячої (60 – 65 °С) води. Гумові соски обполіскують теплою водою, кип’ятять 1 – 2 хв у 1 %-му розчині питної соди. Молочний посуд та соски зберігають у зачиненій шафі. Виконання зазначеного режиму підготовки та проведення пологів, утримання й годівлі новонароджених телят надійно запобігає колібактеріозу.

Профілактичну дезінфекцію приміщень родильного відділення, профілакторію та кліток проводять 2 %-м розчином формальдегіду, 4 %-м гарячим (70 °С) розчином їдкого натру, просвітленим розчином хлорного вапна, що містить 3 % активного хлору, 2 %-м розчином переоксиду водню з добавлянням 0,1 % молочної кислоти, з розрахунку 1 л дезрозчину на 1 м2 поверхні за експозиції 3 год. Залишки дезрозчину змивають водою. Для аерозольної дезінфекції профілакторію забезпечують ретельну герметизацію вільних від телят секцій, температуру повітря підтримують не менш як 15 °С, відносну вологість — не менш як 60 %. Формалін (30 – 40 %-й розчин формальдегіду) розпилюють з розрахунку 20 мл на 1 м3 приміщення за експозиції 24 год.

Після закінчення дезінфекції приміщення провітрюють або залишки формальдегіду нейтралізують розчином аміаку з розрахунку 10 мл на 1 м3 приміщення. Інші тваринницькі приміщення дезінфікують одним з таких дезрозчинів: 4 %-м гарячим (70 °С) розчином їдкого натру, 3 %-м розчином препаратів парасоду або фоспару, розчином гіпохлориту, що містить 3 % активного хлору. Розчини препаратів використовують одноразово з розрахунку 0,5 л на 1 м2 поверхні за експозиції 1 год.

У разі встановлення колібактеріозу припиняють приймання телят у секцію профілакторію, де виникло захворювання, організовують заходи щодо запобігання поширенню хвороби в інші секції. Проводять комплексне лікування хворих телят. Після одужування телят переводять в окремий телятник, де розміщують ізольованими групами по 8 – 10 голів у клітці, організовують їх повноцінну годівлю. Всім новонародженим телятам у перші 2 – 4 год життя випоюють по 80 – 100 мл сироватки проти колібактеріозу. З профілактичною метою рекомендують застосовувати перорально бактеріофаг проти колібактеріозу (ешерихіозу) телят у дозі по 30 мл триразово. При тяжких формах захворювання поряд з пероральним дозволяють і підшкірне введення бактеріофага в дозі 20 мл на один раз.

Добрі результати отримують при застосуванні імуноглобулінів, сироваток крові тварин цього господарства (внутрішньом’язово або підшкірно по 0,7 мл на 1 кг маси теляти 1 раз на добу), АБК, ПАБК, а також ацидофільного молока й сухого ацидофіліну. Після виведення телят з неблагополучної щодо колібактеріозу секції проводять ретельну санацію приміщення (механічне очищення, дезінфекція з контролем якості).

Для дезінфекції застосовують просвітлений розчин хлорного вапна, що містить 3 % активного хлору, або 4 %-й гарячий (70 °С) розчин їдкого натру. Якщо на фермі до появи спалаху колібактеріозу не проводили запобіжну вакцинацію проти колібактеріозу, то в благополучних секціях негайно організовують щеплення тільних корів і телят, кітних вівцематок і ягнят, поросних свиноматок і поросят віком понад 10 днів полівалентною гідроксидалюмінієвою формол-вакциною проти колібактеріозу (ешерихіозу) поросят, телят, ягнят.

Для запобігання захворюванню на колібактеріоз поросят особливу увагу слід приділяти підвищенню загальної та спеціальної резистентності організму свиноматок і молодняку, а також забезпеченню необхідних нормативних параметрів для їх утримання та годівлі.

Опороси слід проводити в спеціально очищених та продезінфікованих приміщеннях (свинарниках-маточниках), куди супоросних свиноматок після попередньої санітарної обробки переводять за 10 – 15 діб до опоросу, розміщуючи в індивідуальні станки. При підготовці свинарників-маточників до приймання свиноматок особливу увагу приділяють ретельному очищенню та дезінфекції приміщення та поверхонь різного обладнання. Для профілактичної дезінфекції застосовують 4 %-й гарячий розчин їдкого натру, 2 %-й розчин хлораміну або гіпохлориту, що містить 3 % активного хлору, з розрахунку 0,5 л на 1 м2 приміщення за експозиції 1 год. Перед дезінфекцією проводять ретельне механічне очищення приміщень та зрошування найбільш забруднених поверхонь гарячим (не нижче 70 °С) 2 %-м розчином їдкого натру з розрахунку 0,5 л на 1 м2 одноразово, гарячим 5 %-м розчином кальцинованої соди дворазово з інтервалом 30 хв.

За 5 діб до опоросу починають поступове зменшення раціону свиноматок з таким розрахунком, щоб за день до опоросу добовий раціон становив не більше половини звичайної норми. При появі перших ознак опоросу проводять санітарну обробку задньої частини тулуба свиноматки, обмивають її дезрозчином (0,5 %-й розчин хлораміну, розчин фурациліну 1 : 400, розчин перманганату калію 1 : 1000). Куксу пупкового канатика новонароджених поросят змочують 5 %-ю настойкою йоду- рот, ніздрі та вуха насухо витирають чистим рушником- поросят тимчасово (до годівлі) вміщують у продезінфікований ящик (клітку).

Після опоросу забруднені ділянки тіла свиноматки обмивають водою, соски й шкіру молочних залоз протирають серветкою, змоченою дезрозчином, заміняють підстилку, потім підсаджують до свиноматки поросят для годівлі. Після опоросу маткам дають свіжу воду, а через 4 – 6 год — 500 – 700 мл бовтанки з концентрованих кормів. Усі молочні продукти, що використовуються для годівлі поросят, обов’язково кип’ятять або пастеризують безпосередньо в господарстві, незалежно від обробки їх на молочних заводах.

У разі виникнення колібактеріозу в господарстві вводять обмеження, хворих поросят-сисунів разом із свиноматками або хворих поросят з групи відлучення негайно ізолюють і лікують. При великій захворюваності тварин лікують на місці. Організовують заходи щодо запобігання поширенню збудника в інші благополучні секції. Поросят, які одужують, переводять на дорощування або відгодівлю в окремі групи. У благополучних секціях усіх супоросних свиноматок, а також поросят віком понад 10 днів щеплюють вакциною проти колібактеріозу молодняку сільськогосподарських тварин. Проводять ретельну санацію приміщення неблагополучної секції після її звільнення від поросят. Перед дезінфекцією найбільш забруднені об’єкти одноразово зрошують гарячим 2 %-м розчином їдкого натру з розрахунку 0,5 л на 1 м2 площі або дворазово з інтервалом 30 хв гарячим 5 %-м розчином кальцинованої соди. Через 25 – 30 хв усе приміщення промивають струменем гарячої води під тиском. Для дезінфекції застосовують 2 %-й розчин формальдегіду, 4 %-й гарячий (70 °С) розчин їдкого натру, просвітлений розчин хлорного вапна, що містить 3 % активного хлору, 2 %-й розчин пероксиду водню з добавлянням 0,1 %-го розчину молочної кислоти з розрахунку 0,5 л на 1 м2 площі за експозиції 1 год.

Заходи проти колібактеріозу ягнят і промислових тварин включають комплекс ветеринарно-санітарних та зоотехнічних робіт, що передбачають ретельну санацію місць утримання тварин, запобігання інфікуванню молодняку через предмети зовнішнього середовища. Проводять щеплення всіх вівцематок, а також здорового молодняку старшого віку полівалентною гідроксидалюмінієвою формолвакциною проти колібактеріозу (ешерихіозу) поросят, телят, ягнят, а хутрових звірів — полівалентною вакциною проти сальмонельозу і колібактеріозу хутрових звірів. Тварин, підозрюваних щодо зараження, утримують в окремій групі, їм з профілактичною метою внутрішньом’язово вводять полівалентну гіперімунну сироватку проти колібактеріозу (ешерихіозу) молодняку сільськогосподарських тварин та антибіотики. Усіх хворих тварин ізолюють і лікують, після перехворювання їх формують в окрему групу. Молодняк із станків, де не реєструвались випадки захворювання на колібактеріоз,перед відлученням вакцинують.

Для профілактики захворювання на колібактеріоз птиці особливу увагу слід приділяти повноцінній годівлі, додержуватись норм посадки, режимів вентиляції та температури, своєчасного очищення й дезінфекції приміщень, обладнання, інвентарю. У разі встановлення діагнозу на колібактеріоз доцільно направити хвору птицю для забою, приміщення треба ретельно очистити й продезінфікувати 2 %-м розчином їдкого натру.

Коліентерити у людини. Спричинюються ентеропатогенними, ентеротоксигенними та ентероадгезивними ешерихіями. У дітей раннього віку, особливо тих, хто більшу частину часу проводить у дитячих колективах, гострі коліентерити супроводжуються пропасницею, болючістю в ділянці живота, блюванням, профузним проносом, зневодненням організму, судомами. Інколи коліентерити мають клінічні ознаки дизентерії. Джерелом збудника інфекції є хворі діти, а також дорослі-бактеріоносії, які виділяють патогенні ешерихії з фекаліями. Зараження відбувається орально. У дорослих людей патогенна кишкова паличка може спричинювати харчові токсикоінфекції. З метою профілактики коліентеритів потрібно додержуватись правил особистої гігієни.<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!