Мислення

Проникнення в таємниці пізнання явищ навколишнього світу можливе лише за участю мислення. Воно відображає дійсність узагальнено — через слова, мову. Воно тісно пов`язане з чуттєвим пізнанням, яке є головним інформатором про навколишній світ. Почуття, сприймання, мислення є ланками єдиного акту — пізнання.

Мислення — це опосередковане, абстрактне, узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, їх суті та наявних між ними зв`язків, здійснюване шляхом розумових операцій (аналізу й синтезу, порівняння й розрізнення, суджень і умовиводів, абстракції, узагальнення тощо)- вища форма відображальної діяльності.

Розрізняють три види мислення: наочно-дійове- наочно-образне- словесно-логічне.

Основні характеристики мислення відображені на рис. 4-5 і 4-6.

Видео: Наука повсякденного мислення: Епізод 2

Узагальнена класифікація мислення подана у табл. 4-1.

Насамкінець хотілося б звернути увагу на саногенне і патогенне мислення, які досліджуються Ю.М. Орловим. За ним, мислення має безпосередній вплив на емоційно-почуттєву сферу людини. Тому вона має керувати своїми емоціями та почуттями через розум, тобто через продуктивне й оздоровче мислення.

Саногенне мислення сприяє подоланню негативних емоцій та психічному оздоровленню людини. Для такого мислення характерний динамізм зв`язку особистості зі світом образів, в якому відображуються життєві ситуації. Саногенне мислення сприяє розв`язанню психотравматичних ситуацій. Воно грунтується на свідомій постановці та розгляді, свідомому аналізі власних емоцій і емоціогенних факторів, полягає у свідомій саморегуляції власною емоційно-вольовою сферою з оздоровчою метою, що особливо важливо у процесі діяльності в екстремальних ситуаціях, наприклад бойової підготовки.

Патогенне мислення, навпаки, створюючи емоційну напруженість, може посилювати та підвищувати ймовірність виникнення психічних розладів. Такому мисленню властиві цілковита свобода уяви, відсутність контролю над вільним перебігом образів і думок, відсутність аналізу свого мислення та неусвідомленість тих розумових операцій, які породжують емоцію.

Основні властивості мислення: швидкість, глибина, широта, гнучкість, стратегічність, імпульсивність—обережність, самостійність, рефлексивність.

Табл. 4-1.

Класифікація мислення

Видео: Наука повсякденного мислення: Епізод 4

Видео: Фізіологічна природа мислення

Швидкість мисленнєвих процесів виявляється у невідкладному прийнятті нестандартних рішень, як правило, в екстремальних умовах. Вона може бути як інтуїтивною, так і усвідомленою, тобто пов`язана з повним рефлексивним аналізом усіх етапів мисленнєвого процесу. Наприклад, саме швидкість мисленнєвих процесів є основним моментом, який вимірюється в тестах інтелекту Г.Ю. Айзенка, коли потрібно якнайшвидше дати правильну відповідь на поставлене в задачі запитання.

Глибина мислення сприяє аналізові, порівнянню, знаходженню суттєвих зв`язків між різними явищами.

Широта мислення виявляється в залученні до розв`язування задачі необхідних засобів, знань і вмінь, безпосередньо не даних в умовах задачі, а взятих з інших сфер знань, наук.

Гнучкість мислення протилежна ригідності і є однією з головних умов творчого мислення.

Стратегічність мислення передбачає вибір адекватних способів розв`язування задачі та відповідних розумових дій у ситуаціях, коли необхідно визначати концептуальні підходи вирішення певної проблеми, наприклад, бойової.

Імпульсивність—обережність мислення мають надзвичайно важливе значення у військовій справі, коли необхідне їх розумне поєднання та вміння ризикувати під час прийняття складних рішень.

Самостійність мислення виявляється у нешаблонності, продуктивному мисленні, що лежить в основі оригінальних підходів у різних сферах діяльності.

Рефлексивність — це здатність до творчого аналізу ситуації, вияв самосвідомості особистості в аналізі проблемних ситуацій.

Існують також і інші властивості мислення. Наприклад, організованість, дисциплінованість, послідовність, критичність, некритичність тощо, знання яких сприяє творчому розвитку мисленнєвої сфери особистості командира.

Мислення тісно пов`язане з мовою і мовленням. Мова — система знаків, що є засобом людського спілкування, розумової діяльності, способом вираження самосвідомості особистості, передання і зберігання інформації. За Г.С. Костюком, мова є носієм пізнаного й. водночас, знаряддям пізнання нового. У мові, як у знаковій системі, відображені досить формалізовані, фіксовані значення, які забезпечують людське спілкування.

Мова існує і реалізується через мовлення. Основні характеристики мовлення дані на рис. 4-7.

Розрізняють мовлення зовнішнє (усне, письмове) і внутрішнє (мовлення подумки). Основні функції мови і мовлення — вираження, вплив, повідомлення. Ці функції нерозривно пов`язані між собою. Мовлення є передусім засобом спілкування, оскільки кожне слово щось означає.

Таким чином, слово має бути найважливішим інструментом офіцерів у навчально-виховній роботі з особовим складом. Правильно застосоване, воно завжди дасть позитивний ефект.

<< ПредыдушаяСледующая >>
Внимание, только СЕГОДНЯ!