Психологічні особливості ранньої обдарованості
Видео: Музика О Л - Вiдносини референтностi i розвиток здiбностей в дошкiльному вiцi
Дітей, у яких виявляється досить високий рівень можливостей у певній діяльності, які відзначаються схильністю до її виконання, активність яких ніби вибудовується навколо улюблених занять, вважають обдарованими. Обдарована дитина відзначається високим рівнем досягнень, а також значними можливостями їх отримання у майбутньому в таких сферах: інтелектуальній, академічних досягнень, творчого мислення, спілкування й лідерства, художньої та рухової діяльності.Н. С. Лейтес вирізняє три категорії дітей з ознаками розумової обдарованості.
Першу з них представляють діти із незвичайно високим рівнем розумового розвитку порівняно зі своїми однолітками. Такі діти часто зустрічаються у дошкільному віці. Їх називають вундеркіндами, а останнім часом у зарубіжній психології з’явився термін «індиго-діти». Наведемо приклад. За день до того, як відомому англійському психологу Ф. Гальтону виповнилося п’ять років, він написав своїй сестрі такий лист: «Дорога Адель, мені чотири роки, і я можу прочитати будь-яку англійську книгу. Я знаю напам’ять всі латинські іменники, прикметники і перехідні дієслова, і ще я знаю 52 рядки з латинської поезії. Я вмію додавати будь-які числа і множити на 2, 3,
4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11. Я вмію трохи читати по-французьки і визначати час за годинником. Френсис Гальтон (15 лютого 1827)».
Друга категорія – це діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості (до математики чи до інших наук). Такі діти свої можливості однозначно виявляють лише у підлітковому віці. Однак, бувають і виключення. Наприклад, розповідають, що батько відомого математика Гаусса звичайно платив своїм робітникам наприкінці тижня, додаючи до щоденного заробітку плату за понаднормові години.
Одного разу, 3-х річний Гаусс у присутності якого його батько робив розрахунки, вигукнув: «Підрахунок невірний. Ось яка повинна бути сума». Обчислення повторили та із здивуванням переконалися, що малюк вказав правильну суму.
Третя категорія – діти зі значними розумовими резервами, такі, що володіють якоюсь яскраво вираженою здібністю, відзначаються чимось особливим (пізнавальною активністю, оригінальністю, експериментаторством). Це діти з прихованою обдарованістю. До них Н. С. Лейтес відніс А.Ейнштейна, якого виключили з гімназії за недостатні успіхи.
Обдарована дитина за темпом розумового розвитку випереджує своїх однолітків. Для неї характерні ранній розвиток мовлення і багатий словниковий запас, чутливість до нової інформації, вміння її одержувати і систематизувати, прагнення вирішувати складні проблеми і міркувати про складні явища, встановлювати приховані зв’язки між об’єктами, знаходити причинно-наслідкові зв’язки. Обдаровані діти дуже допитливі, задають дорослому багато питань, вони критичні щодо себе і оточуючих. У них виявляється ранній інтерес до проблем всесвіту та особистісної долі.
Водночас перелічені властивості обдарованих дітей призводять до труднощів у сфері спілкування: у знаходженні близьких друзів, у пошуку цікавих ігор з ровесниками- у появі конформності, за якої ці діти намагаються приховати свою оригінальність.
Психологи Карне, Шведел і Ліннемайєр (США, 1982) сформулювали принципи розробки навчальних програм для обдарованих дітей.
1. Кожна дитина неповторна. Одна може вийти вперед в арифметиці, інша у читанні, третя у музиці. Бувають діти з надзвичайно високим показником інтелекту, маючи загрозливо низьку самооцінку.
2. Обдаровані діти дуже критичні до себе і часто мають негативний «Я»-образ. Реакції близьких дорослих означають для них дуже багато. Невідповідність між високо розвиненим інтелектом і недосконалими руховими навичками блокує реалізацію дитиною своїх задумів (побудову конструкцій, механізмів, створення малюнків тощо), що негативно відбивається на самоповазі. Так, чотирирічний малюк може скласти і добре розповісти якусь історію, а записати її не може. Дорослому слід підвищити впевненість дитини у своїх силах.
3. Сім’я повинна відігравати суттєву роль у вихованні обдарованої дитини. Програми для виховання обдарованих дітей слід реалізувати у тісній взаємодії суспільного й сімейного виховання.
4. Програма повинна включати різноманітний навчальний матеріал, що відповідає інтересам і потребам дитини.
5. Програма повинна бути збалансованою і сприяти всебічному розвиткові, передбачати розвиток емоційної та рухової сфер, а також спілкування і наполегливості у досягненні цілей..
6. Обдарована дитина повинна мати можливість спілкування з такими ж обдарованими ровесниками.
7. Реалізація програм для виховання обдарованих дітей вимагає спеціальної підготовки вихователів та її постійне вдосконалення.
8. Програма повинна своєчасно забезпечувати поступовий і плавний перехід з рівня на рівень [98].
Розвиток обдарованих дітей потребує особливої уваги батьків та вихователів.
ВИСНОВКИ про психологічні особливості ранньої обдарованості:
– обдарована дитина відзначається високим рівнем досягнень, а також значними можливостями їх отримання у майбутньому в рідних сферах діяльності-
– серед обдарованих дітей вирізняють три категорії: діти із незвичайно високим рівнем розумового розвитку- діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості (до математики чи до інших наук)- діти, що відзначаються чимось особливим, певною рисою (пізнавальною активністю, оригінальністю, експериментаторством)-
– обдаровані діти відзначаються певними особистісними якостями, що утруднюють їх контакти з ровесниками (оригінальність, критичність, високий рівень розвитку)-
– для виховання обдарованих дітей розробляються індивідуалізовані програми.
Поделиться в соцсетях:
Похожие