Основні компоненти психічних утворень
Видео: Всесторонний годовой финансовый отчет № CASFR # CAFR1
Основними компонентами психічних утворень, що складають основу професійної`майстерності і будь-якої цілеспрямованої діяльності людини, є знання, навички та вміння. Тому усвідомлення офіцером закономірностей їх формування забезпечує успіх військово-професійної діяльності як окремого воїна, так і всього військового підрозділу або частини (рис. 6-1).У сукупності вони забезпечують правильне розуміння законів та закономірностей розвитку природи, людини, суспільства, взаємин бійців у процесі військової діяльності, місця воїна у військовому колективі та його поведінки. Все це допомагає йому визначити свою суспільну позицію стосовно навколишніх, сприяє формуванню стійких переконань, почуття відповідальності й загальнолюдських цінностей: гуманізму, людяності, колективізму й сумлінного ставлення до службових обов`язків.
Під знаннями розуміють сукупність засвоєних воїном відомостей, понять, уявлень про предмети та явища навколишнього світу, діяльності й про самого себе. Воїн опановує знання через вивчення й обдумування певних явищ та закономірностей, що стосуються військової діяльності. Знання забезпечують йому орієнтацію у військовій діяльності.
Знання поділяють на теоретичні та практичні. Теоретичні розкривають сутність речей, явищ та подій. Вони є основою успішного здійснення воїном практичної діяльності. Практичні включають переважно відомості про використання тих або інших предметів і ситуацій з конкретною метою.
Знання мають характеризуватися глибиною, гнучкістю, дієвістю та міцністю. Основні вимоги цих характеристик розглянемо на висловлюваннях видатних особистостей.
Давньогрецький філософ ПлаТон про глибину знань писав, що повна неосвіченість — не найбільше лихо, найгірше — нагромадження погано засвоєних знань.
Французький філософ Клод Гельвецій (1715-1771) наголошував, що знання певних принципів легко відштовхує незнання деяких фактів. Тому важливе значення має гнучкість знань, особливо за бойових екстремальних обставин.
Міцність опанування військово-професійних знань та їхня дієвість становить головне завдання процесу бойової підготовки особового складу.
Тому актуальними є слова Л.М. Толстого про те, як помилково думати, що всезнання є чеснотою. Важлива не кількість, а якість знань. Німецький педагог Адольф Дистервег (1790-1866) писав, що хибні знання гірші, ніж незнання. Через це він наголошував, що освіта полягає не в кількості, а в розумінні та вмілому застосуванні того, що знаєш. Отже дієві знання мають характеризуватися повнотою змісту, докладністю, конкретністю, узагальненістю та високим ступенем опанування ними.
Отже, військово-професійна освіта має вимагати не тільки кількості знань, а й повного розуміння та майстерного застосування засвоєного. При цьому дуже актуальним є вислів видатного вітчизняного письменника, філософа і педагога Г. Сковороди про те, що немає нічого шкідливішого від людини, яка володіє знанням складних наук, але не має доброго серця. Всі свої знання вона використовує на шкоду.
Залежно від того, як воїн оволодів знаннями, виділяють такі його рівні: знання-ознайомлення, знання-репродукції, знання-вміння і найвищий рівень — знання-трансформації. Останні характеризуються тим, що воїн широко застосовує їх у практичній діяльності й творчо розвиває (рис. 6-2).
Практичне застосування знань забезпечує їх перехід у навички та вміння. «Навички — це вміння, здобуте вправами, звичкою» [73, с. 319]. Отже, знання перетворюються на навички тільки завдяки постійним вправам. Тому видатний педагог Ян Коменський (1592-1670) у творі «Велика дидактика» писав, що все має закріплюватися постійними вправами: навчання не можна довести до досконалості без частих і особливо майстерних повторень і вправ [44].
У психології під навичкою розуміють дію, шо сформована шляхом повторень і характеризується високим ступенем засвоєння та відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю. Отже, навичка — це автоматична дія, яка сформована цілеспрямованими вправами і виконується легко та вільно. Вона дає змогу звільнити свідомість воїна від поелементного контролю дій та зосередитися в бою на головному — на способі найкращого використання техніки і своїх можливостей з метою виконання бойового завдання.
Психологічна сутність навички полягає в тому, що вона вивільняє свідомість від необхідності контролювати технічні компоненти діяльності й допомагає зосередитися на її меті, завданнях та умовах.
Навичка формується на базі знань та простих вмінь шляхом вправ. При цьому вправи мають спиратися на усвідомлення воїном мети конкретної вправи, інакше вони можуть перетворитися на муштру. Польський письменник, педагог і лікар Януш Корчак (1878-1942) зазначав: усе, що досягнуто дресируванням, натиском, насильством — неміцне, неправильне й ненадійне. Виділяють такі види навичок:
— сенсорні (перцептивні, почуттєві) — здатність автоматично аналізувати сигнали, які надходять із навколишнього середовища (наприклад, бачити, чути)- —розумові (інтелектуальні) — здатність автоматично виконувати розумові операції, що мали місце раніше- —рухомі — автоматизована дія на зовнішній об`єкт за допомогою рухів з метою його перетворення, яке здійснювалося раніше не один раз (наприклад, ходіння па лижах). Навички виробляються в процесі автоматизації дій. Вони функціонують як цілісна саморегульована сенсомоторна структура з редукованим самоконтролем (рис. 6-3).
Знання основних етапів формування навичок, які запропоновані К.К. Платоновим, дає змогу офіцерові змістовніше та цілеспрямованіше організувати практичні вправи з особовим складом (табл. 6-1).
У ході бойової підготовки навички формуються, як правило, одночасно з виробленням умінь. Навички становлять психічну передумову складного уміння. Але при цьому офіцерові слід пам`ятати про негативні явища, що можуть мати місце в тренуванні особового складу. Це інтерференція (наявна навичка гальмує формування нової) і деавтоматизація (руйнування навички внаслідок тривалої перерви у тренуваннях, страху, перевтомлення тощо).
Високий рівень оволодіння знаннями та навичками, що дає змогу творчо застосовувати їх у військовій практиці, визначається як вміння. А. Дистервеґ писав, що зі знаннями обов`язково має бути пов`язане вміння: це сумне явище, коли голова учня наповнена знанням, але він не навчився його застосовувати, отже, про нього доведеться сказати, що, хоча він дещо знає, але нічого не вміє.
«Вміння — це здатність щось робити, що набута знаннями та досвідом» [73, с. 722]. На відміну від навичок, вміння функціонує під свідомим самоконтролем воїна.
За ступенем складності виділяють вміння просте і складне. Просте — це можливість використовувати здобуті знання на практиці. Це перший крок, і тільки подальші тренування, практичні дії ведуть до вищого ступеня — формування навичок. Отже, складне уміння формується на основі знань, простих умінь і навичок. Воно дає можливість виконувати складні дії, що потребують особливого контролю свідомості. Складні вміння зазвичай виробляють шляхом тренувань, вправ, практичного виконання різних завдань, але на відміну від знань, простих вмінь та навичок вони мають комплексну структуру, що дає змогу використовувати раніше здобуті знання і навички, оперативно формувати новий спосіб дії, якщо наявні навички не забезпечують виконання завдання. Тобто вони
дають можливість творчо застосувати знання та навички у військовій діяльності відповідно до обставин.
За змістом вміння можна класифікувати на:
— інтелектуальні (здатність слухати, читати та розуміти, висловлювати свої думки, планувати роботу, розв`язувати розумові завдання тощо)-
— технічні (здатність оформляти різні документи, формулювати вимоги або відповідь тощо)-
— практичні (вміння діяти згідно з планом, організовувати своїх підлеглих на виконання поставленого завдання тощо).
Процес формування вмінь у воїнів та їх якість (стійкість, швидкість, безпомилкове виконання різних дій) залежать від змісту навчального матеріалу, індивідуально-психічних особливостей підлеглих, педагогічної майстерності військового педагога, навчально-матеріальної бази тощо.
Послідовність опанування психічними утвореннями така:
Табл. 6-1.
Етапи формування навичок
ЗНАННЯ -> ПРОСТІ ВМІННЯ -> НАВИЧКИ -» СКЛАДНІ ВМІННЯ
Глибокі, гнучкі, дієві та міцні знання становлять фундамент навичок і вмінь. Вони, відповідно, забезпечують їхню надійність, стійкість і міцність.
Основними формами роботи командирів щодо передання знань воїнам є: розповідь, групові заняття, пояснення, ілюстрація, демонстрація, практичні.заняття, самостійна робота тощо.
Систематичні та цілеспрямовані тренування особового складу забезпечують перетворення знань на навички. Практичне застосування знань та навичок у військово-навчальному процесі перетворює їх на складні вміння, які за обсягом вужчі, ніж знання воїна. До рівня вміння доходить лише та частина знань, яка має найсуттєвіше значення для практичної діяльності. Усі ці особливості передбачено в програмах бойової підготовки особового складу військових підрозділів різних видів і родів військ.
Отже, психічні утворення є важливим складником психіки військовослужбовця, що лежать в основі його бойової майстерності й забезпечують ефективність дій за умов сучасного бою.
Поделиться в соцсетях:
Похожие
